Розгортання державотворчих процесів у 1990-х роках

               Розгортання державотворчих процесів у 1990-х роках.

План

1) Здобутки і прорахунки процесу державотворення в 1991 – 1994 рр. Президентство Л. Кравчука.

2) Вибори до Верховної Ради України й Президента України.

3) Законодавчий процес в Україні.

4) Прийняття Конституції України

 

 

1)    Здобутки і прорахунки процесу державотворення в 1991 – 1994 рр. Президентство Л. Кравчука.

Леонід Кравчук
Президент України в 1991-1994 рр.

Державотворчий процес – процес становлення державності, формування державних органів влади, визначення їх функцій.

Суспільна ситуація, що склалася в Україні після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед українським народом нові завдання:

–        Будівництво власної суверенної держави;

–        Ліквідація тоталітарних політичних структур і будівництво правової держави;

–        Трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну, ринкову, орієнтовану на потреби населення;

–        Національне відродження і оздоровлення міжнаціональних відносин в Україні;

–        Встановлення міжнародних зв’язків на основі рівноправ’я.

Ключовим завданням перших років державотворення стало формування  трьох основних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової.  Поряд із цим необхідно було створювати управлінські структури на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади.

 

Особливості державного будівництва в Україні:

–         Становлення й утвердження незалежної  держави відбувалося одночасно із завершенням процесів формування української політичної нації та національної свідомості;

–        Важке соціально-економічне становище перших років незалежності призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим прагнуть скористатися відкриті й приховані противники незалежності.

 

Чинники, які сприяли державотворчому процесові:

–        Державотворчі традиції

–        Мирний шлях здобуття незалежності

–        Підтримка з боку населення

–        Демократичний вибір

–        Міжнародне визнання України

 

Чинники, які негативно впливали на державотворчий процес:

–        Економічна криза

–        Корупція вищих ешелонів влади

–        Тривала відсутність видимих позитивних зрушень сприяла поширенню апатії в суспільстві

–        Деформованість і незавершеність формування української нації

–        Не виробленість національної ідеї

–        Втручання у внутрішні справи України Росії

 

Запитання

 

Що таке державотворчий процес?

Які на вашу думку були допущені прорахунки?

 

2)  Вибори до Верховної Ради й Президента України.

 

Перехід до ринкових відносин викликав загострення соціально-економічної ситуації в Україні, що в свою чергу призвело до загострення політичної ситуації. Населення висловлювало невдоволення діяльністю Верховної Ради та Президента країни. Зрештою було прийнято рішення провести дострокові вибори президента і Верховної Ради.

27 березня 1994 р. відбулися вибори до верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів, половина з яких були безпартійними. Більше всього місць отримала КПУ – 96, СПУ – 14, СелПУ – 18, Рух – 20. Інші партії спромоглися провести у Верховну Раду від 1 до 9 своїх представників. Отож, вибори засвідчили домінування лівих сил. 18 травня 1994 р. головою Верховної Ради було обрано О. Мороза. Новий парламент Прем’єр-міністром затвердив В. Масола.

Процес заміни політичної влади в Україні завершили президентські вибори, що відбулись у червні-липні 1994 р. у другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма. 9 липня новообраний президент склав присягу.

Вибори 1994 р. стали свідченням того, що Україна стоїть на демократичному шляху розвитку. Україна стала першою серед країн СНД , де зміна влади відбулася мирним демократичним шляхом.

 

Президентство Л. Кравчука

Здобутки	Прорахунки
Утвердження незалежності України Мирний вихід із складу СРСР Налагодження відносин з країнами світу Консолідація суспільства навколо ідеї державотворення Започаткування економічних перетворень Створення державних структур влади,що Відповідають статусу незалежної держави	Неспроможність приборкати економічну кризу Відсутність програми Реформ Гіперінфляція Стрімке падіння життєвого рівня населення Діяльність трастів, фінансових пірамід. Політична криза 1993 – початку 1994 року

 

1998 р. відбулися нові вибори до Верховної Ради. За підсумками голосування у загальнодержавному багатомандатному окрузі 4%-ий бар’єр подолали КПУ, НРУ, виборчий блок соціалістичної і Селянської партій України «За правду, за народ, за Україну!», Народно-демократична парія, всеукраїнське об’єднання «Громада», ПСПУ, СДПУ – загалом 8 партій (блоків). 12 травня 1998 р. Верховна Рада розпочала свою роботу. Після тривалих дебатів Головою ВР було обрано О. Ткаченка.

