Сучасна ситуація в розвитку людини і людства

 Сучасна ситуація в розвитку людини і людства

Сьогодні ми живемо в епоху, яку вчені називають Антропоценом — періодом, коли людська діяльність стала головною рушійною силою змін на планеті. Ми розвиваємося швидше, ніж будь-коли в історії, але водночас постаємо перед загрозами, які самі ж і створили.

1. Демографічні та екологічні виклики людства

Сучасна демографічна ситуація характеризується глибокою географічною асиметрією. Населення планети перевищило 8,3 мільярда людей. Основний приріст (близько 35 млн на рік) припадає на країни Субсахарської Африки та Південної Азії, тоді як у розвинених країнах народжуваність стрімко падає.

Відбувається процес старіння населення. У Європі, Японії та Північній Америці середня тривалість життя зростає на тлі низької народжуваності. Це створює навантаження на пенсійні й медичні системи.

Економічна нерівність, війни та кліматичні зміни провокують масштабні міграційні кризи. Населення масово переміщується з бідних регіонів до розвинених країн.

В умовах активної урбанізації понад 58% людства вже живе у містах. Стрімке зростання мегаполісів призводить до утворення бідних нетрів, деградації міської інфраструктури та погіршення санітарних умов.

Екологічна криза є прямим наслідком неконтрольованого видобутку ресурсів та лінійного типу економіки.

Яскраво проявляється явище зміни клімату та потепління. Середня температура планети стабільно перевищує доіндустріальні показники. Це призводить до танення льодовиків, підняття рівня Світового океану та екстремальних погодних явищ (посухи, повені).

Актуальною є проблема забруднення пластиком та хімікатами. Світовий океан і суша перевантажені відходами. Мікропластик уже виявляють в організмі тварин, їжі та воді.

З попередньою проблемою та активною діяльністю людства пов'язана криза біорізноманіття. Людство знищує природні екосистеми через вирубку лісів та розширення сільського господарства. Це спричинило шосте масове вимирання видів тварин і рослин.

Через забруднення водойм та кліматичні зміни виник дефіцит питної води. Понад 2 мільярди людей на планеті страждають від хронічної нестачі чистої прісної води.

Через неконтрольовану економічну діяльність спостерігається виснаження ґрунтів та ресурсів. Інтенсивне землеробство призводить до ерозії, пустелювання та втрати родючості земель. Водночас запаси непоновлюваних мінеральних та енергетичних ресурсів швидко скорочуються.

Більше населення вимагає більше їжі, енергії та житла. Продовольча сфера (вирощування худоби, агрохімія) сьогодні генерує близько 26% усіх парникових газів на планеті. Таким чином, демографічний тиск у бідних країнах та надмірне споживання у багатих країнах спільно руйнують біосферу Землі. Єдиним виходом є перехід до концепції сталого розвитку (Sustainable Development), відновлюваної енергетики та циркулярної економіки. Людство вперше в історії зіткнулося з викликами, які неможливо вирішити в межах однієї країни — міграція та глобальне потепління не мають кордонів.

 2. Глобалізація проти ізоляціонізму

Людство вперше в історії зіткнулося з викликами, які неможливо вирішити в межах однієї країни — міграція та глобальне потепління не мають кордонів. Протистояння глобалізації та ізоляціонізму є головним геополітичним та економічним рушієм сучасності. Світ опинився в точці зламу, де прагнення до загальнопланетарної інтеграції зіштовхнулося із жорстким бажанням держав захистити власні кордони, ресурси та ідентичність.

Глобалізація — це об'єктивний історичний процес перетворення світу на єдину взаємозалежну систему, де капітал, товари, послуги, інформація, культурні цінності та технології вільно перетинають національні кордони.

Ізоляціонізм — це напрямок у зовнішній політиці та економіці, який передбачає відмову від участі у міжнародних союзах, військових блоках та глобальних політичних процесах заради концентрації на внутрішніх інтересах країни.

