Китай у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

 Китай у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

 

План

1. Проголошення КНР.

2. Соціально-економічні експерименти китайських комуністів

3. Розвиток Китаю в другій половині 70-х рр. ХХ — на початку ХХІ ст.

 Китайський народ під час війни з японськими агрессорами (1937–1945) зазнав величезних людських та матеріальних втрат. Загинули численні культурні цінності, були зруйновані міста, країна фактично розпалась на самостійні райони. У Китайській Республіці запанували голод, епідемії, злидні.

У серпні 1945 р. радянські війська розгромили японську армію, і величезна територія Північно-Східного Китаю — Маньчжурія — була окупована радянською армією. На її території почали спішно формуватися військові підрозділи Компартії Китаю (КПК). Проте як тільки у травні 1946 р. радянські війська залишили країну, тут розпочалася громадянська війна.

 

1. Проголошення КНР.

 Робота зі схемою

Громадянська ві йна в Китаї

 Запитання

Інтереси яких країн і чому зіткнулися в Китаї?

 Восени 1948 р. — у січні 1949 рр. відбулися вирішальні бої громадянської війни. Наприкінці січня 1949 р. комуністичні війська під командуванням Лінь Бяо захопили Пекін. Залишки військ Чан Кайші евакуювалися на о. Тайвань і створили там острівну Китайську Республіку.

А на території континентального Китаю 1 жовтня 1949 р. була проголошена комуністична Китайська Народна Республіка, яку одразу ж визнав СРСР. Главою держави став лідер Компартії Китаю (КПК) Мао Цзедун.

 Запитання

1. Чому в Китаї відновилася громадянська війна?

2. Які іноземні держави підтримували сторони конфлікту? Чому?

3. Коли було проголошено КНР і хто її очолив?

 

2. Соціально-економічні експерименти китайських комуністів

До 1957 р. в КНР тривав відбудовчий період, під час якого завдяки допомозі СРСР було побудовано понад 200 промислових підприємств, підготовлено близько 30 тисяч китайських спеціалістів. Понад 20 тисяч радянських спеціалістів передавали свій досвід безпосередньо в Китаї.

Але головне те, що, посилаючись на радянський досвід, узаконювалося

всевладдя КПК в Китаї та її лідера Мао Цзедуна. Поступово почав формуватися культ особи Мао, якого називали «китайським Сталіним» і «наймудрішим вождем».

 Розвиток Китаю

Великий стрибок (1958)	«Культурна революція» (1966)
Початок кустарного виробництва металу; Створення сільськогосподарських комун з усуспільненням всього майна; Зрівняльний розподіл товарів; Знищення ринків у містах; Створення «трудових армій	Мета — формування нової революційної свідомості, що сприятиме побудові нового комуністичного суспільства.  Знищення старої «буржуазної» культури і поширення ідей Мао; Боротьби проти опозиції; Погроми культурних та освітніх установ; Масові репресії серед усіх верств населення

 

Робота з історичними джерелами

 «Гасла «культурної революції» у Китаї» Витяг з листівки організації хунвейбінів. Пекін, 1966 р.

«В усіх театрах, кінотеатрах, книжкових крамницях і т. ін. слід розмістити портрети Мао Цзедуна!

Старі звичаї мають зникнути!

Слід ліквідувати ресторани вищого класу!

Гасла слід писати червоними, а не золотими літерами!

Вивчення творів Мао Цзедуна потрібно починати в дитячих садках!

Інтеліґенція має працювати в селі!

Слід харчуватися разом, а також відродити мораль перших народних комун 1958 р.!

Слід відмовитися від використання парфумів, прикрас, косметичних засобів та одягу непролетарського характеру!

Слід ліквідувати залізничні вагони першого класу та салон-вагони!

Не слід робити фото, що рекламують так звану жіночу красу!

Слід знищити старий живопис, який зловживав неполітичною тематикою, зображенням бамбукових дерев!

Треба, щоб живопис відповідав ідеям Мао Цзедуна!»

 

Запитання

1. Проаналізуйте документ і визначте суть «культурної революції».

2. У чому полягала суть «великого стрибка» в Китаї?

3. Які наслідки для країни мала така політика?

