Соціологія особистості

Поняття особистості

План

1. Соціальна структура особистості.

2. Соціальний статус та соціальна роль особистості.

3. Мотиви діяльності особистості.

1. Соціальна структура особистості.

Розпочинаючи аналіз місця і ролі особистості у системі соціальних зв’язків, треба чітко визначити такі основні поняття, як людина, індивід та особистість. Усі ці поняття характеризують кожну конкретну людину з властивими їй якостями, характеристиками, зв’язками.

Людина — це істота біологічна і соціальна, яка перебуває на найвищому щаблі в ієрархії живих організмів на Землі, є суб’єктом суспільно-історичної діяльності і культури. Головна ж її характеристика— свідома, цілеспрямована діяльність.

Індивід— це людина як окремий представник тієї або іншої соціальної спільності, учасник соціальних відносин.

Особистість – це втілення конкретних історичних суспільних відносин і творець цих відносин залежно від своїх неповторних якостей та становища, що його вона займає у суспільстві.

Особистість взаємодіючи із суспільством, виявляє свої характерні риси: самосвідомість, ціннісні орієнтації, соціальні відносини, автономність, внутрішню духовну структуру (потреби, інтереси, цінності, мотиви, соціальні настанови тощо).

СОЦІАЛЬНІ ТИПИ ОСОБИСТОСТІ
Тип особистості	Характерні риси особистості
базисний	Людина, яка характеризується повним розумінням і виконанням соціально-правових і моральних норм (конституція, закони, традиції)
модальний	Особа, яка займає домінуюче становище у суспіль­стві, соціальній групі, іншій спільності
маргінальний	Людина (особа), яка залишила своє соціальне середо­вище (соціальну групу, націю, країну, державу) і адаптується в інше соціальне середовище

Запитання

1. У чому полягає сутність понять людина, індивід, особа?

2. Назвіть основні соціальні типи особистості.

2. Соціальний статус та соціальна роль особистості.

Кожна особистість — це не просто людина, а індивідуальність, що має свої характеристики і певний соціальний статус, котрий визначається конкретними соціальними діями, що їх здійснює певна людина (особа) в конкретних видах взаємодії і тих умовах і правах, які надаються суспільством для реалізації соціальної діяльності.

Соціальний статус — це певне місце і роль особи в соціальній ієрархії, зумовлені її походженням, рівнем освіти, професією, здібностями, віком, статтю, сімейним станом тощо.

Природний статус людина отримує з моменту народження незалежно від власної волі.

Досягнутий статус людина здобуває протягом життя, реалізуючи свої таланти, здібності, навики.

Особистий – це статус, яким наділяє людину суспільство (оточуючі люди).

Соціальний статус

Природний	Досягнутий	Особистий
Стать Нація Вік Титул…	Освіта Професія Кваліфікація Посада Почесне звання Дохід…	Працелюбний Компетентний Старанний Перспективний Вимогливий Справедливий…

Соціальна роль – це модель поведінки, яка об'єктивно задана соціальним статусом в системі суспільних відносин. Кожен статус має свій набір ролей, тобто певних зразків поведінки, що випливають з даного статусу. (Статус лікаря – права і обов'язки, закріплені законодавством. Роль лікаря – правила поведінки з колегами, пацієнтами, вимоги до рівня освіти і культури).

Кожна людина виконує в суспільстві багато ролей одночасно. Це породжує внутріособистісні конфлікти ролей – ролеві конфлікти. (Поліцейський затримує злочинця, що виявляється його синим. Роль батька переважить роль правоохоронця)

Запитання

1. Визначте поняття «соціальний статус» та «соціальна роль». Яка різниця між ними?

2. Наведіть приклад свого соціального статусу.

3. Які соціальні ролі ви виконуєте?

3. Мотиви діяльності особистості.

Основною характеристикою особистості в суспільстві є її діяльність. Тобто прояви активності в житті суспільства. В основному діяльність особистості полягає у задоволенні власних потреб, а водночас і потреб суспільства.

Потреби людей мають свою ієрархію.

Рівні потреб	Потреби	Зміст потреб
6	Духовно-культурні	Отримання нових знань, самопізнання, освіта, наукова і мистецька діяльність
5	Особистісні	Самовираження, самореалізація, творчість
4	Престижні	Добробут, достойна праця, кар′єра, визнання з боку суспільства
3	Соціальні	Любов, дружба, спілкування, належність до певної спільноти, прошарку суспільства, держави
2	Екзистенціальні	Самозбереження, особиста безпека, стабільність існування, впевненість в завтрашньому дні
1	Фізіологічні	Вода, їжа, одяг, житло, здоров′я, сон, відпочинок

Головним є те, що потреби кожного більш високого рівня стають нагальними і можуть визначати поведінку людей лише після того, як задоволені потреби нижчих рівнів.

Для того, щоб людина здійснила конкретні дії, вона повинна усвідомити потреби, зробити їх внутрішніми мотивами.

Мотив - побудження до активної діяльності суб’єкта (особистості, соціальні групи, спільності), пов’язане з прагненням задовольнити певні потреби. В соціології мотив розглядається як усвідомлена потреба суб’єкта в досягненні певних цілей.

З потребами та інтересами тісно пов’язані цінності.

Цінність виражає соціальне ставлення людини до об’єктів та явищ оточуючої дійсності.

Запитання

1. Що таке діяльність особистості? На що вона спрямована?

2. Як виглядає ієрархія потреб людини?

3. Якими є основні елементи соціальної структури особистості?

4. З чого складається соціальний статус особистості?

‪5. В чому різниця між предписаними та набутими соціальними статусами?

