Види та методи соціальних досліджень

 Види та методи соціальних досліджень

1. Поняття і етапи соціального дослідження

Структура соціального знання має три рівні: загальна теорія, галузеві і спеціальні теорії та конкретні (або емпіричні) дослідження.

Конкретне соціальне (емпіричне) дослідження - це наукове дослідження, що складається з системи послідовних процедур, пов'язаних між собою в одне ціле з метою отримання достовірного знання на основі фактичних даних.

Предметом аналізу конкретних досліджень можуть бути: а) реальна поведінка індивідів, соціальних спільностей та груп; б) вербальні дії індивідів: їх судження, думки, погляди; в) результати людської діяльності.

Суть дослідження полягає в тому, що науковець, здобуваючи специфічну суб'єктивну інформацію від конкретних індивідів, застосовуючи спеціальні правила та процедури для її обробітку, отримує об'єктивне знання про процеси, що відбуваються у соціальному житті.

Конкретно-соціальні дослідження мають суто емпіричну спрямованість і слугують підґрунтям теорій середнього рівня, а також загальної соціальної теорії у цілому.

Соціальне дослідження має свою структуру, яка передбачає послідовність дій, що дають змогу вирішити поставлену проблему. Цю послідовність дій можна визначити як етапи соціального дослідження. В узагальненому вигляді їх чотири:

1)      розробка програми;

2)      збір емпіричних даних (польовий етап);

3)      обробка інформації;

4)      аналіз та узагальнення отриманої інформації.

Програма являє собою детальний план проведення дослідження. Польовий етап означає, що дослідник переходить до збирання фактичних даних з обраної проблематики в реальних умовах. Основними видами польового дослідження є:

Пілотажне (зондувальне, розвідувальне) - пробне дослідження, мета якого - перевірка якості обраного інструментарію. Після аналізу результатів доопрацьовується анкета, питання в ній, уточнюються гіпотези, у разі потреби формулюються нові. Пілотажне дослідження застосовується також у випадках, коли відсутні знання про певний предмет або проблема недостатньо вивчена.

Описове дослідження - це дослідження, яке має на меті отримати цілісне, якомога повне уявлення про соціальне явище, що вивчається.

Аналітичне дослідження - це дослідження, мета якого не лише описання предмета вивчення, але й виявлення причинно-наслідкових зв'язків між окремими його елементами.

Дослідження можуть бути разовими та повторювальними. Широко застосовуються повторювальні дослідження, коли об'єкт вивчаєтьсяв динаміці. Це дослідження вивчає один і той же об'єкт, або різні контингенти, і проводиться декілька разів через певні проміжки часу з наступним порівнянням отриманих результатів.

Фактичні дані можна отримати шляхом застосування відповідних методів. Аналіз даних передбачає побудову таблиць, обчислення статистичних показників тощо. Отримані при соціальному дослідженні дані потребують інтерпретації- перетворення інформації з числових показників у логічну форму, тобто в конкретні характеристики об'єкта дослідження. На цьому ж етапі здійснюється формулювання практичних рекомендацій, які визначаються темою та цілями дослідження.

2. Програма соціального дослідження та її основні елементи

Програма соціального дослідження є розгорнутим планом його проведення. В програмі визначається тема і мета дослідження, обґрунтовується його актуальність, інтерпретуються основні поняття теми. Також визначається інструментарій та методи проведення дослідження.

Важливим складовим елементом теоретико-методологічного розділу програми конкретного дослідження є розробка та формулювання робочих гіпотез.

Гіпотеза - це обґрунтоване наукове припущення для пояснення відношень, фактів, явищ, які безпосередньо не спостерігаються. У процесі дослідження гіпотеза має бути або підтвердженою, або спростованою. Вона не може суперечити набутим раніше знанням і мусить бути перевіряємою.

Важливим є вибір об'єктів (респондентів) дослідження. Оскільки більшість соціальних досліджень носять не суцільний, а вибірковий характер, розрізняють генеральну та вибіркову сукупність.

Генеральна сукупність - це вся множина соціальних об'єктів, які підлягають вивченню.

Вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, яка відображає та відтворює основні характеристики останньої і є її зменшеною моделлю.

Вибіркове опитування значно зменшує кошторис дослідження і скорочує терміни його проведення.

До основних видів вибірки відносяться наступні.

Імовірнісна вибірка - варіант випадкової вибірки, який застосовується у випадках, коли відбір здійснюється на основі засади випадковості.

Гніздова вибірка - це варіант випадкової вибірки, за яким відібрані об'єкти нагадують гнізда (кластери) більш дрібних одиниць. Гніздова вибірка має широке застосування при побудові територіальної вибірки. Після відбору невеликої кількості територіальних об'єктів (населених пунктів, районів, житлових кварталів, вулиць, будинків, під'їздів) проводиться суцільне опитування їх мешканців.

Систематична цілеспрямована, неімовірнісна вибірка застосовується у тих випадках, коли відбір людей з генеральної сукупності здійснюється на основі заданої засади. Наприклад, при проведенні електоральних досліджень у певному регіоні вибіркова сукупність складає, припустимо, 2000 чоловік, а генеральна - 200000 чоловік. Крок вибірки визначається поділом генеральної сукупності на вибіркову. У даному випадку він дорівнює 100.

Стратифікована, розшарована, районована вибірка застосовується у випадках, коли відбувається попередній розподіл генеральної сукупності на більш-менш однорідні частини, шари, верстви, а потім здійснюється відбір одиниць всередині цих частин.

