Європейська культура та філософія XIX –XX ст.

 Європейська культура та філософія XIX –XX ст.

1. Філософський переворот

До середини XIX століття європейська думка  базувалася на трьох китах:

Світ є логічним і впорядкованим. Він працює як чіткий годинниковий механізм, де діють закономірності.

Розум — абсолютний інструмент. Людина за допомогою науки та логіки здатна пізнати і пояснити будь-яке явище.

Прогрес неминучий. Розвиток науки, техніки та освіти автоматично зробить людство гуманнішим, щасливішим і багатшим.

Причини кризи: Промислова революція принесла не лише багатство, а й жахливу бідність робітників, жорстоку капіталістичну конкуренцію, кризи та революції (наприклад, «Весна народів» 1848 року). Розумне суспільство побудувати не вдалося (соціально-історичні потрясіння).

Відкриття в біології (еволюція Дарвіна показала, що людина — це тварина, яка бореться за виживання), а згодом у фізиці (теорія відносності, кванти) зруйнували уявлення про простір, час та абсолютну стабільність світу (злам у науці).

Перша світова війна продемонструвала, що найпередовіші досягнення розуму (хімія, інженерія) були використані для масового та конвеєрного вбивства людей. Прогрес виявився руйнівним (світові війни).

Як наслідок цих процесів, замість розуму на перше місце у філософії виходять ірраціональні (позарозумові) чинники:

Воля (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше): Світом і людиною керує не логіка, а сліпа, несвідома «воля до життя» або «воля до влади». Розум — це лише інструмент для виправдання наших пристрастей та інстинктів.

Несвідоме (З. Фрейд): Психоаналіз довів, що людська поведінка визначається не раціональними рішеннями, а прихованими, темними підсвідомими імпульсами (страхами, сексуальними та агресивними потягами). Людина не є господарем у власному домі.

Існування (Екзистенціалізм): Світ навколо нас абсурдний, хаотичний і ворожий. Він не має вищого раціонального плану чи божественного замислу. Людина залишається абсолютно самотньою перед лицем смерті та хаосу і мусить сама конструювати сенс свого життя.

Критерій порівняння	Раціоналізм	Ірраціоналізм
Джерело знань	Розум, логіка, наука, інтелект	Інтуїція, почуття, воля, інстинкти
Образ світу	Впорядкований, логічний, як механізм	Хаотичний, абсурдний, мінливий
Рушійна сила дій людини	Свідомі рішення, вигода, обов'язок	Несвідомі імпульси, страхи, воля до влади
Віра в майбутнє	Оптимізм. Неминучість прогресу	Скептицизм / песимізм. Прогрес може вбити

2. Революція в мистецтві та літературі

Розчарування в романтизмі та активний розвиток точних наук призвів до появи нових стилів мистецтва:

Реалізм — правдиве, об'єктивне та всебічне відображення дійсності без прикрас, ідеалізації чи містики.

Головні риси:

Типізація: головний герой — це не винятковий маг чи лицар, а звичайна, впізнавана людина своєї епохи (чиновник, бідний студент, селянин, буржуа). Його характер формується під впливом суспільства та середовища.

Соціальний аналіз: мистецтво стає дзеркалом суспільних проблем (бідність, нерівність, корупція, влада грошей, лицемірство моралі).

Історизм: події завжди розгортаються у конкретному, детально описаному історичному часі й просторі (реальні міста, вулиці, побут, одяг).

Психологізм: глибоке дослідження внутрішнього світу людини, її мотивів, внутрішньої боротьби, суперечностей та духовного розвитку.

У літературі реалізм проявляється у творчості О. де Бальзака («Людська комедія», «Гобсек» — детальний опис, як гроші руйнують людські душі); Ч. Діккенса («Олівер Твіст» - показано важке життя дітей-сиріт, бідняків та робітників фабрик); Г. Флобера ( «Мадам Боварі» - розвінчано романтичні ілюзії та показано сіру, нудну провінційну реальність). У живописі - Гюстав Курбе («Каменярі»), Жан-Франсуа Мілле («Збирачки колосків») та інші.

Викладач: Уявіть, що художник малює яблуко. Романтик намалює його фантастичним, ідеальним, у світлі місяця, поруч із чарівним мечем. Реаліст намалює його точно таким, яким воно є на столі: можливо, трохи прим'ятим, з черв'ячком або сухою гілочкою, бо саме в цій недосконалості й ховається справжня правда життя.

Імпресіонізм (від французького impression — враження) —фіксує мінливу миттєвість, передає перше живе враження від побаченого за допомогою світла, кольору та повітря.

Головні риси:

Відмова від чорного кольору (навіть тіні мають синій, фіолетовий або зелений відтінки).

Окремі мазки (фарби не змішували на палітрі. Художники наносили їх на полотно чистими, швидкими мазками поруч один з одним).

Живопис просто неба (малювання при природному світлі).

Сюжети з повсякденного життя (замість богів та королів — звичайні люди в кафе, на прогулянці, танці, залізничні вокзали, бульвари та пейзажі).

Представники: Клод Моне, П'єр-Огюст Ренуар, Едгар Дега.

