Зміни в промисловості. Форсована індустріалізація

Зміни в промисловості. Форсована індустріалізація

План

1.      Мета і початок індустріалізації

2.      Друга п’ятирічка. Стахановський рух.

3.      Третя п’ятирічка і наслідки індустріалізації.

Зміцнивши свою владу сталінський режим приступив до підготовки реалізації основної мети комуністичного руху – поширення свого режиму в країни Європи. Для цього в СРСР потрібно було створити потужний економічний потенціал. Він був створений протягом 10 років. Складовими цієї підготовки стали індустріалізація, колективізація, масові репресії.

1.      Мета і початок індустріалізації.

Наприкінці 1925 р. на ХV з’їзді ВКП(б) було прийнято рішення про прискорення темпів розвитку народного господарства, яке мало розвиватися згідно п’ятирічних планів. На тлі економічної кризи кінця 1920-х років у світі, радянське керівництво бажало швидко вирватися з економічної відсталості і перейти в розряд економічно розвинутих держав. В країні передбачалося створити передову важку промисловість та інші галузі машинного виробництва. Такий курс отримав назву індустріалізації. Метою її проголошувалося досягнення техніко-економічної незалежності; укріплення оборонного потенціалу країни; забезпечення технікою сільського господарства.

Радянське керівництво ставило для промисловості захмарно високі плани розвитку. На перших порах планувалося зростання економічних показників на 16-18%. За 1929-1930 рр. планувалося збільшення продукції важкої промисловості на 32%, а наступного року – на 45%. З 1 жовтня 1928 р. почалася реалізація І п'ятирічного плану. Для стимулювання продуктивності праці запровадили соціалістичне змагання (с. 136 – визначення)

Джерела фінансування індустріалізації: перекачування грошей з легкої і харчової промисловостей; збільшення податків; збільшення експорту сировини і продовольства; продаж за кордон історичних і художніх цінностей; організація соцзмагань і надурочних робіт; режим економії в соціальній сфері; експлуатація праці в’язнів; емісія грошей.

Для пояснення невдач велася боротьба з «шкідниками» і «саботажниками». 1928 – Шахтинська справа

Результати І п'ятирічки. Будувалося понад 400 нових підприємств. У 1932 р. була пущена найбільша в Європі Дніпровська гідроелектростанція, у Донбасі почали діяти 53 нові шахти, у Харкові в 1931 р. був випущений перший трактор.

Запитання

1. Назвіть причини індустріалізації

2. Що таке Шахтинська справа?

3. Оцініть результати І п'ятирічки.

2.      Друга п’ятирічка. Стахановський рух.

У плані другої п’ятирічки (1933-1937 рр.) в Україні планувалося ввести в дію нові гіганти чорної металургії, щорічний приріст промислової продукції мав становити 16,5%.

Продовжуючи експлуатувати революційний ентузіазм суспільства, сталінізм запровадив нове явище у промисловості – так званий «стахановський рух». Його зачинателем був шахтар з Донбасу О. Стаханов, який 31 серпня 1935 р. перевиконав норму видобутку вугілля у 14,5 разів. Насправді ж на одного забійника записали результати роботи всієї його бригади. Преса широко розрекламувала досягнення Стаханова. В різних галузях господарства з’являлися його послідовники – робітники І. Гудов та О. Бусигін, машиніст П. Кривоніс, трактористка П. Ангеліна.

Наслідки поширення стахановського руху:

·         Погіршення якості продукції;

·         Підвищення норм виробітку на 30-45%;

·         Поломки обладнання;

·         Пошук «ворогів» на підприємствах.

В період другої п’ятирічки швидко розвивалося машинобудування. В експлуатацію в Україні введено металургійні гіганти «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь». Керівництво фальсифікувало результати п’ятирічки. Було оголошено, що план виконано за 4 роки і 3 місяці. Насправді ж друга п’ятирічка була виконана всього на 70-75%.

Олексій Стаханов

Запитання

1. Що таке стахановський рух?

2. Оцініть результати ІІ п'ятирічки.

3.      Третя п’ятирічка і наслідки індустріалізації.

У період третьої п’ятирічки (1938-1942) планувалося збільшення асигнувань на оборону. Загалом темпи розвитку промисловості в кінці 30-х років не відставали від запланованих. Разом з тим були впроваджені жорсткі заходи щодо посилення трудової дисципліни, семиденний робочий тиждень, заборона самовільно залишати робоче місце. Порушення дисципліни на виробництві прирівнювалося до кримінального злочину.