Критерій	Глобалізація	Ізоляціонізм
Суть концепції	Створення єдиного світового економічного, культурного та інформаційного простору	Пріоритет національних інтересів, обмеження зовнішнього впливу та самозабезпечення
Економіка	Вільна торгівля, відкриті ринки, транснаціональні корпорації та міжнародний поділ праці	Захисні тарифи, підтримка локального виробника, повернення промисловості додому
Безпека	Колективна безпека через міжнародні союзи та організації (ООН, НАТО, СОТ)	Односторонні дії, відмова від обтяжливих військових альянсів, розрахунок лише на власну армію
Культура	Поширення масової культури, стирання кордонів, англійська як світова мова, мультикультуралізм	Захист національної ідентичності, мови та традицій; протидія міграційним потокам

3. Інформаційне суспільство

З розвитком комп'ютерних технологій у світі виникло явище цифровізації особистості. Сучасна людина вже не просто користується Інтернетом — вона живе всередині глобальної цифрової екосистеми.

Цифровізація особистості — це процес глибокої інтеграції цифрових технологій у повсякденне життя людини, що трансформує її свідомість, спосіб мислення, ідентичність та соціальну взаємодію.

Прояви цифровізації особистості:

«Цифровий двійник» - формування віртуального образу людини через профілі в соціальних мережах, месенджерах та хмарних сервісах. Цей образ (цифровий слід) часто відрізняється від реальної особистості й живе власним життям за законами алгоритмів.

Трансформація мислення - перехід від глибокого, лінійного читання до кліпового мислення. Людина звикає споживати інформацію короткими, яскравими порціями (відео, пости), що знижує здатність до тривалої концентрації та критичного аналізу інформації.

 Ерозія приватності - збір персональних даних великими технологічними компаніями  за допомогою файлів cookie, геолокації та ШІ-алгоритмів. Особистість стає прозорою для маркетингових і політичних маніпуляцій.

Віртуалізація стосунків - реальне спілкування дедалі частіше заміщується текстовими повідомленнями, емодзі, аудіонотатками та взаємодією у відеоіграх чи метавсесвітах.

Переваги цифровізації:

Розширення можливостей (доступ до будь-яких знань світу, онлайн-освіти, віддаленої роботи та автоматизованих державних послуг у кілька кліків).

Ефективність часу (цифрові органайзери, ШІ-асистенти та хмарні технології допомагають оптимізувати побут, навчання й творчість).

Глобальний нетворкінг (можливість знаходити однодумців, будувати професійні зв'язки та спілкуватися з людьми з будь-якого куточка планети без кордонів).

Ризики цифровізації:

Цифрова залежність (постійне гортання стрічки новин та феномен FOMO (Fear of Missing Out — страх пропустити щось важливе), що провокують тривожність).

Розпилення уваги (надлишок контенту дезорієнтує людину, заважаючи довгостроковому плануванню та системному навчанню).

Соціальна ізоляція (попри тисячі «друзів» та «лайків» у мережі, сучасна людина частіше відчуває самотність через брак глибокого, живого емоційного контакту).

Знаковим явищем сучасності стала поява штучного інтелекту, що викликала новий якісний виток розвитку автоматизації.

Штучний інтелект та автоматизація — це головні технологічні драйвери, які кардинально змінюють ринок праці, систему освіти та саму сутність людської діяльності. На відміну від промислових революцій минулого, які автоматизували фізичну працю, сучасна хвиля ШІ автоматизує інтелектуальну та творчу діяльність.

Ключові напрямки розвитку ШІ та автоматизації:

Генеративний ШІ: (системи (ChatGPT, Midjourney), які здатні створювати тексти, програмний код, дизайн, музику та відео на досить високому рівні).

Автоматизація бізнес-процесів: (програми, які повністю беруть на себе рутинні завдання у бухгалтерії, логістиці, документообігу та клієнтській підтримці).

Роботизація та автономний транспорт: (впровадження безпілотних автомобілів, дронів-доставників та автоматизованих конвеєрів на заводах, що зменшує потребу в низькокваліфікованій фізичній праці).

Штучний інтелект та автоматизація відкривають перед людством нові можливості:

Позбавлення рутини (ШІ виконує роль асистента, людина може більше часу приділяти головним аспектам своєї діяльності).

Поява нових індустрій (зростає попит на інженерів програмістів, спеціалістів із кібербезпеки, етиків ШІ та кураторів цифрового контенту).

