Проголошення незалежності УНР

                                   Проголошення незалежності УНР

 

Прорахунки керівництва Центральної Ради призвели до окупації частини території УНР більшовиками, які в січні 1918 р. загрожували безпосередньо Києву. В цей час з ініціативи більшовиків у Брест-Литовську відбувалося укладення миру між Росією і Центральними державами. Намагаючись скористатися можливістю знайти надійного союзника і тим самим врятувати українську державність Центральна Рада відправляє до Брест-Литовська свою делегацію.

 

1. IV Універсал Української Центральної Ради

 6 січня 1918 р. з наступу більшовицьких військ на Лозову та Бахмач почався наступ на Київ. Справжньою трагедією обернулося захоплення Полтави, де за особистим наказом М. Муравйова було знищено близько 10 тисяч жителів. На Південно-Східному напрямку українським військам не вдалося стримати наступ військ Берзіна та Знаменського, і 10 січня 1918 р. вони об’єдналися під Бахмачем.

Напередодні вирішальних боїв за Київ 22 січня 1918 р. ЦР ухвалила свій IV Універсал, яким Українська Народна Республіка проголошувалася цілком незалежною державою.

 Робота з документом

Із ІV Універсалу ЦР

  «Народе України, твоєю силою, волею, словом стала на землі українській вільна Народна Республіка, справдилась колишня давня мрія батьків твоїх — борців за вольности і права трудящих.

Ми, Українська Центральна рада… ніяких війн піддержувати не будемо, бо український народ хоче миру, і мир демократичний повинен бути якнайшвидше.

Оповіщаємо всіх громадян України: однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу».

Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми, Українська Центральна рада.

 

У справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, вже виробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу. Приписуємо Раді Народних Міністрів негайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам».

  

Основні положення IV Універсалу

• Проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою.

• Бажання жити з усіма сусідніми державами в «згоді та приязні», без взаємного втручання у внутрішні справи.

• Влада в УНР належить народу (до Установчих зборів її вищим органом залишалася УЦР та уряд — Рада народних міністрів).

• Початок самостійних мирних переговорів.

• Заклик до відчайдушної боротьби з більшовиками.

• Розпуск постійної армії та створення народної міліції; обрання народних рад — органів місцевого самоврядування;

підтвердження передачі землі трудовому народу без викупу на основі скасування приватної власності на землю

переведення промисловості на виробництво товарів народного вжитку;

підтвердження демократичних свобод, проголошених III Універсалом

 Завдання

1. Чому ЦР довго не наважувалася проголошувати незалежність України і зробила це саме в даний період?

3. У чому полягало історичне значення ІV Універсалу?

 

2. Захоплення Києва більшовиками

 Це було історичне рішення ЦР, що символізувало остаточний розрив з імперським центром. Однак воно не врятувало УНР. Сили були надто нерівні. Більшовицькі війська під Києвом мали 20-кратну перевагу в живій силі й 40-кратну — в озброєнні.

Спільний наступ під загальним командуванням М. Муравйова розпочався у напрямку Ніжина. Водночас у Києві на заводі «Арсенал» розпочалось повстання більшовиків. Воно було придушене військами ЦР, але для цього довелось зняти війська з фронту, що відкрило дорогу більшовикам на Київ.

Обороною напрямку вздовж залізничного перегону Бахмач–Ніжин керував полковник А. Гончаренко. У його розпорядженні були курінь Юнацької військової школи отамана Капкана (600 бійців, 20 старшин, 18 кулеметів), «червоні» й «чорні» гайдамаки під командуванням С. Петлюри та 1-а сотня галицьких Січових стрільців Р. Сушка — усього до 3 тисяч бійців.

Зранку 29 січня 1918 р. до станції Крути прибула наспіх сформована сотня отамана Омельченка з 130 нашвидку навченими студентами університету Св. Володимира та Академії Св. Кирила та Мефодія.

 

3. Мирний договір у Брест-Литовську

 Отже, зазнавши поразки, Центральна Рада спробувала взяти реванш у зовнішньополітичній сфері.

28 грудня 1917 р. розпочалося перше пленарне засідання мирної конференції у Брест-Литовську, на якому міністр закордонних справ Австро-Угорщини граф О. Чернін від імені союзних держав визнав повноправним учасником переговорів присутню делегацію України.

Під час переговорів українська делегація мала обстоювати програму-максимум (включення до складу УНР усіх західноукраїнських земель — Східної Галичини, Закарпаття, Буковини, Підляшшя та Холмщини), а за несприятливих умов програму-мінімум (виокремлення західноукраїнських земель у коронний край з широкими автономними правами).

30 грудня 1917 р. у складі російської делегації участь у переговорах почав брати радянський уряд України, який тоді був на піднесенні і щоденно суттєво розширював територію свого впливу в Україні. Проте навіть за таких несприятливих обставин молода українська дипломатія зуміла зіграти на міждержавних суперечностях і уклала вигідну угоду. Оцінюючи результати Брестсько-Литовського переговорного процесу, член уряду, міністр УНР

М. Ткаченко зазначав: «Умовами згоди досягнуто з нашого боку найбільшого, чого тільки можна було досягти». Справа в тому, що мирний договір між УНР і країнами німецького блоку було підписано 26 січня 1918 року, тобто саме того дня, коли війська М. Муравйова захопили Київ.

