Утворення вогнищ війни. Політика «умиротворення»

Утворення вогнищ війни. Політика «умиротворення»

План

1. Агресивні дії Японії та Італії.

2. Створення «осі» Берлін—Рим—Токіо.

 3. Витоки політики «умиротворення».

Важке становище більшості держав світу у 20-30-х рр. ХХ ст. призвело до зосередження всієї уваги їх урядів на вирішенні внутрішніх проблем. Водночас в окремих державах до влади прийшли тоталітарні режими. Вони ставили собі за мету не лише економічну та політичну стабілізацію, але й реалізацію власних імперських амбіцій. А для цього потрібно було змінити існуючу систему міжнародних відносин. Оскільки цієї докорінної зміни було неможливо досягти дипломатичними методами, тоталітарні лідери вирішили реалізувати свої плани через військову агресію. На цьому уроці ми з'ясуємо, як вони цього досягли. Водночас побачимо, що методи досягнення агресивних цілей діють і в наш час.

1. Агресивні дії Японії та Італії.
Перше вогнище війни запалало на Далекому Сході. Восени 1931 р., реалізуючи положення меморандуму Танаки,  японські війська окупували територію Маньчжурії — важливу в стратегічному й економічному відношенні частину Китаю. Китай обмежився поданням скарги до Ліги Націй. На загарбаній території Північно-Східного Китаю японці в 1932 р. створили маріонеткову державу Маньчжоу-Го, призначивши її правителем останнього китайського імператора Пу І.
Окупація Японії Маньчжурії ледь не призвела до конфлікту із СРСР. На прохання китайської сторони Радянський Союз надав Китаю спеціалістів і воєнну техніку. Японія не наважилася всту-пити у відкритий конфлікт, СРСР теж не бажав цього.

Японія не була засуджена як агресор. Ліга Націй заявила, що Маньчжурія є невід’ємною частиною Китаю та не визнала Маньчжоу-Го. У відповідь Японія в 1933 р. демонстративно вийшла з Ліги Націй. Передбачені на цей випадок санкції проти Японії так і не були введені. З’явився перший прецедент безкарності агресії.
У 1935 р. цим прецедентом скористалася Італія. Вона вважала себе обділеною результатами Першої світової війни і не приховувала загарбницьких планів, до яких входили і наміри заво-ювання Ефіопії, заручившись мовчазною згодою Великої Британії та Франції.
3 жовтня 1935 р. 250-тисячна італійська армія, озброєна авіацією і танками, використовуючи хімічну зброю, вторглася на територію Ефіопії. Рада Ліги Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх членів Ліги Націй застосувати до неї економічні санкції. Ці заходи виявилися малоефективними.
У травні 1936 р. Італія оголосила про завоювання всієї Ефіопії. Вона була об’єднана з Ерітреєю та Італійським Сомалі в Італійську Східну Африку. Ефіопський народ розгорнув партизанську боротьбу проти агресорів, яка в 1941 р. завершилася звільненням країни з допомогою британців. Байдужість світової громадськості до актів агресії Японії, а згодом Італії спонукало також Німеччину до більш рішучих дій у боротьбі за світове панування.

Запитання
1) Спробуйте пояснити таку позицію Ліги Націй.
4) Порівняйте дії Ліги Націй із ставлення ООН до російської агресії в Україні на сучасному етапі.

2. Створення «осі» Берлін—Рим—Токіо.

Спільні інтереси Японії, Італії, Німеччини швидко привели до зближення цих країн. 25 листопада 1936 р. Німеччина та Японія підписали Антикомінтернівський пакт, а 6 листопада 1937 р. до нього приєдналася Італія. Утворилася «вісь» Берлін—Рим—Токіо. Сторони зобов’язувалися інформувати одна одну про діяльність Ко -мінтерну та вести проти нього спільну боротьбу. На додаток до договору дали обіцянку на випадок війни однієї зі сторін із Радянським Союзом не робити нічого, що могло б полегшити становище СРСР.
До середини 1930-х рр. Німеччина, Італія та Японія стали на шлях прямого порушення умов післявоєнного врегулювання. Над усією Версальсько-Вашингтонською системою нависла загроза. Альтернативою їй був запропонований Німеччиною, Італією та Японією «новий порядок», що був заснований на пануванні сили та зводився до розподілу сві-ту між цими державами. Шлях до «нового порядку» йшов через війну.

Запитання

1) Чому саме вказані держави утворили агресивний військовий блок?

2) Яка мета створення «Осі Берлін-Рим_Токіо»?

3) Спробуйте передбачити проблеми, що постануть перед цим блоком в процесі його функціонування.

3. Витоки політики «умиротворення».
У 1930-ті рр. мир означав збереження Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин. Вона містила принцип запобігання міжнародним кризам, який передбачав колективні дії проти агресора через Лігу Націй. Колективної відсічі не вийшло, механізм не спрацював.