Персоналізація освіти й медицини (ШІ здатний підлаштовувати швидкість навчання під індивідуальні особливості кожного учня або розробляти персональні ліки на основі ДНК)

Водночас дане явище несе з собою ряд ризиків:

Зникнення професій (під загрозою автоматизації опинилися професії середньої кваліфікації: копірайтери, оператори кол-центрів, молодші юристи, аналітики даних, перекладачі та бухгалтери).

«Поляризація» ринку праці (виникає великий розрив між високооплачуваними розробниками/архітекторами ШІ та низькооплачуваним персоналом сфери послуг (кур'єри, прибиральники), чию працю автоматизувати поки що задорого).

Криза довіри до інформації (повсюдне поширення дипфрейків та ШІ-згенерованого контенту ускладнює пошук правди та полегшує маніпуляції суспільством).

Оскільки технічні навички через розвиток ШІ застарівають кожні 3–5 років, єдиною стратегією виживання людини стає концепція Life-long learning (навчання протягом усього життя). Найціннішими стають навички, які ШІ наразі не здатний відтворити:

Критичне мислення: вміння відрізнити факти від ШІ-галюцинацій та маніпуляцій.

Емоційний інтелект та емпатія: здатність співпереживати, будувати живі команди, вести переговори й підтримувати психологічний клімат.

Креативність та адаптивність: вміння знаходити нестандартні рішення у нестабільних ситуаціях та швидко змінювати сферу діяльності.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Скласти паспорт професії майбутнього, яка з'явиться внаслідок цифровізації та автоматизації.

Шаблон паспорта:

1) Назва професії (наприклад, Етик штучного інтелекту, Архітектор віртуальних світів, Спеціаліст із відновлення екосистем).

2) Які проблеми людства вона вирішуватиме?

3) Які знання та навички потрібні для цієї роботи?

4) Чому її не зможе повністю замінити робот чи ШІ?

Роль пропаганди в сучасному світі

 Роль пропаганди в сучасному світі

1. Поняття та засоби пропаганди

Пропаганда — це цілеспрямоване поширення ідей, фактів або чуток для впливу на емоції, установки та поведінку людей.

До появи масових ЗМІ пропаганда спиралася на архітектуру, усне слово та релігійні інститути. Правителі Месопотамії, Єгипту та Риму використовували монументальну архітектуру (тріумфальні арки, статуї) та карбування власного профілю на монетах для демонстрації сили. Давньогрецька риторика заклала основи переконання мас. Винахід у ХV ст. Гутенбергом друкарського верстата зробив інформацію доступною. Під час Реформації памфлети та карикатури стали першою масштабною інформаційною зброєю в Європі.

Папа Римський Григорій XV у 1622 р. створив організацію Конгрегацію поширення (Propaganda) віри для захисту католицизму від Реформації. Тоді слово «пропаганда» означало просто «поширення» і не мало негативного відтінку.

Активного розвитку пропаганда набулває у ХХ ст. через появу ЗМІ. Саме в цей період пропаганда стала державною індустрією та об'єктом наукового дослідження. Війни нового типу вимагали залучення всього населення. Держави створили офіційні відомства, що займалися поширенням пропаганди (наприклад, Комітет громадської інформації в США або Міністерство інформації у Великій Британії). Масове поширення плакатів (відомий образ «Uncle Sam»), цензура преси, фабрикація повідомлень про звірства ворога (наприклад, фейки про те, що німці роблять мило з тіл солдатів). Пропагандисти зрозуміли, що масами можна керувати через підсвідомі бажання та страхи. Американець Едвард Бернейс згодом перейменував пропаганду на «зв'язки з громадськістю» (PR), інтегрувавши в неї психоаналіз Зигмунда Фройда.

Тоталітарні режими перетворили пропаганду на інструмент абсолютного контролю та терору.

В нацистській Німеччині Йозеф Геббельс очолив Міністерство пропаганди. Ключова теза: «Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою». Використання дешевих радіоприймачів (Volksempfänger) у кожній оселі та монументального кінематографу (фільми Лені Ріфеншталь).

В СРСР пропаганда була частиною державної ідеології (агітпроп). Використовувалися плакати, соцреалізм у мистецтві, жорстока цензура та створення культу особи (Леніна, Сталіна). Пропаганда була спрямована на виховання «нової людини» та демонізацію капіталістичного світу.