Головною вимогою до вибірки є її репрезентативність.

3. Методи соціальних досліджень

 

Аналіз документів. Використовується, коли інші методи неможливі. Переваги: можна виявити тенденції розвитку об'єктів. Недоліки: суб'єктивність дослідника і авторів документів.

Спостереження - метод, за допомогою якого відбувається пряма реєстрація подій їх свідками. Основними видами спостереження є включене і невключене. Включене спостереження передбачає входження у соціальне середовище, адаптацію до нього дослідника. Перевагами такого спостереження є отримання яскравих, безпосередніх вражень, можливість краще зрозуміти вчинки людей та дії соціальних спільнот.

До недоліків можна віднести те, що дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію і перейти на позиції тих, кого він вивчав.

Невключене спостереження передбачає реєстрацію позицій дослідником, котрий не є членом соціальної групи і спостереження здійснює ніби збоку.

Для того, щоб звести до мінімуму вплив дослідника на об'єкт, необхідно: добитися, щоб люди не знали, що за ними спостерігають або забули про це; створити у людей хибне уявлення про мету спостереження.

Опитування. Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування та інтерв'ю.

Анкетне опитування - метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою анкети. Анкета - основний документ у анкетному опитуванні, являє собою впорядкований певним чином перелік питань, з допомогою яких збирається первинна інформація.

Анкетування буває: очне (індивідуальне чи групове), заочне (поштове, пресове, телефонне).

Інтерв'ю - метод здобуття соціальної інформації, який полягає у безпосередньому спілкуванні дослідника та респондента. Переваги: не вимагає спеціальної підготовки респондента; можливість опитування великої кількості осіб; невеликі фінансові витрати; можливість контролювати хід опитування. Недоліки: присутність інтерв'юера може впливати на щирість відповідей; велике навантаження на дослідника; «підштовхування» респондента до потрібної відповіді; необхідність встановлення довір'я між дослідником і респондентом.

Соціальний експеримент - це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності і поведінки соціального об'єкта під впливом на нього керованих та контрольованих факторів.

Експеримент може бути:

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

 Розумовий експеримент-це маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без втручання у хід подій.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Виберіть тему соціального дослідження і спробуйте скласти його програму, сформулювавши мету, актуальність, гіпотезу, добравши методи, які будуть ефективними у вивченні саме обраної теми.

Соціологія, культурологія і філософія як специфічний тип знання

 Соціологія, культурологія і філософія як специфічний тип знання

1. Соціологія

Почнемо з соціології. Уявіть, що соціолог — це дослідник із мікроскопом та калькулятором. Йому не цікаві розмиті фрази на кшталт „усі люди люблять інтернет“. Йому потрібні точні, вимірювані дані, які можна перевірити. Соціологія вивчає суспільство як жорстку систему інститутів та соціальних зв'язків. Головне слово тут — емпіризм (знання, здобуті через досвід та вимірювання).

Якщо соціологу потрібно дізнатися, чому рівень розлучень у нашому місті зріс, він піде в РАЦС, візьме офіційну статистику за кілька років, порівняє вік людей. Можливо, запустить анонімне опитування в інтернеті з варіантами відповідей. Соціологічне знання — емпіричне, системне, верифіковане (тобто таке, що перевіряється фактами). Його інструменти: анкетування, інтерв'ю, аналіз статистики. Соціологія фіксує соціальну реальність «тут і тепер».

 2. Культурологія

Якщо соціолог рахує кількість шлюбів чи розлучень, то культуролог запитає: „А яке символічне значення має весільна сукня чи обручка в ХХІ столітті? Чому люди досі купують золото, хоча це не практично?“. Культурологія вивчає світ смислів, символів та текстів. Для культуролога вся наша реальність — це великий текст, який треба розшифрувати. Нам потрібне поняття культурного коду.

3. Філософія

Філософія - це фундамент. Вона з'явилася задовго до соціології та культурології. Філософ не рахує людей і не розбирає окремі символи моди. Він піднімається на макрорівень. Його цікавлять граничні питання буття. Якщо соціолог вивчає, як працює держава, а культуролог — яка культура в цій державі панує, то філософ запитає: «А що таке справедливість взагалі? Чи має право держава обмежувати свободу людини заради безпеки?». Філософське знання є рефлексивним — воно критично оцінює саме себе і методи інших наукФілософію часто називають «матір'ю всіх наук». Тому що раніше не було фізики чи соціології окремо, всі вчені просто називали себе філософами і думали про все на світі, а вже потім науки розділилися. Філософія задає правила мислення та логіки для всіх інших дисциплін. Філософське знання — теоретико-світоглядне, універсальне, рефлексивне. Структура філософії: онтологія (про буття), гносеологія (про пізнання) та аксіологія (про цінності).

 Ми з'ясували, що:Соціологія дає нам картину соціальних фактів. Культурологія розшифровує символічний простір навколо нас. Філософія ставить під сумнів очевидне та формує наш світогляд.

 Домашнє завдання

Оберіть один із феноменів сучасного світу (наприклад: популярність комп'ютерних ігор, феномен культури секонд-хендів або кліпове мислення в TikTok). Напишіть міні-есе, де три абзаци будуть написані від трьох різних облич: перший абзац — як соціолог (з акцентом на групи та статистику), другий — як культуролог (акцент на символи та субкультуру), третій — як філософ (акцент на сенс життя та сприйняття дійсності).