Вибори Президента України було призначено на 31 жовтня 1999 р. у цей день у голосуванні взяли участь 70% виборців. Президентом України у другому турі було обрано Л. Кучму. За нього проголосувало 56% виборців, за П. Симоненка – 38%.

Із переобранням Президента відбулася зміна уряду. У грудні 1999 р. Перм’єр-міністром України було призначено В. Ющенка. На цій посаді він залишався до квітня 2001 р.

Визначною подією, що позитивно вплинула на прискорення державотворчих процесів і проведення реформ, стало формування в складі ВРУ парламентської більшості її сформували у січні 2000 р. депутати 11 парламентських груп і фракцій, а також деякі позафракційні депутати в кількості 237 депутатів. Більшість надала підтримку уряду Ющенка, що було вперше за роки незалежності. Головою ВРУ став І. Плющ. Парламентська більшість зосередила основну увагу на підвищенні ефективності законодавчої влади. Було прийнято ряд законів, зокрема Кримінальний та Земельний кодекси

 

3) Законодавчий процес в Україні.

 

Важливим кроком у розбудові української держави став законотворчий процес. За 1992 -1994 рр. Верховна Рада України прийняла близько 450 законів. Проте через відсутність концепції переходу від тоталітарної до демократичної держави більшість з них виявилась малоефективною.

Найважливішими законодавчими актами початку 90-х рр. стали закони «Про громадянство України» (8 жовтня 1991 р.), «Про державний кордон України» (4 листопада 1991 р.)

Важливе значення мав президентський указ від 15 січня 1992 р. «Про Державний Гімн України», який затвердив Державним гімном національний гімн на музику М. Вербицького, слова Лозинського. 28 січня синьо-жовтий прапор проголошено Державним прапором України, а малим Державним Гербом тризуб.

Леонід Кучма
Президент України у 1994-2005 рр.

Життя вимагало невідкладного розв'язання багатьох складних проблем державо творення. У результаті виникла ідея стосовне створення «Малої Конституції України», яка втілилася у проекті Закону «Про державну владі і місцеве самоврядування в Україні» (18 травні 1995 р.).

Президент ставав одноосібним главою уряду склад якого він формував самостійно, без узгодження і затвердження Верховною Радою. Він же мав очолити й систему місцевих органів державної виконавчої влади. Органами державної влади від обласного до районного рівня ставали державні адміністрації, главами яких президент мав призначати обраних народом голів відповідних рад. Місцеві ради отримали дуже обмежені повноваження: затвердження місцевого бюджету й програм територіального розвитку, заслуховування звітів голів адміністрацій. Решта передавалась державним адміністраціям. Після ухвалення Закону «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні» (18 травня І995 р.) Україна перетворювалася з парламентської на парламентсько-президентську республіку.

Та Верховна Рада України відхилила його. У зв'язку з цим виникла певна колізія між Президентом України виконавчою і законодавчою владою.

З метою розв'язання конфлікту 8 червня 1995 р. між Верховною Радою України та Президентом України було прийнято Конституційний договір «Про основні засади, організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України». Його у Марийському палаці підписали Голова Верховної Ради України О. Мороз та Президент України Л. Кучма, Під договором, який був укладений на один рік і в основному відтворював положення не ухваленого конституційною більшістю Верховної Ради Закону «Про державну владу й місцеве самоврядування», поставили підписи понад половина народних депутатів. Тимчасово припинялася дія положень Конституції 1978 р., які суперечили цьому договору.