Протягом періоду форсованої індустріалізації Україна стала головною промисловою базою СРСР. Було введено в дію біля 2 тис. нових підприємств. На Україну припадало 50,5% загальносоюзного видобутку вугілля,67,6% залізної руди, 49,7% виробництва чавуну, 48,9% виробництва сталі.

Запитання

1)      В чому полягала авантюри стичність планування промислового розвитку?

2)      Якими були наслідки поширення стахановського руху?

3)      Чи був повністю виконаний хоча б один п’ятирічний план?

Плакати, що висвітлюють джерела індустріалізації

Презентація

Домашнє завдання.

Підручник: Сорочинська Н.М.; Гісем О.О. Історія України 10 кл. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018. § 23 с. 135-141. Скласти таблицю «Наслідки індустріалізації»

Позитивні наслідки	Негативні наслідки

Японія і Китай у міжвоєнний період

Японія у міжвоєнний період

План

1. Наслідки війни для Японії

2. Мілітаризація країни

3. Агресія в Китаї

З кінця ХІХ ст. в країні поширилася концепція паназійства. Вона передбачала об'єднання народів Східної Азії для протистояння експансії європейців. Головна роль у цьому протистоянні мала належати Японії. У 20–х рр. японці взялися до втілення цієї концепції на практиці.

1. Наслідки війни для Японії

- Збільшення військового потенціалу;

- Контроль над більшістю німецькох колоній в регіоні;

- Незначні людські втрати;

- Економічна криза;

- Зниження життєвого рівня, рисові бунти;

- Політична нестабільність (праві вимагають територіальної експансії, ліві – революції та демократичних реформ);

- Посилення позицій США на Тихому океані

Запитання

Назвіть позитивні та негативні наслідки війни для Японії?

Який наслідок мав найбільш негативний вплив на Японію? Чому?

2. Мілітаризація країни

Мілітаризація – нарощування військової потужності за рахунок підкорення цій меті економічного, політичного та суспільного життя держави.

Назадоволення японських претензій на Вашингтонській конференції та посилення позицій США японські політики і суспільство сприйняли як приниження. Найактивнішим прошарком населення були офіцери, які протягом 20-х рр. отримали значний вплив на політику держави. 1927 р. уряд очолив генерал Г. Танака, який того ж року у своєму меморандумі сформулював основні принципи зовнішньої політики Японії.

Робота з документом

З меморандуму Танаки (1927 р.)

Японія не зможе усунути ускладнення у Східній Азії, якщо не буде провадити політику «крові та заліза». Але, здійснюючи цю політику, ми опинимося віч-на-віч з Америкою, яка нацьковує на

нас Китай. Якщо ми в майбутньому захочемо перебрати контроль над Китаєм, ми маємо розтрощити Сполучені Штати. Але заради того, щоб завоювати Китай, ми маємо спершу завоювати Маньчжурію та Монголію. Заради того, щоб завоювати світ, ми маємо спочатку за-воювати Китай. Заради того, щоб здобути справжні права в Маньчжурії та Монголії, ми маємо використати цей район як базу для проникнення до Китаю під приводом розвитку нашої торгівлі. Оволодівши всіма ресурсами Китаю, ми перейдемо до завоювання Індії, країн південних морів, а після цього — до завоювання Малої Азії, Центральної Азії та, нарешті, Європи.

Запитання

1. Назвіть причини появи документа.

2. Визначте основні етапи японської експансії.

3. Як ви розумієте вислів «політика крові та заліза»?

3. Агресія в Китаї

Скориставшись світовою економічною кризою та громадянською війною в Китаї 18 вересня 1931 р. японські війська вторглися в північно-східний Китай. В 1932 р. тут створена маріонеткова держава Манчжоу-Го. 1933 р. Японія вийшла з Ліги Націй. Почалося збільшення військового флоту (порушення рішень Вашингтонської конференції). З 1936 р. почалося зближення Японії з Німеччиною. В липні 1937 р. японська армія ввійшла в північні і центральні райони Китаю і до 1939 р. оволоділа найбільш розвинутими районами країни.

Запитання

Якими були причини японської експансії в Китаї?

