Соціальна структура та соціальна стратифікація

                          Соціальна структура та соціальна стратифікація

 

План

1.      Соціальна структура суспільства та її складові елементи.

2.      Соціальні інститути

3.      Соціальна стратифікація, соціальна мобільність

4.      Сучасна соціальна структура України

 

Суспільство – це досить складна система взаємовідносин між людьми. Тому велику увагу при його дослідженні соціологи приділяють основним елементам суспільства – соціальним спільнотам. Сьогодні ми дізнаємося, як розрізняють соціальні спільноти, яким чином вони формуються та як може змінюватися статус індивіда всередині спільноти.

 

1.       Соціальна структура суспільства та її складові елементи.

Суспільство як соціальна система характеризується різноманітними, багатогранними людськими відносинами та певним внутрішнім устроєм. Соціальна структура суспільства — це сукупність його елементів (індивідів, соціальних спільностей та інститутів), взаємозв’язок між ними.

Соціальні спільноти — це групи людей, об’єднаних якими-небудь спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільними справами, спільною діяльністю тощо. Існують певні види соціальних спільностей, що характеризуються кількісними та якісними особливостями.

 

Робота з таблицею

Основні види соціальних спільнот

За ступенем стійкості	За розмірами	За способом утворення	За змістом
Стійкі Середньостійкі Тимчасові (нестійкі)	Великі Середні Малі	Формальні Неформальні	Демографічні Професійні Територіальні Етнічні Конфесійні

 

Одні спільноти складаються об'єктивно, незалежно від волі та бажання людей (класи, верстви, нації), інші ж утворюються свідомо і цілеспрямовано (політичні організації, громадські організації, партії та інші ).

Між окремими компонентами соціально структурованого суспільства існують необхідні взаємозв'язки, тобто соціальні відносини.

Соціальні відносини органічно пов'язують соціальні спільноти в соціальну структуру, виступаючи її механізмом, а соціальна структура являє собою форму, яка організовує їх у певну цілісність.

Соціальні відносини об'єднують соціальні спільноти у цілісну соціальну систему.

Процеси диференціації, що відбуваються в суспільстві, є результатом розподілу економічної, політичної та культурної структур, поділу та кооперації праці, відносин до власності та ін.

 

Запитання

1.      Що таке соціальна структура?

2.      Які розрізняють види соціальних спільнот?

3.      Що пов'язує індивідів у соціальних спільнотах?

 

2. Соціальні інститути

Ефективне функціонування суспільства, як соціальної системи забезпечує наявність у ньому соціальних інститутів.

Соціальні  інститути – це стійкі, організовані форми діяльності груп людей і способи здійснення спеціалізованої діяльності, які забезпечують функціонування суспільних відносин. Соціальні інститути виникають в процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин

в межах соціальної організації суспільства. Соціальні інститути встановлюють в суспільстві

певний набір стандартів поведінки конкретних осіб в конкретній ситуації. Кожний соціальний інститут характеризується наявністю мети діяльності конкретними функціями, що забезпечують її досягнення, набором соціальних позицій та ролей, типових для певного соціального інституту, а також системою санкцій.

За типом вирішуваних завдань соціальні інститути можна розділити на п'ять груп:

Групи соціальних інститутів

‪1. економічні, що займаються виробництвом і розподілом мате­ріальних благ, організацією праці і т. ін. (власність);

‪2. політичні, пов'язані із здійсненням функцій влади (влада, уряд, держава);

‪3. інститути стратифікації, які визначають розподіл позицій і людсь­ких ресурсів;

‪4. родинні інститути (сім'я, шлюб);

‪5. культурні інститути, що пов'язані з релігійними звичаями, з науковою і художньою творчістю; організують відношення людей до релігії, культури та ін. (церква, мистецтво).

 

Запитання

1. Що таке соціальні інститути?

2.      Які функції вони виконують?