 

4) Прийняття Конституції України

11 березня 1996 р. Конституційна комісія схвалила проект Конституції й передала його на розгляд до Верховної Ради. Проект розглядався майже три місяці. Конституційний процес вкотре загальмувався. За цих умов президентські структури — Рада національної безпеки та оборони й Рада регіонів — радили президентові оголосити референдум про затвердження Основного Закону в редакції, що її запропонувала на розгляд Верховній Раді конституційна комісія.

Ця редакція передбачала двопалатний парламент та його перейменування на Народні Збори. Парламент не сприйняв президентського проекту, внісши до нього чимало поправок, з частиною яких Л. Кучма був уже готовий погодитися. Коли ж проєкт з поправками все одно не пройшов, президент вирішив винести на референдум його перший проєкт. В Україні склалася політична криза.

24 квітня проект було прийнято за основу. 5 травня 1996 р. було утворено Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції на чолі з депутатом Михайлом Сиротою, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія завершила свою роботу.

Розпочалася копітка робота з обговорення доопрацьованого проекту Конституції. Але політичні суперечки заважали плідній роботі. До 26 червня 1996 р. Верховна Рада України не прийняла жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, Президент України підписав Указ, яким призначав на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової Конституції.

27 червня Верховна Рада відновила роботу, змінивши технологію розгляду Конституції. Було створено робочі групи з найбільш болісних питань — власності, символіки, організації влади тощо. Надвечір було відновлено пленарне засідання, яке тривало протягом всієї ночі. Засідання Верховної Ради 28 червня 1996 р. стало історичним -  о 9-й годині 15 хвилин V сесія Верховної Ради України XIII (II) скликання прийняла нову Конституцію України.

Україна нарешті отримала Основний Закон, без якого державність є невизначеною. Конституція юридично закріпила політичний і економічний суверенітет Української держави, її територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян.

Запитання

Ø Які чинники впливали на державотворчий процес в Україні?

Ø Які ви можете назвати здобутки державотворчого процесу на першому етапі?

Ø Чи можна вважати конституційний процес в Україні завершеним? Чому?

 

Перші кроки на шляху будівництва суверенної держави засвідчили серйозність намірів українського народу відродити власну державу. Проте цей шлях виявився нелегким.

Законодавчий процес в Україні виявився суперечливим. Складним і надзвичайно тривалим. Прийняття конституції завершило період державного становлення, закріпило правові основи незалежної України. Проте конституційний процес виявився незавершеним, і до сьогодні відбуваються серйозні трансформації у цій сфері.

 

Презентація

Домашнє завдання.

Опрацювати § 24. с. 207-212

Здобутки і прорахунки Центральної Ради

 Практичне заняття

«Здобутки і прорахунки Центральної Ради»

Завдання

1.  Ознайомтесь з наданими документами.

2.  Проаналізуйте джерела за змістом і визначте здобутки й прорахунки Центральної Ради (ЦР) у державотворчому процесі.

3.  Чи завжди на вашу думку можна погодитись з коментарями істориків? Поясніть свою думку.

 

Уривок зі статті С. В. Кондратюка «Державотворча діяльність Української Центральної Ради»

«Зорганізувавшись як інтелігентська київська культурницька громадська організація, вона (ЦР) за цих 13 місяців пройшла складну еволюцію і, зреш­тою, стала авторитетним представницьким політичним органом українського народу, органом, який взяв на свої плечі титанічну ношу — побудову незалеж­ної Української держави. Історико-правове значення ЦР у тому, що вона при­несла українському народові за час свого існування таке:

•         своєю діяльністю ЦР остаточно розвіяла досить поширені сумніви щодо власне можливості існування української нації;

•         з політичної точки зору вона вистояла в дуже складній ситуації й не посту­пилася російському Тимчасовому урядові;

•         успішно переважила українських більшовиків, змусивши їх звертатися по допомогу до Росії;

•         прагнучи демократичного, парламентського правління, Центральна Рада залишилася відданою своїм прагненням;

