Основні тенденції розвитку економіки України в другій половині 90-х — на початку 2000-х pp.

 

Основні тенденції розвитку економіки України в другій половині 90-х — на початку 2000-х pp.

 

План

1. Економічний розвиток України в кінці 90-х років
2. Демографічні зміни. Соціальна диференціація суспільства. Міжнаціональні відносини

 

1994-го року втіленню в життя послідовного економічного курсу заважали як суперечності між виконавчою і законодавчою гілками влади, так і загальнополітична, соціальна ситуація в країні. Економічна криза на початку 90-х років негативно вплинула на рівень життя та на соціальну структуру суспільства. Після лібералізації цін 1992 р. основна маса населення опинилася за межею бідності. Відбулося повне знецінення такої важливої державної гарантії оплати праці, як мінімальна заробітна плата. В Україні в жовтні 1992 р. мінімальна плата була в 10 разів нижча від середньої в народному господарстві, а в листопаді 1993 р. взагалі становила лише 7 % середньої заробітної плати. Різко зменшилася купівельна спроможність населення. Протягом 1991-1994 pp. вона фактично знизилася в 5 разів.

Економічні негаразди негативно позначилися на соціальній структурі України. Форсоване розшарування суспільства призвело до соціальної поляризації. 1992 р. за межею бідності опинилося майже 64 % населення, «середній клас» танув майже на очах, а кількість багатих становила 10 %. Внаслідок цього різко зросло суспільне напруження між полюсами «багаті» — «бідні». Ситуація в державі погіршувалася.

Президентські вибори, що відбулися влітку 1994 p., принесли перемогу Л. Кучмі, який виступив з програмою виведення економіки з кризи.

 

1. Економічний розвиток України в кінці 90-х років

 

Проблемне завдання

Чому реформи, які проводив Л. Кучма, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра у 1993 p., виявилися неефективними?

 

Новообраний президент Л. Кучма в жовтні 1994 р. проголосив нову соціально-економічну стратегію, суть якої зводилася до формули «прискорене реформування як єдина умова і основний засіб виходу з кризи та економічної стабілізації». У соціально-економічній політиці було визначено такі основні напрями та пріоритетні завдання:

1) фінансова стабілізація — послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи;

2) регульована та контрольована державою лібералізація цін;

3) докорінна структурна перебудова виробництва з метою створення ринкової економіки на основі розширення приватного сектору;

4) децентралізація управління економікою;

5) лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків, чітке визначення пріоритетів у регіональному спрямуванні зовнішньоекономічної політики;

6) соціальний захист, який передбачав докорінні реформи заробітної плати, соціальної допомоги та соціального страхування, передання через акції в приватне користування населення державного майна.

 

Завдання

1. Дайте оцінку положенням Програми з виходу із кризи Президента Л. Д. Кучми.

2. Зробіть припущення, наскільки вона могла бути ефективною.

 

Із цієї програми, по суті, починається другий етап економічних перетворень в Україні, який можна розглядати як спробу змін в економіці (прискорення приватизації, фінансова стабілізація, створення ринкової інфраструктури тощо). Перші кроки на шляху здійснення нового реформаційного курсу були швидкими і рішучими. Одна за одною вийшли урядові постанови про підвищення зарплат, пенсій і стипендій; про лібералізацію цін та експорту. Національний банк України видав постанову про уніфікацію курсу валют та стримування інфляції. Таким чином, Президентом була запропонована ліберально-монетаристськамодель виходу із кризи.

 

Робота з термінами

Лібералізм — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу. Лібералізм проголошує, що ініціативна, вільна діяльність осіб, переважно економічна й політична, є справжнім джерелом поступу в суспільному житті.

Монетаризм — це сучасна економічна теорія, згідно з якою кількість грошей справляє вирішальний вплив на економічну активність і рівень цін, а цілі грошової політики найкращим чином досягаються шляхом регулювання темпів зростання пропозиції грошей. Це також механізм відповідної поведінки держави в економічних відносинах.

 

Але вже скоро стає зрозумілим, що реалізація нового соціально-економічного курсу виявила суттєві недоліки запропонованої моделі реформування:

• по-перше, ринок не може регулювати ціни природних монополістів;

• по-друге, глибокі структурні зміни неможливі лише на основі ринкових стимулів, вони відбуваються за допомогою державного програмування;

• по-третє, ринок неналежною мірою розв’язує соціальні проблеми, а також проблеми невиробничої сфери.

 

Тому недосконалий механізм соціальних компенсацій, пов’язаний з лібералізацією цін, не тільки не розширив соціальну базу ринкових реформ, а й суттєво підірвав її, зробив проблематичною масову підтримку нового реформаторського курсу. Ситуація в економіці країни продовжувала погіршуватися. Президент взяв курс на радикальні економічні перетворення.

