Українські землі в складі Польщі (1921-1939 рр.)

                                               Українські землі в складі Польщі (1921-1939 рр.)

 

План

1. Політика польських правлячих кіл щодо українських земель.
2. Українські політичні партії та організації.

 

 «… Нерозв'язаність  української проблеми під час Першої світової війни та поразка Національно-визвольних змагань 1917-1920-х років ще довго залишалися обертом міжнародного політикуму…»

«… Після Першої світової війни принцип самовизначення націй застосовувався не завжди, внаслідок не всі народи здобули незалежність… Близько 7 млн. українців, підданих габсбурзькій монархії, виявилися єдиною великою нацією, що тоді не завоювала незалежності… ставши об’єктом дискримінаційної політики, в житті західних українців протягом усього міжвоєнного періоду панувала національна конфронтація…»

1)        До складу яких держав увійшли західноукраїнські землі після Першої світової війни? Покажіть ці території на карті.

2)        Поясніть, чому Рада послів Антанти прийняла рішення про підтвердження східних кордонів Польщі та прилучення до неї території Східної Галичини?

3)        Пригадайте наслідки та історичне значення Національно-визвольних змагань у Західній Україні.

4)        Чому національно-визвольна боротьба на західноукраїнських землях зазнала поразки?

Отже, при вивченні теми уроку ми маємо з'ясувати, як позначилось на долі українського народу насильне приєднання західноукраїнських земель до складу Польщі.

  

1. Політика польських правлячих кіл щодо українських земель.

У Польщі, де проживало найбільше українців, українське питання стояло найгостріше. Польський уряд, маючи стратегічну мету – повне ополячення загарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс.

У 1919-1923 рр. польське керівництво намагалося в очах світової громадськості довести свої права на українській землі, а також те, що Польща нібито забезпечує всі права національних меншин. Польська конституція 1921 р.  гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні й у навчанні в початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надавав самоврядування Східній Галичині (трьом воєводствам – Львівському, Станіславському, Тернопільському). Але щойно 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері.

У 1923-1926 рр. польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів. Для здійснення цієї мети уряд Польщі поділив країну на дві господарські території: Польща «А», до якої входили корінні польські землі, і Польща «Б», що складалася переважно із західноукраїнських і білоруських земель. 31 липня 1924 р. був прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалася державною. Почалося закриття українських шкіл. Польський уряд намагався витравити самі поняття «Україна», «українець». На українські землі переселялися польські колоністи («осадники»), яким виділялися кращі землі.

Третій період (1926-1937 рр.) пов'язаний з установленням режиму «санації» на чолі з Ю. Пілсудським. Суть нового курсу полягала у державній асиміляції національних меншин (зробити їх патріотами Польської держави, складовою польської політичної нації).

У 1935 р. найбільша українська партія УНДО взяла курс на «нормалізацію» польсько-українських відносин. Її лідер В. Мудрий став віце-маршалом польського сейму. Були амністовані в’язні концтабору в Березі-Картузькій (утворений у 1934 р. для політичних в’язнів). Будь який прояв українського національного життя трактувався як нелояльність до держави, прояв сепаратизму. До того ж на виступи радикальних українських елементів польська сторона здійснювала масові акції пацифікації (умиротворення) 20 вересня – 30 листопада 1930 р., які супроводжувалися погромами, побиттям, руйнуванням українських установ.

Але починаючи з 1937 р. польські правлячі кола знову змінюють курс. Прокотилася нова хвиля репресій. У 1938-1939 рр. у прикордонній смузі із СРСР були проведені акції з виселення українців.

 

2. Українські політичні партії та організації

 Провідні українські організації у міжвоєнній Польщі

Назва, рік створення	Соціальна база	Мета	Методи діяльності
Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), 1925 р.	Українська інтелігенція	Автономний статус українських земель у складі Польщі	Легальні методи, участь у роботі сейму, співпраця з польським урядом
Комуністична партія Західної України (КПЗУ), 1923 р.	Робітники, частина селян	Приєднання Західної України до УРСР	Діяла нелегально, організація страйків та селянських заворушень
Українська військова організація (УВО), 1920 р.	Колишні українські військові	Незалежність України	Діяла нелегально, організація терористичних актів, диверсій, вбивств польських чиновників та українців, що співпрацювали з урядом Польщі
Організація українських націоналістів (ОУН), 1929 р.	Молодь, інтелігенція, частина селян

 

1)      Спрогнозуйте розвиток соціальної бази вказаних організацій протягом 20-30-х рр.

2)      Чому найбільшою підтримкою населення користувалися нелегальні УВО та ОУН?

 

Керівники ОУН
Євген Коновалець	Андрій Мельник	Степан Бандера

 Запитання

1) Які українські території опинилися у 20-30-х рр. ХХ ст. у складі Польщі?

2) Назвіть провідні українські політичні партії, що діяли на території Польщі.

3) Назвіть основні заходи польського уряду на українських землях.

 Після поразки визвольних змагань значна частина західноукраїнських земель увійшла до складу Польщі.

Політику польських правлячих кіл щодо українства можна оцінити як антиукраїнську.

Антиукраїнська політика зумовила розгортанняпотужного українського національно-визвольного руху, який був представлений як легальними, так і нелегальними організаціями. У міру зростання антиукраїнських акцій керівну роль у національно-визвольному русі перебирає потужна підпільна мережа ОУН.

 

Домашнє завдання

Опрацювати § 27 (Н.М. Сорочинська; О.О. Гісем. «Історія України 10 кл.»)