Соціологія праці
План
1. Поняття і функції соціології
праці
2. Мотивація праці. Службова кар'єра
3. Соціальне управління
4. Соціологія вільного часу
Суспільство
забезпечує життя людей, продукуючи матеріальні блага. Переважна більшість людей
в суспільстві зайняті певною працею. На роботі людина проводить більшість свого
часу. Тож праця, безумовно, є одним з найважливіших предметів вивчення в соціології.
1. Поняття і функції соціології
праці
Соціологія праці, як галузь соціології, виникла водночас із соціологією
економіки в 60-ті роки XX ст. спочатку як її аспект. Але паростки соціології
праці ми знаходимо в філософських, політологічних та соціальних творах учених
значно раніше.
Так що ж таке праця? Які її основні характеристики та
функції? Чому їй надається велике значення? У чому полягає сутність соціології
праці? Саме ці питання висвітлюються в даному розділі цієї теми.
Праця — це цілеспрямована, суспільно корисна діяльність із створення предметів
(речей) і умов, необхідних для задоволення потреб індивіда і суспільства. Тому
праця — це основна умова життя суспільства.
Основне призначення праці — задоволення потреб людини і суспільства, досягнення
практично корисних утилітарних результатів.
Основні характеристики праці
Свідома, цілеспрямована, суспільно корисна
діяльність
Можлива тільки у взаємодії
людей
Має перетворювальний і
видозмінюючий реальний світ характер
Виробляє матеріальні й
духовно-культурні блага для задоволення потреб людей
Забезпечує прогрес суспільства
Вивчаючи працю, як явище та
процес, соціологія праці виконує наступні функції:
Діагностична – оцінка
діяльності організації, її здатність до конкуренції;
Прогностична – на що може
очікувати організація в майбутньому
Соціотехнічна – вдосконалення з
метою уникнення негативних явищ, зростання продуктивності
Гуманістична – формування
колективу, покращення його роботи
Ціннісна – формування мотивації
працівників, їх системи цінностей та життєвих цілей.
Запитання
1. Що таке праця?
2. Яке її призначення?
3. Назвіть функції соціології
праці.
2.
Мотивація праці. Службова кар'єра
Для соціології праці дуже важливим є аналіз мотивів та
мотивів праці. Мотиви праці — це осмислені спонукання, викликані
впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників.
Складання і аналіз схеми
Узагальнюючи концептуальні підходи до аналізу мотивації трудової
діяльності, можна, допускаючи певні спрощення, основні мотиви подати таким
чином.
Основні мотиваційні форми праці:
Ротація – циклічна
зміна завдань, які виконують працівники (зміна операцій чи виду діяльності).
Використовується в галузях з великим фізичним навантаженням.
Розширення виробничого циклу – поєднання операцій, які виконує працівник, збільшення
його свободи дій. Дозволяє економити час, потребує високої кваліфікації.
Збагачення змісту праці – розширення повноважень працівників, виконання групових завдань,
використання самоорганізації колективу.
Крім мотивації праці для діяльності колективу дуже
важливим є його персональний склад. Адже від того, на якому етапі кар'єри
знаходиться працівник, залежать його якості. Загалом соціологи виділяють 7
основних фаз службової кар'єри.
|
Фаза кар'єри
|
Основні ознаки
|
Позитивні риси
|
Негативні риси
|
|
І (16-22 роки)
|
Пошук напряму діяльності,
основний стимул – незалежність від батьків
|
Береться за будь-яку роботу,
проявляє старання
|
Низька дисципліна,
відповідальність, часта зміна місця роботи
|
|
ІІ (22-29 років)
|
Становлення соціальної зрілості
|
Створення сталих стосунків у
колективі, підвищення кваліфікації
|
Відволікається на особисті та
сімейні проблеми
|
|
ІІІ (29-32 роки)
|
Період пошуку, початок
кар'єрного зростання
|
Набуття досвіду, поява
управлінських навиків
|
Зміна місця роботи та роду
діяльності (якщо є розчарування)
|
|
ІV (32-39 років)
|
Стабілізація, усвідомлення
своїх можливостей, аналіз помилок
|
Надійність, відповідальність,
бажання розвинути кар'єру
|
Можлива активізація кар'єрних
пошуків; прояви кар'єризму
|
|
V (39-43 роки)
|
Період вичікувань. Одні
припиняють пошук, інші готують останню спробу щось змінити в кар'єрі
|
Відповідальність,
кваліфікованість, досвід, висока працездатність
|
Непомірні амбіції, пошук кращих
умов праці
|
|
VІ (43-50 років)
|
Активізація кар'єри, проба сил
у інших видах діяльності, прагнення довести профпридатність
|
Високий авторитет в колективі,
підвищення кваліфікації, поєднання видів роботи, залучення на керівні посади
|
Кардинальні зміни роду
діяльності, часто – закінчення кар'єри
|
|
VІІ (понад 50 років)
|
Найкраще використання набутих
знань і досвіду
|
Ефективні дії в складних
ситуаціях, центр об'єднання колективу
|
Припинення вдосконалення,
несприйняття змін, раціоналізації
|
Запитання
1.