 

Робота з таблицею

СПРОБИ ВИВЕСТИ КРАЇНУ З ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

 

Період	Зміст реформ
Жовтень 1994 р.	• Скасовуються дотації на виробництво збиткової продукції, відпускаються ціни, запроваджується фіксований курс карбованця до твердих валют. • Проголошується необхідність тотальної приватизації, суттєвого скорочення бюджетного дефіциту. • В економічній політиці відбувається перехід до комбінування монетаристських та адміністративних заходів
1995 р.	• Звернення Президента до Верховної Ради України, де звучить потреба у коригуванні реформ: посилення керованості економікою, подолання кризи державної влади, активізацію соціальної політики. • Певна стабілізація грошово-кредитної сфери. У першому півріччі зафіксовано зниження рівня інфляції. Рівень інфляції в Україні став майже вдвічі нижчий, ніж у Росії, і становив 181,7 % за рік. Це дозволило зміцнити грошову одиницю країни, забезпечити довіру до неї, і, таким чином, створити передумови для подальшого проведення грошової реформи. • Суттєво зростають темпи приватизації. • Але ефективність роботи приватизованих підприємств залишалася низькою. Під час приватизації допущено чимало грубих порушень чинного законодавства, зловживань службовим становищем
1996 рік	• У вересні 1996 р. в обіг запроваджено сучасну грошову одиницю — гривню. Обмінний курс становив 100 тис. купоно-карбованців за одну гривню. 1996-1997 pp. валютний курс гривні до долара складав 1,75—1,9. 1998 р. для гривні було встановлено «валютний коридор», тобто крайні величини співвідношення з американським доларом — 1,95-2,25. • Національний банк України запровадив жорстке планування і регулювання грошового обігу. Кількість грошей в обігу визначається відношенням суми цін товарів до числа оборотів однойменних грошових одиниць. • Певна стабілізація грошової одиниці є одним із досягнень економіки незалежної України. Проте грошова система України функціонує не ізольовано, а залежить як від стану національної економіки і ходу ринкових реформ, так і від фінансових коливань на світовому ринку
1997 р.	• Прискорення приватизації; легалізація за рахунок лібералізації податкової політики тіньової економіки; активізація інвестиційного процесу; здобуття максимального економічного ефекту від зовнішньої торгівлі; енергійний перехід аграрного сектору на рейки інтенсифікації виробництва; піднесення рівня ефективності використання енергоресурсів; економічне забезпечення пріоритетного розвитку соціальної сфери. • Проведення аграрної реформи — роздержавлення землі та перехід її у власність юридичних осіб
1997-1998 pp.	• Світова фінансова криза. • Починається стрімке падіння курсу гривні. Фінансова криза в Україні мала внутрішню природу. Країна виявилася нездатною сплачувати свої як внутрішні, так і зовнішні борги. Але завдяки умілому керівництву НБУ обвального падіння курсу не відбулося. Зниження курсу гривні відбулося повільно. Зрештою курс вдалося стабілізувати на співвідношенні 1$ = 5 грн. • Економічна ситуація залишалася складною. • Вкрай важким було становище населення: виплата пенсій, заробітних плат, стипендій відбувалися несвоєчасно. Практично були згорнуті всі соціальні програми. • Після спаду світової фінансової кризи в Україні окреслилося поступове зростання базових економічних показників

 

Завдання

Поміркуйте, чому заходи, що були здійснені Президентом Л. Д. Кучмою у 1994-1997 pp., виявилися недостатньо ефективними?

 

Висновки

• Справжньою причиною глибокої кризи, у якій опинилася Україна, є не власне реформа, а помилковий монетаристський шлях перетворень, нав’язаний міжнародними фінансовими організаціями.

• Справжньою причиною ситуації, що виникла, є те, що Україна, копіюючи Росію, пішла шляхом класичного капіталізму, який вичерпав себе ще на початку XX ст., а західні країни прийняли концепцію змішаної економіки, мета якої — побудова соціального ринкового господарства.

• Важливою причиною кризи в Україні є спроба одномоментного вирішення всіх проблем. Історичний досвід засвідчує, що всі подібні спроби закінчувалися поразкою. Перехід до ринкової економіки передбачає неодномоментний стрибок, а поступовий, еволюційний процес глибоких перетворень існуючої економічної системи за регулюючої діяльності держави. Перетворення обов’язково повинні здійснюватися поетапно. Саме про це свідчить світовий досвід, і саме це не було враховано під час здійснення реформ.

 

2. Демографічні зміни. Соціальна диференціація суспільства. Міжнаціональні відносини

 

Перехід до ринкової економічної системи, докорінна зміна принципів соціальної політики призвели до значних змін у соціальній структурі українського суспільства.

По-перше, спостерігається значне майнове розшарування. Якщо 1990 р. середній дохід найзаможніших громадян України (10 %) в 4 рази перевищував відповідний показник найбідніших (10 %), то в 1999 р. цей показник зріс у три рази. За оцінками експертів, 10 % населення України концентрують 40 % доходів, причому 3/4 цих доходів мають кримінальне походження. Прошарок заможних людей є незначним і становить 2-4 % населення.