На чому базувалося японсько-німецьке зближення в другій половині 30-х рр.? (с. 139 документ)

Особливості внутрішньополітичної ситуації в Японії: концентрація виробництва; розвиток важкої промисловості; зниження життєвого рівня населення; мобілізація; скорочення безробіття; збільшення робочого дня; зростання інтенсивності праці; репресій проти опозиційних сил; обмеження громадянських свобод.

Запитання

1. Якою була кінцева мета політики японських мілітаристів?

2. В якій європейській державі спостерігалися подібні явища в цей же період?

Домашнє завдання 

Підручник: Сорочинська Н.М.; Гісем О.О. Всесвітня історія 10 кл. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018.

§ 26; с. 134-140.  Скласти порівняльну таблицю заходів з утвердження тоталітарних режимів у Японії та СРСР

Держава	Спільні заходи	Відмінні заходи
СРСР
Японія

Китай у міжвоєнний період

1. Рух «4 Травня»

1912 відбулася революція, Китай проголошено республікою. Провідна Національна Народна партія (Гоміндан) на чолі з Сунь Ятсеном. Після рішення про передачу японцям Шаньдуну по всьому Китаю прокотилася могутня хвиля обурення. Першою виступала студенська молодь. 4 травня 1919 року у Пекіні відбулися багатотисячні демонстрації.

Уряд направив проти демонстрантів поліцейські сили. Багато студентів було заарештовано. Проте репресії лише посилили рішучість пекінських студентів. Студентські заворушення поширилися по всій країні і переросли в широкий патріотичний рух, у якому обєдналися робітники, службовці, підприємці та інтелігенція. Цей рух здобув назву «Рух 4 травня»

Запитання

Які наслідки та значення мав цей рух?

2. Об'єднання Китаю

У 1917 р. Президентом Китайської Республіки було обрано  Сунь Ятсен, який висловив свою мету  у трьох народних принципах: націоналізм, демократизм, процвітання. Для реалізації своїх планів він попросив допомоги у Радянської Росії, почав шукати звязки з Комінтерном. За допомогою СРСР йому вдалося створити сильну, добре оснащену армію. У 1921 р. було створено Комуністичну партію Китаю (КПК), яка вбачала в революції єдиний засіб відродження країни. Хоча остаточна мета КПК  було проголошене встановлення диктатури пролетаріату.  Лідером якої був Мао Цзедун.

Дата	Подія
30 травня 1925 р.	Розстріл мирної акції протесту в Шанхаї, початок революції
Липень 1926 р.	Північний похід військ Гоміндану під керівництвом Чан Кайші
1927 р.	Завершення революції, створення уряду Гоміндану, репресії проти комуністів.

3. Політика Гоміндану. Початок громадянської війни

Внутрішня політика	Зовнішня політика
Збільшення контролю держави над економікою; Підтримка вітчизняного виробника; Обмеження земельних володінь; Захист прав орендарів	Прагнення скасувати нерівноправні угоди з великими державами; Агресія Японії.

У 1927 р. почалася війна між Гомінданом і комуністами. 1931 КПК очолив Моо Цзедун, у 1934-35 здійснив Великий похід. Створив базу комуністичного руху на Півночі країни. Японська агресія на деякий час зупинила протистояння.

Запитання

1. Які політичні сили боролися за владу в Китаї?

2. Чому зовнішня політика Чан Кайші зазнала невдачі?

3.Яка подія відбулася 4 травня 1919 року?

4. У чому полягали основні відмінності програм Гоміндану і КПК?

5. Які основні реформи здійснив уряд Чан Кайші?

6. Визначіть основні напрямки зовнішньої політики Чан Кайші.

7. Як ви вважаєте, чому Китай був об’єднаний під владою Гоміндану?

Домашнє завдання.

Підручник: Сорочинська Н.М.; Гісем О.О. Всесвітня історія 10 кл. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018. § 27; с. 140-145

Розвиток соціальної сфери України в середині 60-х — на початку 80-х pp.

Розвиток соціальної сфери України в середині 60-х — на початку 80-х pp.

План

1.      Зміни в соціальній та національній структурі населення

2.      Привілейоване становище партійно-державної номенклатури

3.      Повсякденне життя населення

1. Зміни в соціальній та національній структурі населення

Друга половина 60-х — початку 80-х років XX ст. були часом суттєвих соціальних, етнічних, демографічних змін у суспільстві. На початку 60-х років вдалося подолати жахливі для України демографічні наслідки Другої світової війни, сталінських репресій та голодоморів. 1960 р. загальна чисельність населення республіки становила 42,4 млн осіб, з яких 22,6 млн, або 53 %, були сільськими жителями. На початку 80-х років чисельність населення республіки перевищила 50-мільйонну позначку, досягнувши у 1989 р. (за результатами перепису населення) 51,7 млн осіб.

