Види та методи соціальних досліджень

 Види та методи соціальних досліджень

1. Поняття і етапи соціального дослідження

Структура соціального знання має три рівні: загальна теорія, галузеві і спеціальні теорії та конкретні (або емпіричні) дослідження.

Конкретне соціальне (емпіричне) дослідження - це наукове дослідження, що складається з системи послідовних процедур, пов'язаних між собою в одне ціле з метою отримання достовірного знання на основі фактичних даних.

Предметом аналізу конкретних досліджень можуть бути: а) реальна поведінка індивідів, соціальних спільностей та груп; б) вербальні дії індивідів: їх судження, думки, погляди; в) результати людської діяльності.

Суть дослідження полягає в тому, що науковець, здобуваючи специфічну суб'єктивну інформацію від конкретних індивідів, застосовуючи спеціальні правила та процедури для її обробітку, отримує об'єктивне знання про процеси, що відбуваються у соціальному житті.

Конкретно-соціальні дослідження мають суто емпіричну спрямованість і слугують підґрунтям теорій середнього рівня, а також загальної соціальної теорії у цілому.

Соціальне дослідження має свою структуру, яка передбачає послідовність дій, що дають змогу вирішити поставлену проблему. Цю послідовність дій можна визначити як етапи соціального дослідження. В узагальненому вигляді їх чотири:

1)      розробка програми;

2)      збір емпіричних даних (польовий етап);

3)      обробка інформації;

4)      аналіз та узагальнення отриманої інформації.

Програма являє собою детальний план проведення дослідження. Польовий етап означає, що дослідник переходить до збирання фактичних даних з обраної проблематики в реальних умовах. Основними видами польового дослідження є:

Пілотажне (зондувальне, розвідувальне) - пробне дослідження, мета якого - перевірка якості обраного інструментарію. Після аналізу результатів доопрацьовується анкета, питання в ній, уточнюються гіпотези, у разі потреби формулюються нові. Пілотажне дослідження застосовується також у випадках, коли відсутні знання про певний предмет або проблема недостатньо вивчена.

Описове дослідження - це дослідження, яке має на меті отримати цілісне, якомога повне уявлення про соціальне явище, що вивчається.

Аналітичне дослідження - це дослідження, мета якого не лише описання предмета вивчення, але й виявлення причинно-наслідкових зв'язків між окремими його елементами.

Дослідження можуть бути разовими та повторювальними. Широко застосовуються повторювальні дослідження, коли об'єкт вивчаєтьсяв динаміці. Це дослідження вивчає один і той же об'єкт, або різні контингенти, і проводиться декілька разів через певні проміжки часу з наступним порівнянням отриманих результатів.

Фактичні дані можна отримати шляхом застосування відповідних методів. Аналіз даних передбачає побудову таблиць, обчислення статистичних показників тощо. Отримані при соціальному дослідженні дані потребують інтерпретації- перетворення інформації з числових показників у логічну форму, тобто в конкретні характеристики об'єкта дослідження. На цьому ж етапі здійснюється формулювання практичних рекомендацій, які визначаються темою та цілями дослідження.

2. Програма соціального дослідження та її основні елементи

Програма соціального дослідження є розгорнутим планом його проведення. В програмі визначається тема і мета дослідження, обґрунтовується його актуальність, інтерпретуються основні поняття теми. Також визначається інструментарій та методи проведення дослідження.

Важливим складовим елементом теоретико-методологічного розділу програми конкретного дослідження є розробка та формулювання робочих гіпотез.

Гіпотеза - це обґрунтоване наукове припущення для пояснення відношень, фактів, явищ, які безпосередньо не спостерігаються. У процесі дослідження гіпотеза має бути або підтвердженою, або спростованою. Вона не може суперечити набутим раніше знанням і мусить бути перевіряємою.

Важливим є вибір об'єктів (респондентів) дослідження. Оскільки більшість соціальних досліджень носять не суцільний, а вибірковий характер, розрізняють генеральну та вибіркову сукупність.

Генеральна сукупність - це вся множина соціальних об'єктів, які підлягають вивченню.

Вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, яка відображає та відтворює основні характеристики останньої і є її зменшеною моделлю.

Вибіркове опитування значно зменшує кошторис дослідження і скорочує терміни його проведення.

До основних видів вибірки відносяться наступні.

Імовірнісна вибірка - варіант випадкової вибірки, який застосовується у випадках, коли відбір здійснюється на основі засади випадковості.

