Філософська концепція людини. Поняття особистості

 Філософська концепція людини. Поняття особистості

1. Еволюція уявлень про людину

Філософська антропологія (вчення про людину) формувалася протягом тисячоліть. Погляди змінювалися відповідно до епохи:

Античність (Космоцентризм): Людина — це «мікрокосмос», мала копія всесвіту (макрокосмосу). Панує розум та гармонія душі й тіла. Арістотель визначав людину як «політичну тварину» (суспільну істоту).

Середньовіччя (Теоцентризм): Людина — творіння Бога, створене за Його образом і подобою. Вона має дуалістичну природу: гріховне земне тіло та безсмертну духовну душу.

Відродження та Новий час (Антропоцентризм і Раціоналізм): Людина стає центром всесвіту, творцем самої себе. Рене Декарт проголошує: «Cogito, ergo sum» (Мислю, отже, існую). Людина сприймається насамперед як носій розуму.

ХХ століття (Екзистенціалізм): Жан-Поль Сартр та Альбер Камю стверджують: «Існування передує сутності». Людина не має наперед заданої природи; вона є тим, чим сама себе робить через власний вибір та свободу.

2. Співвідношення понять: людина, індивід, індивідуальність, особистість

Розпочинаючи аналіз місця і ролі особистості у системі соціальних зв’язків, треба чітко визначити такі основні поняття, як людина, індивід, індивідуальність та особистість. Усі ці поняття характеризують кожну конкретну людину з властивими їй якостями, характеристиками, зв’язками. Для чіткого розуміння філософської концепції важливо розмежувати ці чотири базові терміни:

Людина — біологічний вид (Homo sapiens), вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності та культури.

Індивід — одиничний представник людського роду. Це суто кількісна характеристика (окреме «один із»). Індивідами є всі люди, що належать до певної спільноти.

Індивідуальність — неповторне поєднання біологічних, психологічних та соціальних якостей конкретної людини (темперамент, характер, таланти, зовнішність). Те, що відрізняє одного індивіда від іншого.

Особистість — соціальна характеристика людини. Це індивід, який має свідомість, самосвідомість, систему цінностей, займає певну позицію в суспільстві та бере на себе відповідальність за свої вчинки. Особистістю стають у процесі соціалізації.

3. Структура та ключові виміри, мотиви діяльності особистості

Філософія розглядає особистість через призму взаємодії трьох головних вимірів:

Біологічний вимір: тілесна організація, анатомія, генетичний код, нервова система. Тіло є матеріальною основою особистості.

Психічний вимір: внутрішній світ людини (емоції, воля, пам'ять, характер, інтелект).

Соціально-духовний вимір: світогляд, моральні цінності, релігійні переконання, культурні норми, мова та соціальні ролі.

Ключові атрибути особистості:

Свобода — здатність діяти відповідно до власних цілей та інтересів, а не під тиском зовнішніх обставин.

Відповідальність — зворотний бік свободи; готовність відповідати за наслідки своїх дій перед собою та суспільством.

СОЦІАЛЬНІ ТИПИ ОСОБИСТОСТІ
Тип особистості	Характерні риси особистості
базисний	Людина, яка характеризується повним розумінням і виконанням соціально-правових і моральних норм (конституція, закони, традиції)
модальний	Особа, яка займає домінуюче становище у суспіль­стві, соціальній групі, іншій спільності
маргінальний	Людина (особа), яка залишила своє соціальне середо­вище (соціальну групу, націю, країну, державу) і адаптується в інше соціальне середовище

Основною характеристикою особистості в суспільстві є її діяльність. Тобто прояви активності в житті суспільства. В основному діяльність особистості полягає у задоволенні власних потреб, а водночас і потреб суспільства.

Потреби людей мають свою ієрархію. 

Головним є те, що потреби кожного більш високого рівня стають нагальними і можуть визначати поведінку людей лише після того, як задоволені потреби нижчих рівнів.

Для того, щоб людина здійснила конкретні дії, вона повинна усвідомити потреби, зробити їх внутрішніми мотивами.

Мотив - побудження до активної діяльності суб’єкта (особистості, соціальні групи, спільності), пов’язане з прагненням задовольнити певні потреби. В соціології мотив розглядається як усвідомлена потреба суб’єкта в досягненні певних цілей.

4. Соціальний статус та соціальна роль особистості

Кожна особистість — це не просто людина, а індивідуальність, що має свої характеристики і певний соціальний статус, котрий визначається конкретними соціальними діями, що їх здійснює певна людина (особа) в конкретних видах взаємодії і тих умовах і правах, які надаються суспільством для реалізації соціальної діяльності.

Соціальний статус — це певне місце і роль особи в соціальній ієрархії, зумовлені її походженням, рівнем освіти, професією, здібностями, віком, статтю, сімейним станом тощо.

Соціальна роль – це модель поведінки, яка об'єктивно задана соціальним статусом в системі суспільних відносин. Кожен статус має свій набір ролей, тобто певних зразків поведінки, що випливають з даного статусу. (Статус лікаря – права і обов'язки, закріплені законодавством. Роль лікаря – правила поведінки з колегами, пацієнтами, вимоги до рівня освіти і культури).

Кожна людина виконує в суспільстві багато ролей одночасно. Це у певних ситуаціях породжує внутріособистісні конфлікти ролей.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

 Домашнє завдання

Проаналізувати життєвий шлях відомої історичної постаті або вигаданого персонажа кіно/літератури (на вибір студента) за схемою чотирьох понять:

Які біологічні фактори вплинули на його становлення як людини?

Які факти біографії вказують на нього як на окремого індивіда?

У чому проявилася його унікальна індивідуальність?

Які вчинки, рішення чи кризові ситуації сформували його як видатну (або навпаки, деструктивну) особистість?