СРСР у 70-80-х рр. ХХ ст.

 

                                                   СРСР у 70-80-х рр. ХХ ст. 

                                                                     План

1. Доба застою (1964–1985). «Косигінська реформа» 

2. Дисидентський рух 
3. Перебудова в СРСР (1985–1991 рр.)

 

Л. Брежнєв керував країною упродовж 18 років. Історики визначали цей період як застій. Назва стала популярною, хоч вона і не повною мірою віддзеркалює сутність брежнєвської епохи. «Застій» — відсутність розвитку, проте ситуація у СРСР була значно складнішою. 
У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М. Горбачова. Із цієї події починається завершальний період історії СРСР, що дістав назву «перебудова», який закінчився розпадом СРСР. 

1. Доба застою (1964–1985).

Період 1964–1985 рр. в історичній і публіцистичній літературі образно називали «застій». Це визначення не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися у другій половині 60‑х — першій половині 80-х років, але визначає загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. 
Відбувались реформи (друга половина 60-х років), реалізовувалися п’ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерним було досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойного, порівняно з попередніми періодами, рівня життя основної маси населення. Суть застою полягала в тому, що радянську владу охопила системна криза, яка проявилась в усіх сферах життя: економіці, політиці, соціальній сфері, суспільній моралі тощо. 

Робота з терміном
З а с т і й (1964–1985 рр.). Відмова від реформаторського курсу, відновлення сталінізму і спроби зберегти стабільність шляхом ігнорування назрілих соціально-економічних проблем, період визрівання кризи радянської системи. 

                                                 Розвиток СРСР за доби «Застою» 

Політичне життя	Л. Брєжнєв (1964-1982); Ю. Андропов (1982-1984); К. Черненко (1984-1985). Курс на збереження стабільності. Зберігалася монополія КПРС.  Посилення трудової дисципліни та боротьба з прогульниками на виробництві.
Економічний розвиток	Косигінська реформа (1965–1970)  Подальше зниження темпів промислового виробництва та зростання дефіциту компенсувалися за рахунок продажу енергоносіїв за. Основна маса коштів скеровувалася на розвиток ВПК
Зовнішня політика	Досягнутий паритет між СРСР і США в ядерних озброєннях.  Новий виток гонки озброєнь та холодної війни Початок війни в Афганістані (грудень 1979 р.).  Інтервенція проти ЧССР у 1968 р.

Запитання 
1. У чому полягав суперечливий характер суспільного життя в СРСР у 60–80-ті роки? 
2. Чому багато людей називають брежнєвський період «золотими роками стабільності»? 
3. У середині 60-х років — на початку 80-х СРСР був однією з наддержав світу. Водночас перебування при владі Брежнєва призвело до застою в усіх галузях життя. Чому це сталося? 

 1965 р. — спроба нового радянського керівництва провести економічні реформи. 
Пріоритет у їх розробці та проведенні належав голові Ради Міністрів СРСР О. Косигіну. 
Основні елементи 
• Скорочення планових завдань. 
• Розширення прав підприємств. 
• Перехід до оцінювання роботи підприємства за реалізованою продукцією. 
• Підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію. 
• Перерозподіл національного прибутку на користь аграрного сектору. 
• 1966–1970 рр. — реалізація реформи (восьма п’ятирічка — «золота» за економічними показниками). 

Результати: 
• пожвавлення сільськогосподарського виробництва; 
• покращення постачання міст продовольством; 
• зростання продуктивності праці; 
• виконання основних показників п’ятирічки; 
• успіх реформ був зумовлений чинником «початкового ефекту». 

 
Запитання
1. Чому VІІІ п’ятирічка мала найбільш високі темпи зростання? Із чим це було пов’язано? 
2. Чим можна пояснити зниження темпів щорічного зростання в наступні п’ятирічки? 

2. Дисидентський рух 

Робота над поняттям 

Д и с и д е н т с ь к и й  р у х — рух інакомислячих — правозахисна, згодом політична течія, учасники якої були не згодні з ідеологією тоталітарного СРСР та інших соціалістичних країн. 

Основні напрями руху 
1. Марксистська (спрямована на побудову «соціалізму з людським обличчям») — П. Григоренко (Україна), Р. Медведєв (Росія). 
2. Національно-визвольна (спрямована проти русифікації в національних республіках) — В. Лук’яненко, В. Чорновіл (Україна), З. Гамсахурдія (Грузія). 
3. Правозахисна (спрямована на захист загальнолюдських прав громадян СРСР) — А. Сахаров, С. Ковальов (Росія). 
4. Релігійна (спрямована на поновлення в правах Української греко-католицької церкви та деяких протестантських конфесій) — Г. Вінс, В. Романюк, Й. Тереля (Україна), Г. Якунін (Росія) та ін. 

Висновок. Опозиційний рух у СРСР був реакцією передової частини радянського суспільства на посилення тоталітаризму, згортання лібералізації суспільного життя. 

4. Перебудова в СРСР (1985–1991 рр.) 

Робота над поняттям 

П е р е б у д о в а — період невдалих спроб реформування в умовах загострення кризи радянської системи, загострення національних суперечностей, краху соціалістичних ідеалів і розпаду СРСР. 


                                   Перебудова та розпад СРСР (1985–1991 рр.) 

Політичне життя	• прискорення соціального розвитку;  • гласність як свобода слова під час обговорення раніше заборонених проблем;  • демократизація суспільно-політичних відносин.  Нова політика спричинила негативну реакцію консервативних сил в КПРС. В серпні 1991 р. здійснили спробу державного перевороту — путч.
Економічний розвиток	Непослідовні економічні реформи: зменшено планові показники, але збільшився обсяг держзамовлень; проголошення економічної самостійності підприємств, яке привело до розриву виробничих  зв’язків; розгортання кооперативного руху, який ще більше загострив проблему товарного дефіциту; проявом негативних тенденцій стало поширення «чорного ринку»
Зовнішня політика	• активізація переговорного процесу та закінчення «холодної війни»;  • припинення інтервенції в Афганістані в лютому 1989 р.;  • припинення підтримки прорадянських режимів в Африці, Азії та Латинській Америці, що зумовило їх крах

Запитання 
1. Охарактеризуйте основні напрями реформ нового керівництва СРСР на чолі з М. Горбачовим. 
2. Яких змін зазнала зовнішня політика СРСР за Горбачова? 
3. Якими були причини й наслідки путчу 1991 р.? 

Презентація

Домашнє завдання 

Зробити опорний конспект