Холодна війна (капіталізм проти комунізму), що велася на міжнародному рівні також широко використовувала пропаганду.Основними її сферами стали:

Радіомовлення (заснування радіостанцій «Голос Америки», «Радіо Свобода» (для мовлення за «залізну завісу») та радянського «Радіо Москва»).

Культурна дипломатія (фінансування виставок, кінематографу (Голлівуд проти радянського кіно), спортивних досягнень (Олімпіади як поле бою) та космосу (космічні перегони).

   Дезінформація (КДБ СРСР та ЦРУ активно проводили «активні заходи». Найвідоміший кейс — операція «Інфекція» (1980-ті), коли радянські спецслужби поширили фейк про те, що ВІЛ/СНІД було створено в лабораторіях США як біологічну зброю).

2. Сучасна пропаганда: ознаки та інструменти

З появою інтернету та соцмереж пропаганда у ХХІ ст. вийшла на якісно новий рівень. Сучасна пропаганда відмовилася від масового одностороннього мовлення.

Головні ознаки сучасної пропаганди:

Емоційність (апелює до страху, гордості або гніву, а не до логіки).

Спрощення (ділить світ лише на «біле» та «чорне», «наших» та «ворогів»).

Повторюваність (багаторазове тиражування однієї тези з різних джерел).

Анонімність (часто маскується під «незалежних блогерів» чи «інсайдерів»).

Інструменти сучасної пропаганди:

Дипфейки (Deepfakes) - тучно створені відео чи аудіо з голосом відомих людей.

Ботоферми - тисячі фейкових акаунтів, які створюють ілюзію масової підтримки ідеї.

Алгоритми соцмереж - створення «інформаційних бульбашок», де користувач бачить лише вигідну маніпуляторам інформацію.

В сучасних умовах виникли нови засоби поширення пропагандистської інформації.

Мікротаргетинг: замість того, щоб транслювати одне повідомлення для всіх, через аналіз соцмережі кожній людині показують рекламу чи фейк, що б'є по її особистих страхах.

Постправда: об'єктивним фактам надається менше значення, ніж апеляції до емоцій та особистих переконань. Пропаганда більше не намагається довести одну «правду» — вона створює хаос, шум і тисячі версій подій, щоб людина зневірилася і перестала шукати істину взагалі.

Генеративний ШІ: масштабування дезінформації стало дешевим. Ботоферми використовують мовні моделі для автоматичного написання мільйонів коментарів, які неможливо відрізнити від тексту реальних людей. Дипфейки аудіо та відео створюють альтернативну реальність за лічені хвилини.

Поширеними методами інформаційної маніпуляції стали:

Наклеювання ярликів: використання образливих слів для дискредитації опонентів.

Апеляція до більшості: теза «Всі так думають, отже це правда».

Напівправда: змішування реальних фактів із відвертою брехнею.

     Відвертання уваги: переведення теми на іншу проблему, щоб уникнути відповіді.

Еволюція методів та масштабів впливу пропаганди

Критерій порівняння	Тоталітарна пропаганда XX ст.	Сучасна цифрова пропаганда
Головне джерело	Централізоване та державне	Децентралізоване
Аудиторія та підхід	Масовий (один для всіх)	Індивідуальний (мікротаргетинг)
Достовірність фейків	Очевидна ретуш	Фотореалістична (дипфейки)
Ставлення до "Правди"	Нав'язування єдиної ідеології	Створення хаосу (постправда)
Канали поширення	Офіційні державні медіа	Соцмережі, анонімні пабліки у месенджерах, вірусний контент
Головний принцип	Повторюваність	Інформаційна бульбашка

3. Методи протидії пропаганді

Пропаганда завжди б'є по емоціях (страх, лють, радість від перемоги), щоб відключити раціональне мислення. Перш за все ознакою фейку є явище, коли новина викликає сильне бажання негайно зробити репост або написати гнівний коментар. В цій ситуації варто закрити вкладку на кілька хвилин, щоб мозок встиг проаналізувати новину - правило 3 хвилин.

Важливим є аналіз мови тексту: перевірте наявність оціночних суджень, капслоку, знаків оклику та слів-маркерів («шок», «сенсація», «нас знову зрадили»). Чисті факти завжди подаються сухо й нейтрально.