•         вимогою українського самоврядування вона піддавала серйозному сумніву раніше недоторканний принцип «єдиної і неподільної» Росії і Примушува­ла як Тимчасовий уряд, так і пізніше більшовиків відступати (хоча б теоре­тично) від цього великодержавницького шовіністичного постулату;

•   зробила прорив на міжнародну арену, домоглася дипломатичного визнання незалежності УНР низкою європейських держав, заклала власну дип­ломатію;

•        ЦР наполягала на визнанні прав українського народу на власну державу: збройні сили, фінансово-кредитну систему, митну службу, культуру і мову. Без сумніву, Центральна Рада мала свої помилки і прорахунки, які призве­ли до її поразки. Насамперед, безпосередньою причиною падіння Центральної Ради стала неспроможність виконати зобов’язання перед німцями, передбачені Брестською угодою. Однак це — наслідок, аніж причина. Бо до загальної пораз­ки Центральної Ради спричинились передусім відсутність дієздатних збройних сил та відрегульованого адміністративно-управлінського апарату (відсутність адміністративної системи взагалі), що не давало змоги ЦР підтримувати ефек­тивний зв’язок з повітами та селами, які були її потенційною опорою.

І, мабуть, Центральну Раду призвів до поразки недостатній розвиток українського національного руху. По суті, вона змушена була розпочати державне будівництво до завершення процесу національного відродження. Зазначимо, що через репресивну сутність царизму, його дискримінаційну політику стосовно українців, а також у зв’язку із соціально-економічними особливостями українського суспільства більшість освічених людей в Україні становили росіяни або зрусифіковані українці. Український національний рух ще не охопив міста, котрі залишались твердинями росіян та зрусифікованих меншостей, і саме тут найбільше переважали войовничі антиукраїнські настрої. Звідси — величезна нестача компетентних людей для організації комплектування армії, а також адміністративного апарату Української держави ».

 

 

В. Винниченко. «Відродження нації»

«...Це був вислов усієї нації. Це було не тільки координоване, сполуче¬не співробітництво всіх українських партій і впливових організацій, а виразний, необхідний прояв існування української нації. Центральна Рада явилась найкращим доказом цього. Коли б вона не виникла в Києві, то утворилася би в Харкові, у Полтаві, Одесі. Вона мусила бути, бо нація мусила, як така, як уся нація, як певний організм, мати єдиний вираз, єдиний орган свого проява. Це був центр, до якого радіусами стікались усі хилитання пробудженої, національної енергії; з усіх куточків, з усіх великих і малих пунктів животворіння національного організму простяглись до центру нерви нації...

Але далі в нас не вистачило сміливости, одваги, широти й далекосяжності погляду. Ми злякались «темних інстинктів» мас, ми перестрашились їхньої великої простоти, нам забракло дальшого, більшого ентузіазму.

А забракло через те, що ми не мали сильного, національно свідомого проле¬таріату. Наше робітництво силою проклятих історичних умов було в переважній більшості своїй зденаціоналізовано, зрусіфіковано. Через те ми не мали широких пролетарських мас, які б силою свого войовничого, революційного духу підпихали нас, керовників, які б вимагали від нас рішучости, які б виділили з себе нові кадри революційних керівників, і національно свідомих, і соціально одважних. Наша головна опорна сила була в селянстві. І то не в голоті сільській, а в більш заможному селянстві як більш розвиненому й національно-свідомому. Селянство ж само по собі ніколи в соціальних рухах керівної ролі не грало, воно завжди йшло за більш розвиненими й революційними класами. Отже, воно й у нас не могло витворити сили ініціативи, не могло дати нових керівників. Найбільше, що воно могло зробити, — це одвернутись від тих, хто не задовольняв його, й піти за рішучими й сміливими.

Але замість того, щоб іти до свого пролетаріату, хоча би й ще не зовсім пробудженого національно, замість того, щоб будити його й набиратись у нього с ціальної рішучості й одважності, замість того, щоб, пішовши з ним соціально, повести його за собою національно, ми одсахнулись від нього, ми злякалис його й навіть того селянства, що пішло за ним.