Гніздова вибірка - це варіант випадкової вибірки, за яким відібрані об'єкти нагадують гнізда (кластери) більш дрібних одиниць. Гніздова вибірка має широке застосування при побудові територіальної вибірки. Після відбору невеликої кількості територіальних об'єктів (населених пунктів, районів, житлових кварталів, вулиць, будинків, під'їздів) проводиться суцільне опитування їх мешканців.

Систематична цілеспрямована, неімовірнісна вибірка застосовується у тих випадках, коли відбір людей з генеральної сукупності здійснюється на основі заданої засади. Наприклад, при проведенні електоральних досліджень у певному регіоні вибіркова сукупність складає, припустимо, 2000 чоловік, а генеральна - 200000 чоловік. Крок вибірки визначається поділом генеральної сукупності на вибіркову. У даному випадку він дорівнює 100.

Стратифікована, розшарована, районована вибірка застосовується у випадках, коли відбувається попередній розподіл генеральної сукупності на більш-менш однорідні частини, шари, верстви, а потім здійснюється відбір одиниць всередині цих частин.

Головною вимогою до вибірки є її репрезентативність.

3. Методи соціальних досліджень

 

Аналіз документів. Використовується, коли інші методи неможливі. Переваги: можна виявити тенденції розвитку об'єктів. Недоліки: суб'єктивність дослідника і авторів документів.

Спостереження - метод, за допомогою якого відбувається пряма реєстрація подій їх свідками. Основними видами спостереження є включене і невключене. Включене спостереження передбачає входження у соціальне середовище, адаптацію до нього дослідника. Перевагами такого спостереження є отримання яскравих, безпосередніх вражень, можливість краще зрозуміти вчинки людей та дії соціальних спільнот.

До недоліків можна віднести те, що дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію і перейти на позиції тих, кого він вивчав.

Невключене спостереження передбачає реєстрацію позицій дослідником, котрий не є членом соціальної групи і спостереження здійснює ніби збоку.

Для того, щоб звести до мінімуму вплив дослідника на об'єкт, необхідно: добитися, щоб люди не знали, що за ними спостерігають або забули про це; створити у людей хибне уявлення про мету спостереження.

Опитування. Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування та інтерв'ю.

Анкетне опитування - метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою анкети. Анкета - основний документ у анкетному опитуванні, являє собою впорядкований певним чином перелік питань, з допомогою яких збирається первинна інформація.

Анкетування буває: очне (індивідуальне чи групове), заочне (поштове, пресове, телефонне).

Інтерв'ю - метод здобуття соціальної інформації, який полягає у безпосередньому спілкуванні дослідника та респондента. Переваги: не вимагає спеціальної підготовки респондента; можливість опитування великої кількості осіб; невеликі фінансові витрати; можливість контролювати хід опитування. Недоліки: присутність інтерв'юера може впливати на щирість відповідей; велике навантаження на дослідника; «підштовхування» респондента до потрібної відповіді; необхідність встановлення довір'я між дослідником і респондентом.

Соціальний експеримент - це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності і поведінки соціального об'єкта під впливом на нього керованих та контрольованих факторів.

Експеримент може бути:

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

 Розумовий експеримент-це маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без втручання у хід подій.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Виберіть тему соціального дослідження і спробуйте скласти його програму, сформулювавши мету, актуальність, гіпотезу, добравши методи, які будуть ефективними у вивченні саме обраної теми.

Соціологія, культурологія і філософія як специфічний тип знання

 Соціологія, культурологія і філософія як специфічний тип знання

1. Соціологія

Почнемо з соціології. Уявіть, що соціолог — це дослідник із мікроскопом та калькулятором. Йому не цікаві розмиті фрази на кшталт „усі люди люблять інтернет“. Йому потрібні точні, вимірювані дані, які можна перевірити. Соціологія вивчає суспільство як жорстку систему інститутів та соціальних зв'язків. Головне слово тут — емпіризм (знання, здобуті через досвід та вимірювання).

Якщо соціологу потрібно дізнатися, чому рівень розлучень у нашому місті зріс, він піде в РАЦС, візьме офіційну статистику за кілька років, порівняє вік людей. Можливо, запустить анонімне опитування в інтернеті з варіантами відповідей. Соціологічне знання — емпіричне, системне, верифіковане (тобто таке, що перевіряється фактами). Його інструменти: анкетування, інтерв'ю, аналіз статистики. Соціологія фіксує соціальну реальність «тут і тепер».