Що таке мотивація праці?
2.
Назвіть складові частини мотивації праці
3.
Назвіть основні ознаки фаз службової кар'єри.
3. Соціальне управління
Соціальне управління як діяльність виникло тоді, коли стала реальною потреба у
спільній праці людей. На початку XXI ст., коли суспільство як соціальна система
дуже ускладнюється, проблема соціального управління, його організації,
механізму, підвищення ефективності стає найважливішою, від її розв’язання
багато в чому залежить майбутнє суспільства.
У чому ж сутність соціального управління? Яким є його
механізм? Які функції виконує соціальне управління?
Соціальне управління — це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на
суспільство (або на його окремі спільності) з метою упорядкування, збереження
якісної специфіки, стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.
Планування – передбачення засобів дій, які можуть виникнути в
майбутньому, визначення шляхів розвитку організації.
Організація виконання – забезпечення спільності дій колективу в досягненні
певної мети.
Мотивація – пошук засобів впливу на людей для ефективного досягнення
цілей організації
Контроль – вироблення механізму запобігання відхилень від
встановлених норм у виробничому процесі.
Рівні управління
Низовий – керівник відповідає за працю і поведінку людей,
з якими безпосередньо стикається.
Середній – управління людьми через керівників низового
рівня.
Вищий – керівник повністю відповідає за стан організації,
визначає напрями її розвитку.
Запитання
1. Що таке
соціальне управління?
2. Для чого
воно потрібне?
3. Чим
відрізняються рівні управління?
4.
Соціологія вільного часу
Кожна складова часу має своє призначення,
соціально-економічний зміст, функції.
Суспільство зацікавлене у повній реалізації функцій, в
оптимальному використанні фонду часу. Тому нині актуальним є науковий аналіз
проблем, пов'язаних із характером і масштабом особистих та суспільних потреб у
вільному часі, ступенем їх задоволення і виробленням на цій підставі соціальних
прогнозів щодо використання вільного часу.
Це зумовлює необхідність систематичного дослідження того:
·
як особистість чи група, до якої вона належить, і суспільство загалом
використовують вільний час: як розподіляється він між різними сферами
діяльності:
·
які основні тенденції зміни структури та змісту вільного часу;
·
за допомогою яких соціальних механізмів реалізуються його функції тощо.
Ці питання є предметом вивчення соціології
вільного часу.
Соціологія вільного часу — галузь соціології, яка вивчає особливості поведінки
особистості, соціальної групи чи спільноти у час, вільний від праці, навчальної
діяльності, задоволення різноманітних фізіологічних потреб.
Поняття «соціальний час» охоплює дві основні сфери життя
людини і суспільства — виробничу і невиробничу.
Виробничий час є узаконеним обов'язком людини, яка повинна працювати, щоб задовольните
свої потреби.
Неробочий час поділяється на час, пов'язаний з домашньою працею і побутовими справами, і
час, спрямований на задоволення фізіологічних потреб (сон, споживання їжі тощо)
та вільний час
Вільний час — складова соціального часу, звільнена від виробничих та побутових справ,
яка охоплює сферу вільної діяльності людини,
Можна виділити такі функції вільного часу:
·
відновлення для продуктивної праці (рекреаційну);
·
розвиток особистості; задоволення потреб;
·
спілкування;
·
передача життєвого досвіду.
За способом використання вільного
часу людей можна поділити на декілька типів, жоден з яких у чистому вигляді не існує
Перший тип представлений людьми, які прагнуть у вільний час максимально задовольнити свої духовні потреби у
творчості.
Другий пов'язаний
з пошуком у вільний час насамперед розваг.
Третій тип
репрезентують люди, які віддають значну частину його домівці, сім'ї, дітям.
До четвертого належать люди, які
основну частину вільного часу присвячують спорту.
Представників п'ятого типу можна назвати активістами: майже весь вільний час
вони віддають громадській роботі.
Представники шостого типу присвячують його
передусім набуттю матеріальних благ. Сьомий
тип об'єднує людей, діяльність яких має відверто виражений антигромадський характер.
Восьмий тип становлять люди, які розглядають вільний час як втечу від життя.
Отже, вивчення вільного часу за допомогою кількісних методів
дає уявлення лише про його структуру. А повне уявлення про вільний час дає
комплексне вивчення його структури та змісту.
Раціональне використання вільного часу - поєднання видів занять, їх активних і пасивних форм, яке
найефективніше впливає на особистість, розвиток її сутності, фізичної,
емоційної, інтелектуальної сфер життєдіяльності.
Запитання
1.
Охарактеризуйте предмет соціології вільного часу.
2.
Розкрийте структуру соціального часу.
3. Якими є функції вільного часу?
