Культура та філософія Нового часу

 Культура та філософія Нового часу

1. Наукова революція та зміна світогляду

Зламу епох Ренесансу і Нового часу характерне явище «наукової революції». Його початком стали відкриття Галілео Галілея (обґрунтування геліоцентризму через телескоп, закладення основ експериментального природознавства), Миколая Коперника (геліоцентризм — Земля більше не є центром Всесвіту) та Ісаака Ньютона (сформулював три закони механіки, закон всесвітнього тяжіння, довів, що закони фізики на Землі й у космосі є абсолютно однаковими). Це завдало сильного удару по церковних догмах. Завдяки цим відкриттям в європейській культурі все більш популярними ставали світські тренди.

Секуляризація (від латинського saecularis — світський, мирський) — це історичний процес звільнення різних сфер суспільного життя, культури, науки, політики та людської свідомості від релігійного контролю та диктату церкви. В житті суспільства секуляризація супроводжквалася вилученням церковних земель, майна та фінансових ресурсів на користь держави, відокремленням церкви від держави та передачею цивільних функцій (реєстрація шлюбів, народжень, судочинство) державним органам. Мистецтво, освіта, філософія та наука перестали бути «служницями богослів'я» і почали розвиватися за власними внутрішніми законами.

Сфера життя	Зміни в процесі секуляризації
Освіта, наука	Університети стають світськими. Головний метод — науковий експеримент, математика та раціональний аналіз.
Політика, влада	Влада спирається на світські закони. З'являється теорія суспільного договору: владу правителю дає народ, а не Бог.
Мистецтво	Розквіт світських жанрів: пейзаж, побутовий живопис, портрет, опера, театр. Мистецтво фокусується на земному житті.
Мораль	Формування світської моралі. Головними цінностями стають земне щастя людини, її права, свободи та суспільна користь.

Внаслідок секуляризації релігія стала приватною справою. Віра перетворилася на особистий вибір кожної людини, що згодом заклало підвалини для свободи совісті та віросповідання. У світогляді суспільства укріпився світський гуманізм. Людина Нового часу почала сприймати себе не як безпорадне створіння, чия доля повністю визначена наперед, а як активного творця власної історії та підкорювача природи за допомогою розуму.

У філософії цього часу активного розвитку набуло вчення деїзму,  яке визнає Бога як першопричину і Творця Всесвіту, але повністю заперечує Його подальше втручання в життя природи й суспільства.

Ключові принципи деїзму:

Заперечення чуда та містики (оскільки світ працює за досконалими законами природи, жодних порушень цих законів (чудес, божественних одкровень, видінь) бути не може).

Критика релігійного фанатизму (деїсти жорстко критикували церкву, обрядовість, інквізицію та догмати. Вони виступали за толерантність).

Природна релігія (на зміну церковним догмам деїсти пропонували «релігію розуму». Щоб пізнати Бога, не потрібно читати священні тексти чи йти до храму — достатньо вивчати природу, астрономію та фізику, захоплюючись досконалістю Його творіння).

Розум замість молитви (молитви не мають сенсу, адже Бог не змінює закони фізики заради прохань однієї людини. Замість молитов людина має використовувати свій розум для покращення життя на Землі).

Відомими послідовниками деїзму були Вольтер, Жан-Жак Руссо, Джон Локк, Томас Джефферсон, Бенджамін Франклін.

Наукові відкриття та зміни в світогляді викликали в Європі дискусію щодо методів пізнання. Думки провідних мислителів розділилися. Виникло 2 філософських течії.

	Емпіризм	Раціоналізм
Засновник	Френсіс Бекон	Рене Декарт
Джерело пізнання	Досвід і почуття	Чистий розум і логіка
Метод	індукція: рух від окремих фактів (експериментів) до загальних висновків	дедукція: рух від очевидних загальних істин (аксіом) до часткових висновків

2. Художні стилі Нового часу

В епоху Нового часу (XVII–XIX ст.) мистецтво розвивалося у постійному діалозі з наукою та філософією. Кожен художній стиль ставав естетичним відображенням того, як людина бачила своє місце у Всесвіті. Перехід від пишного бароко до строгого класицизму, а згодом до емоційного романтизму відображав шлях європейської думки від релігійної кризи до тріумфу розуму й капіталізму.

Риси бароко (XVII – середина XVIII ст.):

·         Грандіозність, пишність, вигадливість і багатство декору.

·         Динамізм (відсутність спокою, постійний рух ліній та форм).

·         Контрастність (драматична гра світла і тіні в живописі, поєднання містики й тілесності).

Представники:

Живопис: Караваджо (Італія), Пітер Пауль Рубенс (Фландрія), Рембрандт ван Рейн (Нідерланди).

Архітектура та скульптура: Лоренцо Берніні (автор площі собору Св. Петра в Римі).

Музика: Йоганн Себастьян Бах, Антоніо Вівальді.

Ставлення до людини: Людина — трагічна істота, розірвана між пристрастями та страхом перед нескінченним Всесвітом.

Риси Класицизму (XVII – початок XIX ст.):

·         Чіткість, симетрія, логічність композиції, прямі лінії.

·         Пріоритет розуму над почуттями та державного обов'язку над особистим щастям.

·         Суворе розділення жанрів на «високі» (трагедія, ода) та «низькі» (комедія, байка).

Представники:

Архітектура: Палацово-парковий комплекс Версаль (Франція).

Живопис: Нікола Пуссен, Жак-Луї Давид.

Література/Театр: П'єр Корнель, Жан Расін, Мольєр.

Ставлення до людини: Людина — це перш за все громадянин, який зобов'язаний приборкати свої емоції заради держави та розуму.

Риси романтизму (кінець XVIII – перша половина XIX ст.):

·         Культ індивідуальності, сильних пристрастей, почуттів та уяви.

·         Конфлікт між самотнім, бунтівним героєм та сірою, буденною реальністю.

·         Інтерес до містики, фольклору, національної історії та дикої природи.

Представники:

Література: Джордж Байрон (Англія), Йоганн Вольфганг фон Ґете (Німеччина), Віктор Гюго (Франція).

Живопис: Ежен Делакруа, Каспар Давид Фрідріх.

Музика: Фридерик Шопен, Людвіг ван Бетховен, Франц Шуберт.

Ставлення до людини: Людина — унікальний, незрозумілий та самотній геній, що бунтує проти правил суспільства.

Новий час сформував унікальний інтелектуальний та культурний код сучасності. Наукова революція Ньютона дала світові точний інструментарій пізнання, деїзм та секуляризація вивели релігію в площину особистого вибору людини, звільнивши науку, а філософські пошуки Бекона й Декарта заклали логічну та експериментальну базу для прогресу, який у художній сфері знайшов відображення у драматизмі бароко та строгому порядку класицизму.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Скласти по 5 варіантів ситуацій з вашого студентського життя із прикладами мислення індукцією та дедукцією.