Це була основна помилка й хиба наша. А з неї вже консеквентно стали випливати й усі наші дальші, болючі й шкідливі помилки. І головною з них було фальшиве розуміння нашої національно-української державності».

США. «Велика депресія»

 США. «Велика депресія»

 

План

1) США у 1920-ті рр. «Проспериті».

2) Велика депресія: причини, прояви, масштаби.

3) «Новий курс» Ф. Рузвельта.

 

1) США у 1920-ті рр. «Проспериті».

Сполучені Штати Америки після Першої світової війни.

Втрати	• 50 тис. осіб загинуло, 230 тис. поранено. • Матеріальні втрати незначні.
Економічний розвиток	• Перетворення на світового кредитора. • Укріплення світових позицій завдяки впровадженню нових технологій у виробництво; • Скорочення безробіття; зростання заробітної платні; • 1919 р. – впровадження «сухого закону»: заборона виготовлення та продажу спиртних напоїв, знищення їхніх запасів; мало наслідком зростання організованої злочинності.
Внутрішня політика	• «Червоний психоз», викликаний приходом до влади більшовиків в Росії; уряд завів досьє на відомих радикалів, проведено серію обшуків у лівих організаціях. • Активізація Ку-клукс-клану. •1920 – надання виборчих прав жінкам.
Зовнішня політика	• Курс президента Вільсона на завоювання світового лідерства. • Відмова Сенату ратифікувати Версальський договір, не участь у Лізі Націй. • Повернення до ізоляціонізму.

 

Запитання

1)    Як змінився статус США після першої світової війни?

2)    Який фактор був визначальним у зміні статусу США?

3)    Чому зовнішньополітичний курс В. Вільсона потерпів поразку?

 

«Проспериті»

Визначення поняття	«Ера процвітання»  в США (1921 – 1929 рр.)
Передумови	• Перетворення США на світового кредитора. • Розвиток фундаментальних досліджень, впровадження наукових досягнень у виробництво. • Поширення конвеєрного виробництва, що спричинило різке підвищення  продуктивності праці. • Структурна перебудова економіки, зростання галузей масового виробництва – автомобілебудування, електротехнічної та хімічної промисловості.
Економічні загрози «проспериті»	• Швидке зростання нових галузей важкої індустрії • Застій виробництва в традиційних сферах – видобутку вугілля, суднобудуванні, текстильній промисловості. • Збільшення обсягу с/г продукції через застосування машин, штучних добрив, нових технологій. • Американська продукція не знаходила збуту на зовнішньому ринку через конкуренцію з боку Аргентини, Австралії, Канади та закриття європейських ринків у відповідь на протекціонізм США. • Підвищення рівня і якості життя американців. • Масове виробництво не спиралося на відповідний обсяг споживчого ринку: низька заробітна плата невдовзі призвела до падіння купівельної спроможності.

 

Політика періоду «проспериті»

Президент	В. Гардінг	К. Кулідж
Партія	Республіканська	Республіканська
Роки правління	1921  – 1923 рр.	1923 – 1929 рр.
Внутрішня політика	• Гасло «Менше уряду в бізнесі, більше бізнесу в уряді» • Зменшення державного регулювання. • Скорочення державних витрат на соціальну допомогу. • Урядові субсидії для бізнесу. • Скасування податку на надприбуток. • Скасування контролю над бізнесом.	• Гасло «Головна справа Америки – бізнес». • Принцип «індивідуальної відповідальності» американців за результати своєї діяльності. • Пільги корпораціям. • Криза с/г виробництва. • Стимулювання зовнішньої політики. • Протекціонізм. • Обмеження в’їзду емігрантів.
Зовнішня політика	• Ізоляціонізм. • Поширення впливу в Латинській Америці. • Боротьба за поширення впливу в Китаї. • закріплення позицій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

 

Запитання

1) Чому 1920-ті рр.. у США отримали назву «проспериті»?

2) Назвіть основні причини процвітання.

3) Які небезпеки крилися у бурхливому розвитку США 1920-х рр.?