 2. Культурологія

Якщо соціолог рахує кількість шлюбів чи розлучень, то культуролог запитає: „А яке символічне значення має весільна сукня чи обручка в ХХІ столітті? Чому люди досі купують золото, хоча це не практично?“. Культурологія вивчає світ смислів, символів та текстів. Для культуролога вся наша реальність — це великий текст, який треба розшифрувати. Нам потрібне поняття культурного коду.

3. Філософія

Філософія - це фундамент. Вона з'явилася задовго до соціології та культурології. Філософ не рахує людей і не розбирає окремі символи моди. Він піднімається на макрорівень. Його цікавлять граничні питання буття. Якщо соціолог вивчає, як працює держава, а культуролог — яка культура в цій державі панує, то філософ запитає: «А що таке справедливість взагалі? Чи має право держава обмежувати свободу людини заради безпеки?». Філософське знання є рефлексивним — воно критично оцінює саме себе і методи інших наукФілософію часто називають «матір'ю всіх наук». Тому що раніше не було фізики чи соціології окремо, всі вчені просто називали себе філософами і думали про все на світі, а вже потім науки розділилися. Філософія задає правила мислення та логіки для всіх інших дисциплін. Філософське знання — теоретико-світоглядне, універсальне, рефлексивне. Структура філософії: онтологія (про буття), гносеологія (про пізнання) та аксіологія (про цінності).

 Ми з'ясували, що:Соціологія дає нам картину соціальних фактів. Культурологія розшифровує символічний простір навколо нас. Філософія ставить під сумнів очевидне та формує наш світогляд.

 Домашнє завдання

Оберіть один із феноменів сучасного світу (наприклад: популярність комп'ютерних ігор, феномен культури секонд-хендів або кліпове мислення в TikTok). Напишіть міні-есе, де три абзаци будуть написані від трьох різних облич: перший абзац — як соціолог (з акцентом на групи та статистику), другий — як культуролог (акцент на символи та субкультуру), третій — як філософ (акцент на сенс життя та сприйняття дійсності).

 

Особливості розвитку культури незалежної України

 

Особливості розвитку культури незалежної України

Умови розвитку української культури

Позитивні чинники

Негативні чинники

• Створення сприятливих умов для відродження української культури у зв’язку з проголошенням незалежності. • Відновлення історичної пам’яті. • «Закон про мови в Українській РСР» (1989 р.), де українська мова була проголошена державною і передбачався її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільства. • Демократизація культури, скасування цензури, Позбавлення ідеологічного тиску. • Вільний розвиток усіх художніх стилів і жанрів. • Можливість збагачення української культури європейськими цінностями і здобутками. • Р озвиток культури національних меншин. • Утворення різних благодійнихкультурних фондів

• Залежність культури від примх ринку. • Наслідки русифікації. • Недостатнє фінансування. • Знецінення духовних цінностей. • Поява творів масової низькопробної культури. • Комерціалізація культури

 

1. Модернізація національної системи освіти

Основи розвитку освіти закладені прийнятим 1991 р. ЗУ «Про освіту» і схваленій у

листопаді 1993 р. програмі «Освіта» («Україна XXI століття») щодо кардинальної реконструкції всієї системи освіти.

З’явилися заклади нового типу: гімназії, ліцеї, колегіуми, коледжі, навчально-виховних комплексів. З’явилися також і недержавні навчальні заклади. Починається комп’ютерізація освіти.

Поступово приведено у відповідність мови навчання в школах до етнічного складу населення. Якщо в 1991 р. українською мовою навчалося лише 49,3 % школярів, то через десять років — 67,4 %.

Для задоволення мовних потреб представників інших національностей в Україні працюють школи з молдавською, румунською, угорською, кримсько-татарською, польською мовами навчання.

На початку 2000 р. розпочалася нова фаза реформування освіти в Україні. На початку вересня було обнародувано проект «Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи».

Сьогодні, на жаль, в розвитку освіти залишається нерозв’язаними ряд проблем:

• недостатнє фінансування з боку держави;

• невідповідність матеріальної бази освіти оптимальним нормативам і потребам суспільства;

• низький рівень заробітної плати педагогічних працівників;

• зниження соціального престижу педагогічної діяльності;

 

Запитання

Які зміни відбулися у системі освіти в період незалежності?