Причини політики «умиротворення»:

- суперечності між провідними державами світу;

- ослаблення їх в результаті світової економічної кризи;

- зосередження уваги урядів на внутрішніх проблемах держав;

- небажання розпочинати нову війну, антивоєнні настрої в суспільстві;

- недооцінка демократичними державами небезпеки тоталітаризму;

- розуміння несправедливості Версальсько-Вашингтонської системи договорів.

- повне усунення США від утручання у європейські справи.

Запитання

1) Яка основна мета політики «умиротворення»?

2) Які держави її проводили?

3) Чи існує в наш час політика «умиротворення Росії»? Обґрунтуйте думку.

4. Аншлюс Австрії. Мюнхенська угода та її наслідки.
У середині 1930-х рр. Німеччина швидко перетворювалася на найсильнішу західноєвропейську державу. Вона давала 15% світового промислового виробництва, випереджаючи Англію та Францію. У країні інтенсивно нарощувалося виробництво озброєнь, здійснювалися програми створення синтетичного бензину й каучуку, що зменшило б залежність країни від імпорту. У 1934 р. було ухвалено рішення про створення військової авіації. У 1935 р. в Німеччині введено загальну військову повинність. На початку 1939 р. Німеччина мала найсильнішу армію в Західній Європі кількістю 2,75 млн вояків, 10 тис. гармат, 3,2 тис. танків і понад 4 тис. літаків. Німеччина була готова до початку великої війни.

У 1935 р. Гітлер шляхом введення військ та організації референдуму повернув до складу Німеччини Саарську область. Того ж року було підписано «морський договір» з Великобританією. Він легалізував існування німецького військового флоту.

Відображенням політики «умиротворення» стала реакція країн, що її здійснювали, на аншлюс Австрії, і Мюнхенська угода щодо Чехо-Словаччини. Приєднання Австрії було одним із важливих завдань політики нацистського уряду Німеччини. 12 березня 1938 р. німецькі війська за підтримки австрійських нацистів окупували Австрію. Тут теж відразу проведено референдум і включено ці території до складу Німеччини. На жаль, ні провідні країни, ні Ліга Націй ніяк не відреагували на це.

Аншлюс — термін, що окреслює політику нацистського уряду, спрямовану на «ненасильницьке» приєднання до Німеччини земель, на яких проживає німецькомовне населення, переважно це стосувалося Австрії та Чехословаччини.

Наступною жертвою нацистської агресії стала Чехо-Словаччина. Під час мюнхенської конференції  Гітлер заявив, що Судетська область — остання територіальна вимога Німеччини в Європі. Це, а також британсько-французький ультиматум чехословацькому уряду про негайну передачу Німеччині територій ЧСР, заселених німцями, відкривали шлях до Мюн-хенської угоди, яку було укладено 29—30 вересня 1938 р. за спиною Чехо-Словаччини головами урядів Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії.
В березні 1939 р. німецькі війська окупували територію Чехії, Словаччина була проголошена незалежною, а Угорщина захопила всю Карпатську Україну. У березні 1939 р. німецькі війська вступили в Мемельську область (Клайпеда), яка належала Лит-ві, у квітні Італія здійс нила агресію проти Албанії та захопила її.

Крах політики «умиротворення» став очевидним. У суспільній свідомості стався злам. Від урядів вимагали жорсткості й рішучості в ставленні до Німеччини. Велика Британія і Франція обмінялися нотами про взаємну допомогу в разі агресії та надали відповідні гарантії державам, які мали спільний кордон із Німеччиною. Почалися приготування до війни. Проте стратегічна ситуація складалася не на користь Великої Британії та Франції. Виникнення безпосередньої загрози війни вимагало від урядів Великої Британії та Франції зближення із СРСР, єдиною ре-альною силою, яка могла протистояти Німеччині на Сході. Саме від позиції СРСР значною мірою залежало, чи почнеться Друга світова війна.

Запитання

1) Як готувалася до війни Німеччина?

2) Які зовнішньополітичні заходи здійснив Гітлер протягом 1935-1939 рр.?

3) Як вдалося Німеччини розширити свою територію без спротиву окупованих держав?

Закріплення нових знань

1. Яка подія вважається першим вогнищем нової світової війни?
2. Коли фашистська Італія оголосила про завоювання Ефіопії?
3. Які держави в 1936 р. уклали Антикомінтернівський пакт?
4. Які країни здійснювали політику «умиротворення»?
5. Коли відбувся аншлюс Австрії?
6. Яку територію А. Гітлер вимагав забрати в Чехо-Словаччини й передати Німеччині на зустрічі в Мюнхені у 1938 р.?
7. Коли Чехо-Словаччина припинила своє існування як незалежна держава?
8. Які державистали жертвами агресії Німеччини та Італії в 1935-1939 р.?

Відеоурок

Презентація

 

Домашнє завдання
 Опрацювати. § 31-33
Підручник: Сорочинська Н.М.; Гісем О.О. Всесвітня історія 10 кл. с. 164-173