Цифрові інструменти верифікації:

Google Lens (Гугл Об'єктив) - допомагає знайти першоджерело фотографії. Часто виявляється, що «свіже фото руйнувань» насправді зроблене 5 років тому в іншій країні.

TinEye - спеціалізований пошуковик для зображень. Дозволяє побачити, коли саме фото вперше з'явилося в мережі та як його редагували.

InVID (WeVerify) - потужний плагін для браузера, створений для журналістів. Він розбиває відео на ключові кадри та дозволяє перевірити кожен кадр через зворотний пошук зображень.

Аналіз маркерів ШІ — неприродне моргання очей, розмитість контурів обличчя біля вух та шиї, несинхронність рухів губ із вимовленістю звуків є ознаками дипфейків.

Telemetrio / TGStat - безкоштовні аналітичні платформи. Якщо канал має шалений приріст підписників за кілька годин (накрутка ботів) або різко змінив назву — це тривожний сигнал.

Найкраща протидія пропаганді — перевірка джерел.

Чек-лист медіагігієни:

Хто автор? (Офіційне медіа, відомий журналіст чи анонімний паблік).

Які докази? (Чи є посилання на документи, офіційні заяви, чи лише «слова очевидців»).

Чи пише про це ще хтось? (Якщо новина надважлива, вона з'явиться на провідних інформаційних агенціях протягом 15–30 хвилин).

Яка мета цього тексту? (Інформувати чи викликати у мене паніку/гнів).

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Знайти в інформаційному просторі один приклад маніпуляції або фейку. Пояснити методи, що були використані для ідентифікації фейку.

Проблема істини. Абсолютна та відносна істина

 Проблема істини. Абсолютна та відносна істина

1. Поняття істини

Поняття істини розвивалося протягом тисячоліть, трансформуючись від релігійно-міфологічного сприйняття до складних сучасних епістемологічних моделей. Кожна історична епоха пропонувала свій погляд на те, що є істинним знанням і як його верифікувати.

Істина — це знання, яке відповідає дійсності та об'єктивній реальності.

В античну епоху філософи вперше відділили істину (буквально: «неприхованість», «пам'ять проти забуття») від суб'єктивної думки. Арістотель сформулював просте правило: «Сказати про суще, що його немає, або про не-суще, що воно є, — значить сказати хибу; а сказати про суще, що воно є, і про не-суще, що його немає, — значить сказати істину». Істина тут — це відповідність думки реальності. Кореспондентська концепція — відповідність думки реальному стану справ.

У середньовічній філософії панував теоцентризм. Августин Аврелій та Тома Аквінський стверджували, що вищою та єдиною абсолютною істиною є Бог. Речі є істинними лише тією мірою, якою вони відповідають божественному задуму. Пізнання істини відбувається не через емпіричні дослідження чи логічні експерименти, а через віру, священні тексти та божественне одкровення.

З початком наукової революції виникла потреба в надійному критерії істинності, який звільнив би науку від релігійного догматизму. Мислителі цього періоду будували філософські системи за зразком геометрії. Для них світ був єдиною субстанцією, де все логічно пов'язане, а істина — це вибудувана розумом дедуктивна система.

Когерентна концепція — узгодженість нового знання з уже існуючою системою знань.

На початку ХХ ст. знання розглядається не як пасивне віддзеркалення світу, а як інструмент (знаряддя) для адаптації людини до середовища та розв'язання конкретних проблем. Якщо певна ідея, теорія чи вірування допомагають успішно зорієнтуватися в ситуації, подолати труднощі та отримати бажаний результат, ми маємо повне право вважати її істинною.

Прагматична концепція - істинним є те знання, яке є корисним, веде до успішної дії та має практичну ефективність.

Одночасно формувався теорія, згідно з якою істиною є знання, що отримало загальне визнання та схвалення всередині наукового співтовариства на основі добровільної угоди (конвенції). Наукові закони, класифікації, аксіоми та поняття — це не пряме віддзеркалення природи і не вроджені ідеї, а найбільш зручні, прості та ефективні угоди між науковцями для опису реальності. Коли світ стає занадто складним, а факти можна інтерпретувати по-різному, вчені змушені домовлятися про «правила гри» (терміни, еталони, координати), щоб розуміти один одного.

Конвенціоналісна концепція - істина як результат угоди (конвенції) між науковцями щодо прийняття певної системи понять чи аксіом.