 

2. Основні тенденції розвитку науки

Складовою духовної культури, формою суспільної свідомості є наука, потенціал якої в Україні порівняно високий. Найбільш авторитетним науковим центром є Академія наук України, яка у 1994 р. здобула статус національної. Останнім часом більш ніж у 20 разів зросла кількість прямих угод про співробітництво між зарубіжними та українськими

науковими центрами. У 1997 році здійснив свій політ перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

Проте негативні тенденції, які загострилися в останні десятиліття XX ст., визначають становище і на початку XXI ст. До них належать:

• постійне зниження витрат з боку держави на науку.

• недостатня матеріальна база, обмежений доступ до новітньої наукової інформації.

• внутрішній і зовнішній «відплив умів».

 

Запитання

Назвіть відомі вам досягнення науки України

Які основні проблеми сучасної науки?

 

3. Здобутки української літератури

Суперечливі процеси спостерігаються й у сфері літератури.

Українській літературі вже повернено донедавна забуті й заборонені імена. На книжкових полицях з’явилися твори літераторів української діаспори. Це сприяє формуванню в читача цілісного уявлення про українську літературу, повертає українському народові неоціненний для подальшого розвитку художньо-естетичний досвід.

Характерними ознаками літературного процесу сьогодення є утвердження світоглядно-естетичного плюралізму; творчий пошук, що виявляє себе в розширенні жанрового і стильового спектра літератури; збереження і творче осмислення традицій; синхроний розвиток та взаємодія традиції, авангарду, модерну та постмодерну; осмислення місця й ролі митця в літературі та суспільному житті.

Життєздатність та перспективу вітчизняної літератури засвідчує поява нової генерації літераторів.

Суттєво впливає на розвиток літературного процесу, на формування наукового потенціалу держави рівень книговидавництва. Від 2014 р. значно збільшилася кількість україномовних видань. На початку ХХІ ст. найвідомішими українськими літераторами є Василь Шкляр, Оксана Забужко, Володимир Лис, Андрій Кокотюха та ін.

 

Запитання

Яких сучасних авторів Ви знаєте?

Назвіть особливості розвитку української літератури

 

4. Розвиток мистецтва

1991 р. постановою Кабінету Міністрів України було створено Державний фонд української кінематографії, керівником якого призначено відомого кінорежисера Ю. Іллєнка. Цього ж року у Чернівцях відбувся перший Всеукраїнський кінофестиваль, присвячений пам’яті І. Миколайчука. На ньому демонстрували 20 документальних, науково-популярних та анімаційних фільмів, серед яких «Танго смерті» О. Муравйова, «Кому вгору — кому вниз»

С. Клименка, «Козаки йдуть» С. Омельченка, «Ізгой» В. Савельева.

Схвально було сприйнято українським глядачем показ у 1997 р. багатосерійного телефільму «Роксолана». В кінці 1990-х – на початку 2000-х рр. з'явилися українські історичні фільми «Нескорений», «Залізна Сотня», «Червоний» та інші. Відроджується українська мультиплікація.

Але в перше десятиліття незалежності у сфері кінематографу склалася складна ситуація. Виробництво фільмів скоротилося приблизно в 20 разів. Поступово зі свідомості громадян нашої держави зникало поняття «рідне кіно». Український же ринок заповнювали низькопробні закордонні фільми. Проте за останнє десятиліття ситуація змінюється на краще.

Динамічні процеси відбуваються в царині популярної української музики.

Відбуваються пісенні фестивалі — «Червона рута», «Пісенний вернісаж», «Таврійські ігри», «Золоті трембіти» та ін. Тричі (2004, 2016, 2022) українські співаки вигравали конкурс "Євробачення". Нові пісні дарували слухачам і глядачам О. Білозір, Н. Матвієнко, П. Зібров, І. Білик, О. Пономарьов, О. Скрипка, Руслана Лижичко, А. Кузьменко, С. Вакарчук і багато інших. Набули популярності виконавці української естрадної пісні, як Н. Могилевська, Тіна Кароль, В. Козловський, Джамала та інші.

 

Запитання

Назвіть основні досягнення українського мистецтва

 

5. Фізична культура, спорт

Спорт став своєрідною візитною карткою України на міжнародній арені. Із моменту проголошення суверенітету Україна виявляла турботу про створення власної системи спортивних інституцій, які б мали представляти український спорт.

 У 1990 р. було утворено Національний Олімпійський комітет, який 1992 р. був визнаний міжнародним Олімпійським комітетом. Україна брала активну участь в усіх Олімпіадах. 1994 р. на XVII зимових Олімпійских іграх в Ліллехаммері українські спортсмени виступали вже як самостійна команда.