Проблеми соціалізації особистості

План

1. Поняття соціалізації

2. Механізм соціалізації

3. Девіантна поведінка

1. Поняття соціалізації

Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації. Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формується соціально значущі риси особистості. Існують два основних підходи у визначенні сутності процесу соціалізації.

‪1. Соціалізація – це своєрідне дресирування, це вулиця з одностороннім рухом, коли активною стороною є суспільство, а сама людина – пасивний об’єкт його різноманітних впливів.

‪2. Соціалізація розглядається як процес, що триває протягом усього життя людини. Активними сторонами є як суспільство, так і індивід.

На процес соціалізації мають вплив наступні чинники:

Сукупність ролей і статусів, що їх пропонує суспільство людині;

Сукупність соціальних інститутів, суспільних організацій, соціальних спільностей, у межах яких індивід виконує свої ролі;

Сукупність соціальних цінностей, норм, знань, звичок, навиків, якостей, котрі людина набуває, щоб реалізувати свої ролі;

Соціальне середовище, яке включає соціальні інститути і технології виробництва, відтворення і передачі культурних зв’язків;

Конкретні події, соціальні явища і процеси, якими зв’язана конкретна людина.

Запитання

1. Що таке соціалізація?

2. Для чого вона відбувається?

3. Які чинники впливають на процес соціалізації?

2. Механізм соціалізації

Процес соціалізації особи складається з двох основних етапів:

— первинна соціалізація - дитина засвоює соціальні норми, знання, цінності, поступово входить у певну культуру,

— вторинна соціалізація - доросла людина засвоює соціальні ролі та виконує їх у своїй життєдіяльності.

У процесі соціалізації дорослих нерідко відбувається уточнення, перегляд і навіть відмова від тих настанов, уявлень, що були сформовані в попередні роки. У цьому разі маємо говорити про ресоціалізацію, тобто зміну раніше соціалізованого.

Ресоціалізація - процес засвоєння нових норм і цінностей замість старих. Процес, зворотний соціалізації, називається десоціалізацією. Внаслідок нього людина може частково або повністю втратити засвоєні норми і цінності. Це може бути зумовлене ізоляцією людини, уніфікацією, обмеженням спілкування та можливостей для підвищення культурного рівня та ін.

Водночас доросла людина поповнює і поглиблює знання, засвоює нові соціально-політичні й моральні норми, поширює соціальний досвід, удосконалює виконання своїх ролей.

В процесі соціалізації виділяють такі стадії:

‪1. Дотрудова стадія або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, спадкує).

2. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки засвоює соціальний досвід, але й відтворює його, використовуючи активний вплив на середовище через свою діяльність.

‪3. Післятрудова стадія соціалізації розглядає літній вік як вік, що вносить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням. Виділяють також початкову, що охоплює період дитинства і юності, і тривалу соціалізацію.

Інститути, групи й окремих людей, котрі мають значимий вплив на соціалізацію, називають агентами соціалізації. На кожному етапі життєвого шляху виділяються свої агенти соціалізації.

‪1. Дитячий період. Головними агентами соціалізації є батьки або люди які постійно піклуються і спілкуються з дитиною.

‪2. Період від 3-х до 8-ми років. Кількість агентів соціалізації швидко зростає. Крім батьків, ними стають друзі, вихователі, інші люди з оточення дитини. Крім цього, у процес соціалізації включаються засоби масової інформації. Особливу роль серед них відіграє телебачення та інтернет.

‪3. Період від 14-ти до 19-ти років. У цей період починає формуватися ставлення до протилежної статі, зростає агресивність, прагнення до ризику, незалежності й самостійності. Важливим у цей період є зміна агентів соціалізації, зміна й ціннісних орієнтацій, включаючи існування рівнобіжних систем цінностей, посилення схильності до негативних оцінок оточуючих, розбіжність між рівнем соціальних прагнень і низького соціального статусу, суперечність між посиленням орієнтації на самостійність і залежність від батьків.

Загалом механізм соціалізації виглядає так:

·         Засвоєння особою мови соціальної спільноти;

·         Формування способів і методів мислення, властивих особистості;

·         Прийняття особою норм, цінностей, традицій, методів діяльності;

·         Вплив на особистість систем навчання і виховання.

Запитання

1. Охарактеризуйте основні етапи і стадії соціалізації.

2. Чому механізм соціалізації має саме таку послідовність?

3. Девіантна поведінка

Будь-яке суспільство своїми моральними і правовими нормами обмежує діяльність індивідів. Не існує суспільства, в якому б всі індивіди повністю дотримувалися встановлених норм і правил. Поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам називається девіантною. А люди з такою поведінкою – девіантами.

Девіантна поведінка може існувати на індивідуальному та груповому рівнях. Вона завжди оцінюється з точки зору тих норм, які існують у суспільстві.

Причини девіантної поведінки: швидка зміна загальноприйнятих норм; протиріччя між нормами суперкультури та субкультур; психологічні особливості особистості; аномія (втрата соціальних орієнтирів, відсутність контролю); обмеження форм поведінки людини умовами конкретної ситуації.

Основними небезпечними для суспільства різновидами девіантної поведінки є: злочинність, пияцтво, наркоманія, самогубство (часто є наслідком попередніх).

Девіантна поведінка відіграє в суспільстві двоїсту роль: загрожує нормальному функціонуванню, одночасно стимулюючи розвиток.

Запитання

1. Дайте визначення девіантної поведінки?

2. Які її основні причини?

3. Назвіть найбільш небезпечні види девіацій.

4. Відтворіть на власному прикладі механізм соціалізації.

       5. Яким чином девіація може сприяти суспільному розвитку?