 

3.      Соціальна стратифікація, соціальна мобільність

Сучасне суспільство характеризується наявністю груп, які мають в своєму розпорядженні значно більші ресурси багатства та влади, ніж інші групи. Існуючу в суспільстві (спільнотах та групах) нерівність між індивідами та об'єднаннями індивідів, що виявляється в неоднаковому доступі до соціальних благ і ресурсів та володінні ними, називають соціальною стратифікацією.

Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві, в певний історичний період.

Ієрархічно організовану структуру соціальної нерівності, можна уявити у вигляді розподілу всього суспільства на страти, ранги, класи. Існують 3 основні підходи до вивчення соціальної стратифікації.

 

Функціональний підхід – в суспільстві існують позиції, посади більш і менш важливі для його функціонування. Важливіші посади потребують більше знань і кваліфікації. Щоб спонукати індивідів здобувати їх (жертвувати чимось) їм надають більше можливостей доступу до соціальних благ.

Конфліктний підхід – обмеженість ресурсів викликає боротьбу за них (багатство, владу, славу). В цій боротьбі і формуються прошарки суспільства.

Соціальна стратифікація має такі особливості:

•         стратифікація - це рангове розшарування населення, коли вищі верстви знаходяться у більш привілейованому становищі, ніж нижчі;

•         кількість вищих верств значно менша, за нижчих.

Стратифікація має такі основні виміри (критерії):

Дохід	Гроші
Влада	Кількість підлеглих
Освіта	Дипломи, роки, знання
Престиж	Рівень поваги (суб'єктивний показник)

 

Соціальна мобільність — це переміщення людей у суспільстві з одних соціальних верств, прошарків в інші, а також просування їх на позиції з вищим або нижчим, залежно від їхніх власних якостей та соціальних умов, статусом.

Виділяють два типи соціальної мобільності — горизонтальну та вертикальну.

 

Горизонтальна мобільність — це переміщення індивіда або соціальної групи від однієї соціальної позиції до іншої, що лежать на такому самому рівні, тобто без зміни соціального статусу.

Вертикальна мобільність — це сукупність взаємодій, що сприяє переходу індивіда або соціальної групи з однієї соціальної верстви, соціального статусу на більш високий, або більш низький рівень.

У свою чергу, вертикальна мобільність може бути висхідною, коли індивід збільшує свої доходи, підвищує освіту, здобуває владу, визнання, престиж, статус - здійснює соціальний підйом і є мобільним угору, і низхідною, коли індивід втрачає у власності, владі, визнанні, статусі.

Вертикальна мобільність може бути як індивідуальною, яка стосується окремого індивіда, так і колективною, яка характерна для цілої групи.

 

Запитання

1.      Що таке соціальна стратифікація?

2.      Які основні підходи до її вивчення?

3.      Назвіть критерії виміру соціальної стратифікації.

4.      Що таке соціальна мобільність? Які існують її види?

 

4. Сучасна соціальна структура України.

Трансформація українського суспільства, що розпочалася з 90-х років, характеризується передусім формуванням найрізноманітніших форм власності: приватної, акціонерної, кооперативної, концесійної, змішаної тощо. І за кожною формою власності стоїть людина та певна соціальна спільність, які по-своєму сприймають соціальну реальність, по-своєму будують та здійснюють взаємодії, самоорганізуються, самоуправляються, залишаючись у системі державного регулювання та управління.

У зв’язку з цим сучасна соціальна структура українського сус­пільства є дуже складною, її формування триває, але і сьогодні можна виокремити та визначити основні її елементи.

Побудова схеми

На схемі відображено ті соціальні групи, що вже, в основному, сформувалися, але поглиблення диференціації українського суспільства виявляється дедалі більше, можна простежити й певні тенденції.

 

Закріплення нових знань

1. З яких елементів складається соціальна структура суспільства?

2. Чому з'явилась соціальна стратифікація? Який її вплив на функціонування суспільства?

     3. Виділіть особливості сучасної соціальної структури українського суспільства.