Викладач: Уявіть, що ви швидко їдете в поїзді і дивитеся у вікно на квітуче поле. Ви не бачите окремих пелюсток чи стебел — ви бачите яскравий, розмитий, соковитий спалах кольору та світла. Оцей спалах, це відчуття швидкості та миттєвості життя і є імпресіонізм.

Перша світова війна, революції та крах старих імперій зруйнували колишній затишний світ. Класичне мистецтво (реалізм) здавалося занадто слабким, щоб описати цей жах і хаос. Теорія відносності Ейнштейна показала, що світ нелінійний, а психоаналіз Фрейда довів, що людина керується темним підсвідомим. Митці вирішили, що копіювати зовнішню реальність більше немає сенсу. Великі міста, заводи, автомобілі та хмарочоси вимагали нової, динамічної, «машинної» або абстрактної естетики.

Модернізм (від французького moderne — новітній, сучасний) — абсолютний розрив із класичними традиціями, радикальне оновлення художніх форм та пошук нової мови для вираження складного внутрішнього світу людини індустріальної епохи.

Головні риси:

Експерименти з формою (відмова від лінійного сюжету в літературі, відмова від реалістичних пропорцій та перспективи в живописі, руйнування класичної гармонії в музиці).

Суб'єктивізм та психологізм (головним стає не зовнішній світ, а те, як людина його переживає — її страхи, самотність, депресія, сни та видіння).

Елітарність (складне інтелектуальне мистецтво, яке потребує від глядача чи читача глибоких роздумів та розшифрування символів).

Модернізм у живописі:

Кубізм (Пабло Пікассо): Розкладання предметів та людей на геометричні фігури (куби, конуси, циліндри). Спроба показати об'єкт одночасно з різних ракурсів.

Сюрреалізм (Сальвадор Далі, Рене Магрітт): Візуалізація снів, галюцинацій та підсвідомості. Поєднання абсолютно несумісних речей у химерних сюжетах (наприклад, «м'які» годинники, що плавляться).

Абстракціонізм (Казимир Малевич): Повна відмова від зображення реальних об'єктів. Мистецтво чистих ліній, кольорових плям та геометричних форм, які передають чисті емоції («Чорний квадрат»).

Експресіонізм (Едвард Мунк): Прагнення передати сильні емоції, найчастіше негативні — страх, біль, відчай, жах перед світом за допомогою деформації ліній та кричущих кольорів (картина «Крик»).

Модернізм у літературі:

Франц Кафка: Майстер абсурду та безвиході. У повісті «Перевтілення» герой прокидається гігантською комахою, що є метафорою крайньої самотності та відчуження людини в суспільстві. Марсель Пруст: Дослідник людської пам'яті та психологічних нюансів (цикл романів «У пошуках утраченого часу»).

3. Масова культура

У ХХ столітті відбуваються грандіозні зміни в житті суспільства. Урбанізація та індустріалізація призводять до того, що великі маси людей втратили зв'язок із сільським фольклором, але не мали доступу до елітарної культури. Виник запит на новий, простий міський відпочинок. Завдяки реформам освіти у Європі більшість населення навчилася читати. З'явився величезний ринок для дешевих книг та газет. Робітники вибороли право на 8-годинний робочий день та вихідні. У людей вперше з'явився вільний час (дозвілля) та вільні гроші на розваги. Винайдення конвеєра, швидкого друкарського верстата, фотографії, звукозапису та кіно дозволило тиражувати культурний продукт мільйонними копіями. Завдяки всьому цьому виник феномен масової культури.

Канали поширення масової культури:

«Жовта преса» та дешева література (газети з сенсаційними заголовками, кримінальною хронікою та плітками, а також кишенькові книжки про детективів, ковбоїв чи кохання (комікси, бульварне чтиво).

Кінематограф (не вимагав від глядача високої освіти, був візуальним і зрозумілим кожному. Почалася ера голлівудського кіно та перших світових зірок (Чарлі Чаплін).

Радіо та звукозапис (радіо принесло музику та новини в кожен дім. Завдяки платівкам з'явилося поняття «хіта» та популярної музики (джаз, танцювальна музика).

Індустрія розваг (мюзик-холи, кабаре, вар'єте, перші парки атракціонів та масові спортивні видовища (футбольні матчі, олімпіади), які збирали повні стадіони).

Ознаки масової культури:

Комерційна спрямованість (культурний продукт створюється передусім заради продажу та прибутку).

Доступність і зрозумілість (сюжети мають бути простими, емоційними та розважальними (без потреби розшифровувати складні філософські підтексти).

Стандартизація (типовість) (використання чітких шаблонів (наприклад, у детективі обов'язково є злочин, детектив і розгадка; у мелодрамі — кохання та щасливий кінець).

Культ знаменитостей (фокус уваги зміщується з самого твору мистецтва на особистість виконавця чи актора (ідоли поп-культури).

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Написати мініесе (1–1,5 сторінки) на одну з тем на вибір:

«Чому винайдення фотографії та кінематографа не вбило живопис, а змусило його змінити форму»  

«Масова культура — це деградація мистецтва чи його демократизація?»