Структура та філософський аналіз суспільства. Соціальна стратифікація

 Структура та філософський аналіз суспільства. Соціальна стратифікація

Суспільство – це досить складна система взаємовідносин між людьми. Тому велику увагу при його дослідженні соціологи приділяють основним елементам суспільства – соціальним спільнотам. Сьогодні ми дізнаємося, як розрізняють соціальні спільноти, яким чином вони формуються та як може змінюватися статус індивіда всередині спільноти.

1. Філософський аналіз суспільства

Філософія розглядає соціум як надскладну систему, що складається з чотирьох головних сфер:

Економічна (виробництво, обмін);

Політична (влада, держава);

Соціальна (взаємодія груп, верств);

Духовна (культура, релігія, наука).

Протягом історії філософи по-різному пояснювали, що є рушійною силою соціуму. Сформувалися такі основні підходи до цієї проблеми:

Натуралістичний (клімат, географічне положення, біологічні імпульси людини) - життя суспільства цілком підпорядковане природним законам.

Ідеалістичний (зміна цінностей, релігійні вірування, наукові відкриття, воля видатних осіб) - суспільство є продуктом свідомості, світового духу або ідей.

Матеріалістичний (економіка) - спосіб виробництва матеріальних благ (економічний базис) визначає політику, право, культуру й релігію (надбудову).

Психологічний (взаємодія між людьми) - суспільство — це мережа комунікацій, смислів та символів, які люди створюють у процесі щоденної взаємодії.

Похідним від попередньої проблеми є питання розвитку соціуму: «Куди рухається суспільство?»

Аналізуючи суспільство у часі, філософи сформували три концепції розвитку:

Лінійно-прогресивна (Оптимістична) - суспільство рухається вперед від дикунства до вищих форм свободи й розуму.

Циклічна (Культурологічна) - суспільства (цивілізації) народжуються, розквітають і неминуче гинуть, як живі організми (О. Шпенглер, Дж. Тойнбі).

Постмодерністська (різоматична) - рух суспільства хаотичний, немає єдиного центру чи фіналу історії. Це мережа випадкових подій та інтерпретацій.

2.  Соціальна структура суспільства та її складові елементи

Суспільство як соціальна система характеризується різноманітними, багатогранними людськими відносинами та певним внутрішнім устроєм. Соціальна структура суспільства — це сукупність його елементів (індивідів, соціальних спільностей та інститутів), взаємозв’язок між ними. Основними складовими суспільства є соціальні спільноти.

Соціальні спільноти — це групи людей, об’єднаних якими-небудь спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільними справами, спільною діяльністю тощо. Існують певні види соціальних спільностей, що характеризуються кількісними та якісними особливостями.

Основні види соціальних спільнот

За ступенем стійкості	За розмірами	За способом утворення	За змістом
Стійкі Середньостійкі Тимчасові (нестійкі)	Великі Середні Малі	Формальні Неформальні	Демографічні Професійні Територіальні Етнічні Конфесійні

Одні спільноти складаються об'єктивно, незалежно від волі та бажання людей (класи, верстви, нації), інші ж утворюються свідомо і цілеспрямовано (політичні організації, громадські організації, партії та інші ).

Між окремими компонентами соціально структурованого суспільства існують необхідні взаємозв'язки, тобто соціальні відносини.

Соціальні відносини органічно пов'язують соціальні спільноти в соціальну структуру, виступаючи її механізмом, а соціальна структура являє собою форму, яка організовує їх у певну цілісність. Соціальні відносини об'єднують соціальні спільноти у цілісну соціальну систему.

3.  Соціальна стратифікація, соціальна мобільність

Сучасне суспільство характеризується наявністю груп, які мають в своєму розпорядженні значно більші ресурси багатства та влади, ніж інші групи. Існуючу в суспільстві (спільнотах та групах) нерівність між індивідами та об'єднаннями індивідів, що виявляється в неоднаковому доступі до соціальних благ і ресурсів та володінні ними, називають соціальною стратифікацією.

Соціальна стратифікація – це поділ суспільства на прошарки (страти) за ознакою нерівності між ними, який існує в певному суспільстві, в певний історичний період. Ієрархічно організовану структуру соціальної нерівності, можна уявити у вигляді розподілу всього суспільства на страти, ранги, класи. Існують 2 основні підходи до вивчення соціальної стратифікації:

Функціональний – в суспільстві існують позиції, посади більш і менш важливі для його функціонування. Важливіші посади потребують більше знань і кваліфікації. Щоб спонукати індивідів здобувати їх (жертвувати чимось) їм надають більше можливостей доступу до соціальних благ.

Конфліктний – обмеженість ресурсів викликає боротьбу за них (багатство, владу, славу). В цій боротьбі і формуються прошарки суспільства.

Соціальна стратифікація має такі особливості:

•    стратифікація - це рангове розшарування населення, коли вищі верстви знаходяться у більш привілейованому становищі, ніж нижчі;

•    кількість вищих верств значно менша, за нижчих.

Стратифікація має такі основні виміри (критерії):

Дохід	Гроші
Влада	Кількість підлеглих
Освіта	Дипломи, роки, знання
Престиж	Рівень поваги (суб'єктивний показник)

Історичні типи стратифікації:

Рабство — абсолютна форма нерівності, коли одна людина є власністю іншої.

Касти — закрита система, статус визначається релігійною приналежністю від народження (наприклад, в Індії). Перехід неможливий.

Стани — юридично закріплений поділ (дворянство, духовенство, селянство) з обмеженою мобільністю.

Класи — відкрита система сучасного суспільства. Поділ базується на економічних чинниках. Статус можна змінити.

Соціальна мобільність — це переміщення людей у суспільстві з одних соціальних верств, прошарків в інші, а також просування їх на позиції з вищим або нижчим, залежно від їхніх власних якостей та соціальних умов, статусом.

Виділяють два типи соціальної мобільності — горизонтальну та вертикальну.

Горизонтальна мобільність — це переміщення індивіда або соціальної групи від однієї соціальної позиції до іншої, що лежать на такому самому рівні, тобто без зміни соціального статусу.

Вертикальна мобільність — це сукупність взаємодій, що сприяє переходу індивіда або соціальної групи з однієї соціальної верстви, соціального статусу на більш високий, або більш низький рівень.

У свою чергу, вертикальна мобільність може бути висхідною, коли індивід збільшує свої доходи, підвищує освіту, здобуває владу, визнання, престиж, статус - здійснює соціальний підйом і є мобільним угору, і низхідною, коли індивід втрачає у власності, владі, визнанні, статусі.

Вертикальна мобільність може бути як індивідуальною, яка стосується окремого індивіда, так і колективною, яка характерна для цілої групи.

Соціальна стратифікація — це природний механізм структурування соціуму. Проте сучасні держави прагнуть зменшити розрив між найбагатшими та найбіднішими для забезпечення стабільності через розширення середнього класу.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Спробувати побудувати власну схему стратифікації сучасного українського суспільства, використовуючи вивчені критерії. Виділити проблеми, які виникнуть під час побудови схеми.