 

Висновок. Повоєнне протиборство Заходу і Сходу, США та СРСР спричинили громадянську війну в Китаї і, врешті-решт, утвердження в країні тоталітарного комуністичного режиму Мао Цзедуна.

Комуністичні експерименти остаточно підірвали економіку КНР й загострили соціальні та національні проблеми.

 

3. Розвиток Китаю в другій половині 70-х рр. ХХ — на початку ХХІ ст.

 

У жовтні 1976 р. (після смерті Мао) в ході боротьби за владу була розгромлена «банда чотирьох» (найближчих соратників Мао). Із липня 1977 до лютого 1997 р. при владі перебував один з лідерів опозиції (не обіймаючи офіційних посад) — Ден Сяопін, якого небезпідставно вважають архітектором китайських реформ.

Реформи передбачали «чотири модернізації» у промисловості, сільському господарстві, науці та галузі оборони.

 

Реформи Ден Сяопіна

-          Ліквідація комун, підтримка індивідуальних господарств;

-          Відновлення ринків, підвищення закупівельних цін на с/г продукцію;

-          Створення приватних та акціонерних підприємств, запровадження принципів конкуренції, матеріального стимулювання працівників;

-          Створення вільних економічних зон, залучення іноземних інвестицій;

-          Введення обов'язкової шкільної освіти, збільшення фінансування наукових установ;

-          Скорочення військових витрат.

Реформи не торкнулися політичної системи тоталітарного режиму. 4 червня 1989 р. влада зброєю придушила демонстрацію студентів на площі Тяньаньмень. Було вбито 200 та поранено 3000 осіб. Виступ студентів було названо «контрреволюційним заколотом».

 

Запитання

1. Назвіть причини початку реформ Ден Сяопіна?

2. Який основний зміст реформ?

3. Які події доводять, що реформи не торкнулися політичної сфери Китаю?

 

Тези «КНР на міжнародній арені»

Побудова зовнішньої політики КНР у перше десятиліття з озиранням на Москву.

14 лютого 1950 р. — підписання радянсько-китайського Договору про дружбу, союз та взаємну допомогу.

Середина 60-х рр. — кардинальна зміна зовнішньої стратегії концепції КНР: підштовхнути до ядерного конфлікту СРСР та США, а Китаю залишити роль спостерігача двобою. Із появою в Китаї ядерної зброї (1964) така концепція загрожувала світові катастрофою.

Схвальне сприйняття правлячими колами США антирадянського курсу Пекіна.

1972 р. — візит американського президента Р. Ніксона до Китаю — нормалізація американо-китайських відносин.

1978 р. — нормалізація японо-китайських відносин.

1979 р. — відмова КНР від продовження Договору 1950 р. про дружбу з СРСР. Засудження китайським керівництвом агресії СРСР проти Афганістану. Початок війни між двома соціалістичними країнами — КНР та Соціалістичною Республікою В’єтнам.

1997 р. — перехід Ґонконґу під юрисдикцію Китаю.

1999 р. — згідно з домовленістю, до складу Китаю перейшла португальська колонія Аомінь (Макао).

Питання Тайваню до сьогодні залишається невирішеним, і КНР вимагає від усіх країн, з якими має дипломатичні відносини, невизнання цієї держави.

Китайська Народна Республіка — позаблокова держава.

Відхід від територіальних суперечок у відносинах з Росією.

2002 р. — підписання декларації між АСЕАН і КНР про кодекс поведінки в територіальних питаннях.

 

Запитання

1. Які основні напрями і цілі зовнішньої політики Китаю у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.?

2. Яких змін зазнала зовнішня політика Китаю за останні п’ятдесят років?

 

 Економіка Китаю посідає сьоме місце у світі й вимагає постійного збільшення обсягів зовнішньої торгівлі. Найвищі показники зовнішньоторгового обігу КНР у 2004 р. були досягнуті з Японією, США, Ґонконґом, Республікою Кореєю, Тайванем, Німеччиною та Сінгапуром. Динамічно розвиваються й українсько-китайські відносини: за обсягом торгівлі Китай посідає друге місце після Росії.

 Презентація

Домашнє завдання

1. Опрацювати §32. (Ладиченко Т.В. «Всесвітня історія 11 кл.»)