 

2) Велика депресія: причини, прояви, масштаби.

 

Економічна криза – раптове падіння, скорочення виробництва, що супроводжується розоренням значної частини підприємств, зростанням безробіття, падінням заробітної плати і курсу акцій.

Криза розпочалася із паніки 24 жовтня 1929 р. на Нью-Йоркській біржі («чорний вівторок»), коли за один день акції впали в ціні на мільйони доларів. Це був крах ринку цінних паперів. Падіння курсу акцій тривало до 14 листопада. За крахом фондового ринку настав спад виробництва. Ця криза, що охопила майже усі країни світу, отримала назву Велика депресія.

Причини «Великої депресії» (1929 – 1933 рр.)

·        Зростання обсягів виробництва випередило зростання доходів населення.

·        Завеликі пільги монополіям, що встановлювали ціни на сировину і продукцію.

·        Дешеві споживчі кредити, на обслуговування яких у населення не вистачало коштів.

·        Біржові спекуляції, у результаті яких курс акцій значно перевищував їхню реальну вартість.

·        Закриті європейські ринки для американських товарів у відповідь на політику протекціонізму.

·        Невчасне погашення боргів союзниками по Антанті та Німеччиною.      

Прояви кризи:

Ø Масове розорення підприємств і підприємців. Падіння виробництва.

Ø Політична криза.

Ø Фінансова криза.

Ø Падіння заробітної плати і доходів значної частини населення.

Ø Масове безробіття.

Ø Загострення соціальних проблем. Розгортання масових соціальних виступів.

Ø Загострення міжнародних відносин.

Особливості кризи 1929-33 рр.

ü Світовий характер (охопила усі країни світу окрім СРСР).

ü Мала тривалий характер.

ü Глибина (падіння виробництва сягало до 50%, а іноді й більше).

ü Всеохоплюючість ( криза охопила усі сфери економічного, політичного і суспільного життя).

Заходи президента Г. Гувера ( посилення державного втручання в економіку, остаточне створення державних механізмів регулювання економічних і соціальних процесів у суспільстві).

·        Скуповування надлишків с/г продукції у фермерів.

·        Виділення коштів на проведення громадських робіт та реконструкцію промисловості.

·        Надання позик банкам.

 

Запитання

1) Які наслідки для США мала велика депресія?

2) Чому криза стала крахом «американської мрії»?

3) До яких заходів вдавалась адміністрація президента для подолання кризи? Чому ці заходи бели неефективними?

 

3) «Новий курс» Ф. Рузвельта.

Система заходів уряду Президента Ф. Рузвельта (1933 – 1938 рр.), яка поєднувала посилення державного регулювання економіки з реформами у соціальній сфері і була спрямована на подолання економічної кризи у країні.

 

Завдання

Заповнити таблицю «Заходи Нового курсу»

Сфера	Заходи
Фінансова
Промислова
Аграрна
Соціальна

 

Значення «Нового курсу»

·        Доведено важливість державного регулювання у сфері ринкового господарства.

·        Вихід з кризи знайдено за допомогою соціального компромісу.

·        Створено умови для подальшого розширення прав громадян.

·        Уперше в історії США держава виступила гарантом соціальних прав громадян.

 

1920-ті рр. стали періодом процвітання у США. В його основі лежало економічне піднесення, зумовлене зміною статусу США у світі й нестримним розвитком приватного підприємництва. Але економічне піднесення було нестабільним, нерівномірним. Зрештою відмова від ідеї регулювання ринку і соціальних процесів не виправдала себе.

24 жовтня 1929 р. стало днем кінця епохи «процвітання». Криза поставила США на межу соціального вибуху. Усі заходи адміністрації Гувера виявились недієвими. Існуюча система ринкових відносин вже не відповідала швидко зростаючим темпам виробництва. На порядок денний постало питання державного регулювання економічними процесами і створення дієвої системи соціального забезпечення.

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Сорочинська Н.М.; Гісем О.О. «Всесвітня історія 10 клас» § 8-9 с. 44-51