Від перепису до перепису приріст населення зменшувався: 1959-1970 pp. — 5 млн 258 тис, у 1970-1979 pp. — 2 млн 248 тис., в 1979-1989 pp. — 1 млн 862 тис. осіб. Через економічну невлаштованість побуту, низькі життєві стандарти «радянської людини» знижувалася народжуваність, зростала смертність. Приріст населення не забезпечував звичайного відтворення поколінь. УРСР опинилася перед загрозою депопуляції — абсолютного скорочення кількості мешканців республіки.

Характерною ознакою демографічних процесів були високі темпи росту чисельності мешканців міст. У період між 1959 і 1989 pp. визначальними тенденціями змін у соціальному складі населення України були урбанізація населення, зростання чисельності жителів міст, індустріальних центрів і водночас зменшення абсолютної кількості сільського населення.

Різке скорочення чисельності селян було зумовлене як загальносвітовою тенденцією до урбанізації (збільшення кількості міст), так і побутовою невлаштованістю та складністю із працевлаштуванням на селі.

Національний склад населення Української РСР зазнав суттєвих змін. Протягом 60-80-х років відбувалося скорочення чисельності титульного етносу — українців. Це було пов’язано зі зниженням народжуваності, старінням українців, а особливо через великі масштаби міграції до України представників інших національностей.

За 30 років — з 1959 по 1989 pp. — частка українців у загальній кількості населення республіки скоротилась з 76,7 до 72,1 %, у той час як відсоток росіян збільшився з 16 до 22 %. При цьому слід врахувати, що вплив російської ментальності, мови, культури був значно вищим від кількості етнічних росіян. Фактично повністю зрусифікованими були українські міста, за винятком західних областей. Русифікація стала державною стратегією, а головний напрямок розвитку національних відносин полягав у підтягуванні етносів до мови і культури «великого російського народу».

Запитання

1. Які зміни відбувались в Україні стосовно сільського і міського населення?

2. Які зміни відбулись у національній структурі населення України?

2. Привілейоване становище партійно-державної номенклатури

Деформації в соціальній сфері посилювалися несправедливим характером розподілу суспільних благ.

Номенклатура – термін, що вживається для означення панівного класу радянського суспільства, партійно-державного керівництва.

Привілеї номенклатури

1. Закрита система постачання продовольчих і промислових товарів, що не знала дефіцитів і спекулятивних цін.

2. Спецталони на харчування залежно від посади.

3. Система закритих будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів.

4. Можливість виїжджати за кордон.

5. Розв’язання житлової проблеми в найкоротший строк і з найкращими варіантами.

6. Вищий ешелон мав цілорічні сімейні дачі, що утримувалися за рахунок бюджету.

7. Закрите підприємство «Комунар» забезпечувало одягом і взуттям республіканську партійно-державну номенклатуру.

8. Навіть тих номенклатурників, що вчинили злочин, без рішення і дозволу партії неможливо було притягнути до суду.

Запитання

1.      Які категорії населення відносилися до «номенклатури»?

2.      Якими перевагами вони користувалися в радянському суспільстві?

3. Повсякденне життя населення

Негативні тенденції в соціальній сфері:

А Уповільнення темпів зростання реальних доходів населення;

Б збереження і поглиблення відставання від країн Заходу за рівнем споживання на душу населення;

В загострення житлової проблеми;

Г погіршення рівня охорони здоров’я.

Починаючи з XXIII з’їзду КП України і XXIII з’їзду КПРС (1966), на всіх високих партійних форумах завдання підвищення життєвого рівня населення декларувалося як одне з основних завдань партії та держави. Навіть у новій Конституції Української РСР 1978 р. були зафіксовані права на гарантовану гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфіковану медичну допомогу.

Деякі позитивні зміни справді відбулися, хоча їх масштаби явно поступалися задекларованим. Так, уперше за роки радянської влади у людей зник примарний страх голоду. Регулярно, протягом усього року почали отримувати зарплату колгоспники. Із 1964 р. колгоспникам почали нараховувати і пенсію. Відносно зросла купівельна спроможність населення. Люди почали більше купувати телевізорів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки. Але основні економічні показники, що мали гарантувати підвищення життєвого рівня населення, не виконувалися.

