Фактори кризи сучасної сім'ї

 Фактори кризи сучасної сім'ї

1. Демографічна політика держави

На попередньому занятті ми з'ясували, що сім'я, як соціальний інститут приносить суттєву користь не лише окремим індивідам, але й суспільству в цілому. Саме тому кожна держава впроваджує заходи, спрямовані на підтримку інституту сім'ї. Такий напрямок діяльності органів державної влади і є демографічною політикою.

Демографічна політика — це система цілеспрямованих фінансових, правових, організаційних та пропагандистських заходів держави, спрямованих на регулювання процесів відтворення населення та підтримку інституту сім'ї.

Залежно від ситуації в країні, держава може впроваджувати один із двох типів демографічної політики:

Пронаталістська (стимулювання народжуваності) — застосовується в країнах, де спостерігається депопуляція.

Антинаталістська (обмеження народжуваності) — історичні приклади в країнах з перенаселенням (наприклад, «одна родина — одна дитина»).

В межах здійснення демографічної політики органи влади можуть впроваджувати такі заходи:

Економічні - грошові виплати при народженні дитини; щомісячні соціальні допомоги (малозабезпеченим, багатодітним сім'ям); податкові пільги; пільгове кредитування…

Соціально-правові - оплачувана відпустка по догляду за дитиною; розвиток доступної інфраструктури (ДНЗ, групи продовженого дня, гуртки)…

Інформаційно-пропагандистські - популяризація сімейних цінностей через медіа, освіту; розвиток безкоштовних центрів психологічної підтримки сім'ї…

Важливо розуміти, що саме лише матеріальне стимулювання (грошові виплати) не здатне повністю вирішити кризу сім'ї. Якщо в суспільстві домінує цінність індивідуалізму, фінансова допомога лише тимчасово коригує календар народжень (люди народжують раніше, але загальна кількість дітей на одну жінку суттєво не зростає). Ефективна політика має бути комплексною: стабільна економіка + розвинена соціальна інфраструктура + впевненість у безпеці та майбутньому.

2. Причини кризових явищ в сім'ї

Дослідження проблем, пов'язаних із сім'єю, набуває дедалі більшого значення як у теоретичному, так і в практичному, життєвому плані. Відомо, що нестабільність шлюбу й сім'ї, що виявляєтеся у збільшені кількості розлучень, характерна практично для всіх розвинених країн світу. Численні соціологічні дослідження показують: в основі розлучень в переважній більшості випадків лежить конфлікт у подружжі, який досягає такого ступеню, що вирішити його можна тільки шляхом розірвання шлюбу.

Рівні подружніх взаємовідносин, на яких можуть виникати конфлікти:

психологічний рівень (різниця темпераментів, взаємні причіпки, дратівливість);

соціально-рольовий рівень (неправильний, нерівномірний розподіл сімейно-побутового навантаження, хаотичність сімейного укладу);

соціокультурний рівень (неповаги, відсутності інтересу або незадоволеності спілкуванням з партнером, неприйняття його життєвих цінностей, ідеалів).

Причини, які викликають конфлікт на тому чи іншому рівні, можуть бути досить різноманітними. Але за часом виникнення їх можна розділити на дві великі групи: причини, що виникли безпосередньо під час шлюбу, під час спільного життя і спільного ведення господарства; причини, що об'єктивно існують до моменту створення сім'ї.

Групу причин, що об'єктивно існували до моменту створення сім'ї, називають чинниками ризику, тому що наявність їх у період дошлюбного знайомства вже таїть у собі небезпеку майбутнього розлучення.

Чинники ризику:

різка незгода батьків на шлюб;

ранній вік для одруження;

занадто короткий термін знайомства;

шлюб за примусом, без взаємної згоди;

велика різниця в освіті й у віці між чоловіком та дружиною;

схильність до шкідливих звичок одного з подружжя;

легковажне ставлення до шлюбу й сім'ї.

Ці чинники дають про себе знати буквально в перші роки спільного життя й багато в чому обумовлюють ту обставину, що понад третини розлучень припадає на сім'ї, що мають стаж спільного життя від одного до трьох років.

Третьою групою прийнято виділяти несприятливі «зовнішні умови», створені суспільним середовищем (економічна криза, несприятлива екологія…)

3. «Криза сім'ї» та трансформація її моделей

Криза сучасної сім’ї — це глобальний соціокультурний процес, що характеризується послабленням традиційних сімейних зв'язків, руйнацією загальноприйнятих шлюбних норм та зміною функцій сім'ї. Соціологи виділяють перехід від патріархальної (традиційної) моделі сім'ї до егалітарної (партнерської), що супроводжується ламанням старих стереотипів.

Ключові фактори кризи сучасної сім'ї:

1) Соціокультурні

Індивідуалізм: зміна життєвих пріоритетів, на перше місце виходить особистий успіх, самореалізація, кар'єра та комфорт, а не інтереси роду чи колективу.

Емансипація: економічна незалежність жінок, сучасна жінка більше не потребує шлюбу виключно як засобу фізичного чи фінансового виживання.

Сексуальна революція: відокремлення сексуальної культури від інституту шлюбу та дітонародження, зниження суспільного осуду щодо дошлюбних зв'язків та розлучень.

2) Демографічні

Криза дітонародження: свідоме обмеження кількості дітей у родині. Поява та поширення руху «childfree».

Старіння населення: збільшення навантаження на працездатних членів родини, які мають одночасно дбати про дітей та літніх батьків («покоління сендвіча»).

Трансформація форм шлюбу: зростання кількості цивільних (фактичних) шлюбів, одиноких батьків (переважно матерів) та осіб, які проживають самі.

Зростання позашлюбної народжуваності: сучасна людина значно рідше і менше виховується в сім ї, ніж це було раніше.

3) Соціально-економічні

Економічна нестабільність: безробіття, інфляція, висока вартість житла, що змушує молоді пари відкладати народження дітей.

Трудова міграція: тривала розлука членів подружжя через роботу за кордоном чи в інших регіонах («дистантні сім'ї»), що руйнує емоційні зв'язки.

Урбанізація: життя у мегаполісах послаблює контроль з боку родичів та громади, стимулює анонімність особистого життя.

4) Психологічні

Завищені очікування від партнера: очікування «ідеального кохання» замість готовності до компромісів і щоденної праці над стосунками.

Психологічна неготовність до шлюбу: інфантилізм молоді, невміння розв'язувати конфлікти конструктивно, побутова неписьменність.

Домашнє насильство: фізичне, психологічне чи економічне аб'юзивне ставлення, яке руйнує безпекове середовище в родині.

Деякі дослідники взагалі вважають, що на сучасному етапі зникає більшість соціальних функцій сім’ї. З розвитком міського способу життя і постійним зниженням частки сільського населення в суспільстві сім’ю все важче характеризувати як економічний осередок суспільства. Кожен її член має, як правило, власну роботу і, виконуючи її, знаходиться у стосунках з іншими людьми, а не з представниками своєї родини. В результаті зменшується значення для суспільства економічної функції сім'ї. Розвиток сфери послуг, торгівлі, громадськбгохарчування зменшує вагомість господарсько-побутової її функції. Самотні люди тепер живуть з не меншим комфортом, ніж сімейні.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

За допомогою безкоштовних онлайн-інструментів створити інтерактивну карту «Фактори кризи сучасної сім'ї», де наочно розгалузити соціокультурні, економічні, демографічні та психологічні причини й пов'язані з ними заходи держпідтримки.