Першу золоту олімпійську медаль для незалежної України здобула фігуристка Оксана Баюл. Виступ українських спортсменів на літніх Олімпійських іграх в Атланті заслужено вивів Україну в десятку провідних спортивних держав світу.

Багаторазовий чемпіон світу у стрибках з жердиною, олімпійський чемпіон Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів та неодноразово перемагав у світовій серії «Гран-прі»: його, шестиразового чемпіона світу, було удостоєно звання «кращого спортсмена світу».

Форварда Андрія Шевченка, кумира багатьох футбольних фанатів, називали «дияволом зі Сходу», а в Італії навіть видано книжку під такою ж назвою. 2009 року команда «Шахтар» стала володарем європейського кубка, а у 2012 р. Україна разом із Польщею приймала чемпіонат Європи з футболу.

 «Золотою рибкою» називають Яну Клочкову — одинадцятиразову чемпіонку Європи, триразову чемпіонку світу, чотириразову олімпійську чемпіонку (Сідней -2000, Афіни-2004).

Українсь кий шахіст Руслан Пономарьов у свої 14 років став наймолодшим у світі гросмейстером.

Всесвітньої слави зажили відомі українські боксери Володимир і Віталій Клички.За роки професійної кар’єри Віталій Кличко завоював титули інтерконтинентального чемпіона за версією WВО, чемпіона Європи, інтерконтинентального чемпіона за версією WBA, чемпіона світу за версією WBO. За роки професійної кар’єри Володимир Кличко здобув титули інтерконтинентального чемпіона за версією WBC, інтерконтинентального чемпіона за версією, чемпіона Європи, чемпіона світу за версією WBO. Неодноразовим чемпіоном з боксу став Олександр Усик.

Розвиваються також в Україні такі національні види спорту, як козацький двобій, бойовий гопак, спас. Вони є втіленням українських бойових традицій і цікавлять здебільшого не байдужу до вітчизняної історії молодь.

 

Домашнє завдання

Опрацювати § 27; с. 237-249.

Заповнити таблицю

«Досягнення і здобутки української культури в період незалежності»

 

Освіта	Наука	Література	Мистецтво	Спорт

Перша світова: повсякденне життя в умовах фронту і тилу.

 Практичне заняття

Тема: Перша світова: повсякденне життя в умовах фронту і тилу.

1 варіант

 

Завдання 1

Зі спогадів Д. Ллойл-Джорджа (1914 р.)

«Біля букінгемського палацу в Лондоні дорогу перегородив великий натовп.

-   Короля Георга! Короля Георга!- хором вигукував натовп. Через кілька хвилин з'явився король. Майданом прокотилося оглушливе «ура!»...

Тисячі загорланили. І знову «ура!». Король ніяк не виявляв ні схвалення , ні осуду. Говори!- кричав майдан.   Говори! ХОЧЕМО ВІЙНИ!»

 Запитання

Яких дій вимагали англійці від свого монарха? Чому на початку війни панували саме такі настрої людей?

 

 

Завдання 2

Запитання

Чим можна пояснити такі значні людські втрати сторін конфлікту?

Завдання 3

Чи можна було, на вашу думку, уникнути Першої світової війни? Обґрунтуйте свою відповідь.

2 варіант

Завдання 1

Зі спогадів в'язня-українця, заарештованого австрійською поліцією за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії:

« 31 серпня 1914 р у 3 годині ранку погнали в`язнів у тюремний двір. Тут протримали до 9 години. Після цього повели всіх, близько 1600 чоловік до головного вокзалу. Протягом декількох кілометрів озвірілий натовп львівських євреїв і поляків бив нас, особливо священників, палицями, кілками, в нас кидали каміння і гній, плювали в обличчя. З вікон кидали горщики з-під квітів. Перед вокзалом ми чекали до 2 години. Виявляється, поліцейські навмисно тримали нас близько п`яти годин на вулиці, щоб дати юрбі можливість «проявити почуття» до нас, «зрадників».

Запитання

Як можна пояснити таке ставлення до українців Галичини на початку війни?

 

Завдання 2

Ремонтна майстерня. Великобританія. 1915 р.

Олена Степанів. Боєць Легіону Українських січових стрільців

Запитання

Чому жінки активно залучалися до участі у війні? Які ще функції вони виконували?

Завдання 3

Як змінилося ставлення до війни серед населення воюючих країн протягом часу її тривання? Чому це сталося?