2. Абсолютна та відносна істина

Відносна істина - правильне, але неповне знання про світ, яке з часом може уточнюватися або змінюватися, бо людство розвивається і створює нові технології. Будь-яка відносна істина містить зерно абсолютної, але обмежена специфікою епохи. Тобто це поняття виникло через обмеженість технічних засобів науки та рівня розвитку людства.

Приклади: твердження «Атом неподільний» було відносною істиною до кінця XIX століття; геоцентрична система Птолемея відносно описувала рух світил для свого часу, але була замінена геліоцентричною системою Коперника, яка згодом також уточнилася (орбіти виявилися еліптичними, а не круговими).

Абсолютна істина - повне, вичерпне знання про світ в цілому або про окремі його фрагменти, яке не може бути спростоване подальшим розвитком науки. Абсолютна істина є межею, до якої прагне людське знання, складаючись із нескінченної суми відносних істин.

Приклади: «Земля обертається навколо Сонця» або «Людина смертна».

З вище сказаного випливає явище конкретності істини – її залежності від умов, місця і часу.

Складання порівняльної таблиці

Характеристика	Абсолютна істина	Відносна істина
Повнота знання	Повна, остаточна	Часткова, незавершена
Змінність	Не змінюється з часом	Доповнюється або уточнюється
Приклад	Хімічна формула води — H2O	Ньютонівська механіка (діє не всюди)

3. Критерії істини

Критерії істини — це інструменти, способи чи підстави, за допомогою яких ми можемо перевірити знання та відрізнити істину від помилки (омани) чи брехні.

Фундаментальним і вирішальним критерієм істини є практика – активна, матеріальна діяльність людей, спрямована на перетворення світу. Вона включає: матеріальне виробництво (створення речей, техніки, ліків); науковий експеримент (штучне відтворення умов під суворим контролем); соціальну дію (реформи, революції, функціонування законів у суспільстві).

 Тільки практика в кінцевому підсумку може остаточно довести або спростувати будь-яке знання. Але практика кожної конкретної історичної епохи обмежена її технічними досягненями.

Коли пряма практична перевірка неможлива (наприклад, у математиці чи теоретичній фізиці), наука звертається до інших критеріїв.

Логічний критерій - перевірка знання на відповідність законам формальної логіки. Нове твердження не повинно містити внутрішніх логiчних суперечностей та має випливати з уже доведених тез.

Естетичний критерій - чим ближча теорія до істини, тим вона простіша, витонченіша і «красивіша».

Прагматичний критерій - якщо знання дозволяє ефективно вирішити проблему, зекономити ресурси чи досягти успіху, воно визнається істинним у межах цієї дії.

 

Порівняльна таблиця критеріїв істини

Критерій	Сфера застосування	Недоліки
Практика	Природничі та прикладні науки, техніка, медицина	Обмежена технічним рівнем епохи
Логіка	Математика, логіка, програмування, гуманітарні науки	Система може бути логічно бездоганною, але вигаданою (як міфи чи казки)
Естетика	Теоретична фізика, вища математика, мистецтво, астрономія	Суб'єктивність сприйняття краси; реальність іноді виявляється значно складнішою та «заплутанішою», ніж гарна формула
Прагматизм	Економіка, бізнес, маркетинг, психологія, PR	Не застосовується до релігії, мистецтва чи філософії, де знання неможливо спростувати експериментом

У процесі пізнання людина постійно стикається з перешкодами, які викривляють реальність і заважають знайти об'єктивну істину. Ці перешкоди мають різну природу — від особливостей роботи нашого мозку до навмисного впливу суспільства. Розрізняють два основних явища, які заважають людині у процесі пізнання істини.

Омана — ненавмисна невідповідність знань дійсності. Людина щиро вірить у те, що каже, але вона просто помиляється (наприклад, віра давніх людей у те, що Сонце крутиться навколо Землі). Це неумисна помилка.

    Брехня — навмисне спотворення істини з метою введення в оману. Наприклад, фейкові новини в інтернеті.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Знайти в новинах чи соцмережах один приклад «відносної істини» (яка є правильною лише за певних умов) та один приклад відвертої брехні (фейку). Пояснити, як визначався ступінь істинності інформації.