По-друге, непомірно зростали масштаби бідності, охопивши всі верстви населення незалежно від професій, освітніх та демографічних ознак. Якщо раніше бідні були переважно люди з низьким рівнем освіти, поганим здоров’ям або такі, що з різних причин не працювали, багатодітні родини тощо, то протягом останніх років у розряд бідних потрапили і ті верстви, які за своїми соціально-демографічними ознаками були найбільш захищеними від такого ризику: молодь з високою професійно-освітньою підготовкою, люди 30-50 років, що мали високу кваліфікацію і роботу, пенсіонери, які отримували максимальну пенсію, діти.

По-третє, повсякденним стало таке явище, як безробіття. Хоча офіційно зареєстрований показник безробіття незначний (усього декілька відсотків працездатного населення), але реально він значно вищий. Досить поширеним стало приховане безробіття: люди офіційно значаться на якомусь підприємстві, але реальної заробітної плати не отримують через простої на виробництві.

По-четверте, відбувається «розмивання» середнього класу. За часів СРСР середній клас складався переважно з науково-технічних працівників та службовців. Статус його представників визначався переважно рівнем освіти та способом життя, а не привілейованим економічним становищем. На сучасному етапі основою середнього класу є підприємці, високооплачувані спеціалісти, частина науково-технічних працівників і службовців. Покращання економічного становища сприяє зростанню середнього класу. Проте він на сьогодні ще не перетворився на основу стабільного розвитку.

По-п’яте, поширюється незареєстрована зайнятість серед усіх верств населення. Одні групи вдаються до такої діяльності тому, що це єдине джерело реальних доходів (не кримінального походження), яке дає можливість хоч якось прожити, а інші саме за рахунок порушення законодавства отримують високі та надвисокі доходи.

По-шосте, формується досить помітний прошарок людей (бомжів), які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, втратили або втрачають зв’язок з його основними інституціями, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального та психологічного стану.

 

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

 

Здобутки

• Зростання життєвого рівня населення у зв’язку з позитивними зрушеннями в економіці.

• Зростання купівельної спроможності населення.

• Забезпечення ринку споживчими товарами, зникнення черг, дефіциту товарів

• Надання кредитів, субсидій, допомога малозабезпеченим сім’ям.

• Виплата боргів із заробітної плати та пенсій.

• Збільшення з 2000 р. зарплатні, пенсій, стипендій, соціальних виплат тощо

 

 

Проблеми

• Складна демографічна ситуація (низька народжуваність, висока смертність, скорочення населення).

• Невідповідність зростання заробітної плати потребам населення та зростанню цін.

• Безробіття, заробітчанство

• Поглиблення соціального розшарування.

• Повільне формування середнього класу — гаранту стабільності в суспільстві.

• Нерозв’язана житлова проблема. Низький рівень комунальних послуг

 

Завдання

Визначте чинники, які вплинули на скорочення чисельності населення в Україні за роки незалежності.

 

Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. Загальна кількість наявного населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 48 млн 457 тис. осіб. На території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей.

 

Завдання

1. Охарактеризуйте національний склад населення України.

2. Як він змінився порівняно з 1989 роком?

 

Із перших днів незалежності Україна проголосила рівноправ’я всіх громадян держави незалежно від їх національної приналежності. Рішуче були засуджені будь-які спроби нагнітання міжнаціональної ворожнечі, переважання однієї нації над іншою. При цьому головну увагу звертали на розвиток національних культур, мов. Беззаперечною заслугою молодої держави стала розробка законодавчої бази, що врегульовувала міжнаціональні відносини і виключала можливості в Україні міжнаціональних конфліктів.

Після проголошення незалежності України було створено Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів, згодом реорганізований у міністерство (нині — Державний комітет у справах національностей та міграції). На нього було покладено функції відродження та розвитку мов, культур, вільної реалізації духовних потреб людей усіх національностей, що проживають на території України.

Турбота про розвиток національних меншин стала однією з вузлових проблем національної політики Української держави.

1 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Декларацію прав національностей України. У ній підкреслювалось, що в Україні всім народам, національним групам, громадянам гарантуються рівні економічні, політичні, соціальні й культурні права.

Іншим важливим документом став Закон «Про національні меншини в Україні». Він зафіксував право кожного народу на культурно-національну автономію, творення своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних та навчальних закладів. На сьогодні в Україні діють сотні організацій національних меншин.

Складною залишається проблема повернення кримських татар на історичну батьківщину, облаштування їх та надання українського громадянства. Фінансування цієї справи повністю лягло на плечі України.

На сьогодні законодавча база міжнаціональних відносин, що функціонує в Україні, світовим співтовариством визнана взірцевою. У Верховній Раді України плідно працює Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

 

Запитання

1. Визначте здобутки та проблеми розвитку української економіки на сучасному етапі.

2. Спрогнозуйте перспективи розвитку української економіки.

 

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника (Хлібовська Г,; Наумчук О. «Історія України 11 кл.») § 30 с. 199-201.