Дедалі більше товарів повсякденного попиту, особливо якісних, потрапляло до розряду дефіцитних. Довгі черги за цими товарами та гонитва за «дефіцитом» були характерною ознакою побуту радянських людей у 70-80-ті роки.

Рівень заробітної плати в грошовому обчисленні зростав, але водночас зростали ціни на товари, різні послуги і т. ін.

Збільшення доходів 1970-х — початку 1980-х рр. відбулось на тлі відносної стабілізації цін. Відчутно зростали лише ціни на «товари підвищеного попиту» (такими вважали килими, меблі, побутова техніка, автомобілі, ювелірні вироби), а також на деякі імпортні товари.

Подорожчання товарів підвищеного попиту спричинило ланцюгову реакцію зміни цін і на деякі інші товари, а так само цін на «чорному ринку», але загалом ціни зростали украй повільно, а на деякі види товарів і послуг вони підтримувалися на незмінному рівні. Дуже дешево коштували населенню ліки, навіть імпортні препарати. Влада утримувала низькі ціни на продовольство, які були нижчими за світові у 2-3 і більше рази. Плата за житло і комунальні послуги так само була відносно невелика — на них в середньому витрачалось близько 3 % місячного бюджету сім’ї.

Зміни структури попиту в середині 70-х посилювали існуючі диспропорції в торгівлі, породжували хронічний дефіцит. Поширилися різного роду корупційні явища. Особливо бажані товари доводилося діставати «через знайомих», «купувати з рук» або на «чорному ринку». У такий спосіб постійно або періодично переплачувало за покупки приблизно 80 % населення.

Намагаючись не допустити зниження життєвого рівня громадян, керівництво держави вдавалося до закупівлі за кордоном значних обсягів товарів широкого вжитку. Це поглинало десятки мільярдів доларів, отриманих від продажу західним країнам нафти і газу. Країни арабського Сходу, які також у значних масштабах експортували нафту, зуміли використати «нафтодолари» для створення нових галузей промисловості, модернізації господарства загалом, істотного покращання соціально-культурної сфери. У Радянському Союзі ці кошти просто «проїдалися».

Складною залишалася житлова проблема, хоча для її розв’язання виділялися мільярди карбованців. 1965-1980 pp. в Україні було побудовано 5,6 млн квартир, 25,2 млн осіб отримали житло. У республіці виникли нові міста: Вільногорськ, Нововолинськ, Світловодськ, Енергодар та інші. У великих містах зводилися нові житлові мікрорайони. Та, попри це, черга на житло не зникала.

Що ж стосується українського села, то воно перебувало в ще гіршому становищі, ніж місто, хоча обсяги державних капіталовкладень, а також витрат на сільськогосподарських підприємствах протягом 60-х — першої половини 80-х років відчутно зросли. Розширилось житлове будівництво, до центральних садиб практично всіх колгоспів і радгоспів було прокладено дороги з твердим покриттям. У середині 60-х років було завершено електрифікацію села, кожне двадцяте село було газифіковане.

Проте «стирання граней між містом і селом», яке обіцяла програма КПРС 1961 p., не відбулося.

Медичне обслуговування населення хоча й поліпшилося, утім, не настільки, щоби уникнути численних проблем. Оснащеність установ охорони здоров’я і якість медичного обслуговування залишалися надзвичайно низькими. Тоді, коли рівень смертності у переважній більшості розвинених західних країн знижувався, у Радянському Союзі — зростав. Уже наприкінці 70-х років у деяких місцевостях України рівень смертності перевищував народжуваність.

Запитання

1. Які зміни відбулись у соціальній та національній структурі населення протягом 1965-1985 pp.?

2. Назвіть позитивні та негативні тенденції в соціальній сфері України в цей період.

Домашнє завдання

Підручник: Хлібовська Г.М. Історія України. 11 кл. – Тернопіль: Астон, 2019. § 12. С. 73-77

Дайте письмову відповідь:

1. Порівняйте умови життя радянської номенклатури та сучасних олігархів. Які висновки можна зробити з такого порівняння?

2. Яке явище відображає дана карикатура? Як воно впливало на моральний стан радянського суспільства?