 

Брест-Литовський мирний договір (основні умови)

• Встановлення кордонів (кордон між УНР та Австро-Угорщиною пролягав по лінії Хотин–Гусятин–Збараж–Броди–Сокаль, майже вся Холмщина і Підляшшя поверталися УНР );

• відмова від взаємних претензій на відшкодування збитків, заподіяних війною;

• взаємний обмін військовополоненими;

• економічна співпраця;

• налагодження дипломатичних відносин

• Військовий союз УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною

 

Завдання

1. На яких умовах укладався Брест-Литовський мирний договір?

2. У чому полягало його історичне значення?

 Таким чином, Брест-Литовський мирний договір мав велике значення.

Війна між Україною і державами німецько- австрійського блоку припинилася. Німеччина і Австро-Угорщина, ставши союзниками УНР , зобов’язалися допомогти їй відновити контроль над усією територією держави. Зі свого боку, уряд УНР узяв зобов’язання поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2 млн 750 тис. пудів худоби у живій вазі, багато картоплі, цукру, сала, іншої сільськогосподарської продукції.

У свою чергу, Німеччина й Австро-Угорщина пообіцяли надати Україні сільськогосподарські машини, вугілля, сіль та інші дефіцитні на території УНР товари. Брестський договір був значним успіхом молодої української дипломатії. Він поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави.

Брестський договір визначив долю й радянської влади в Україні. 18 лютого розпочався загальний наступ німецько-австрійських військ на Східному фронті від Балтійського моря до Чорного. На території України ці війська наступали як союзні Центральній Раді.

3 березня 1918 р. було укладено Брестський мир між РСФРР і Німеччиною та союзниками. Росія зобов’язувалася визнати угоду між Центральною Радою і Німеччиною та зі свого боку підписати мирний договір з УНР . Одним з пунктів договору між Росією і Німеччиною передбачав: «Росія укладає негайно мир з УНР . Україна і Фінляндія негайно звільняються від російських військ і Червоної гвардії».

Провідні діячі Центральної Ради:

А. Михайло Грушевський

Б. Сергій Єфремов

В. Симон Петлюра

Г. Володимир Винниченко

Презентація

 Домашнє завдання

 Опрацювати § 8 і 10

Україна в умовах німецької окупації. Рух Опору

                       Україна в умовах німецької окупації. Рух Опору.

 

План

1. План «Ост» і «новий порядок»

2. Нацистський терор, Голокост. Колабораціонізм.

3. Розгортання руху Опору та його течії в Україні.

 Німецькі війська досить швидко зайняли територію України. Місцеве населення по-різному ставилося до зміни влади. Більшість – насторожено, частина – вороже. Але багато хто сприймав німців, як визволителів від кривавого радянського режиму. Проте таке ставлення швидко змінилося…

  

1. План «Ост» і «новий порядок»

 Для управління захопленими землями створено Міністерство східних окупованих територій під керівництвом А. Розенберга. Воно розробили Генеральний план «Ост», основною метою якого була жорстка економічна експлуатація українських земель, створення тут сировинної і продовольчої бази Німеччини.

Система заходів, що проводилися окупантами на захоплених територіях отримала назву «новий порядок»

Основні заходи «нового порядку: вивезення до Німеччини сировини, продуктів, матеріальних цінностей; залучення населення до праці в німецькій економіці; збереження колгоспів; німецька колонізація окупованих територій; обмеження доступу до освіти; знищення частини населення (комуністів, євреїв, циган).

 

Адміністративний поділ України

1. Дистрикт Галичина

2. Трансністрія

3. Рейхскомісаріат Україна

4. Прифронтова зона під управлінням військової адміністрації.

 

Запитання

1. Яка основна мета плану Ост?

2. Ким він розроблений?

3. Назвіть основні заходи «нового порядку».

4. Опишіть новий адміністративний поділ окупованої території України.

 

2. Нацистський терор, Голокост. Колабораціонізм.

Масовий терор проти українського народу нацисти застосовували з особливою жорстокістю. Підрозділи СС знищували цілі села. У жовтні 1941 р. Україна й уся Європа «побачили свою першу Катинь»: село Обухівка Полтавської області було цілком спалене, а все населення розстріляне. Під час окупації подібні варварські акції були здійснені нацистами в 250 населених пунктах України. В Україні діяли десятки «таборів смерті», існувало 50 гетто.

Із 5,8 млн радянських військовополонених, що потрапили до рук нацистів, загинули близько 3,3 млн; серед них було майже 1,3 млн українців.

 Запитання

1. Якими були умови утримання в'язнів в концтаборах?

2. Чим можна пояснити таке ставлення окупантів до в'язнів?

 

Голокост – масове знищення нацистами єврейського населення окупованих територій в роки Другої світової війни

Перед знищенням євреї в Східній Галичині, на Волині, на Поділлі, Закарпатській Україні, частково Лівобережній Україні були примусово зібрані в гетто. Символом Голокосту в Україні став розстріл понад 150 тис. осіб, більшість із яких були євреями, у Бабиному Яру (м. Київ). Масові вбивства єврейського населення відбулися також у Львові,Бердичеві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську та інших містах України. До того ж, значна частина єврейського населення УРСР була вивезена і знищена на території Польщі — у «таборах смерті» Освенцим, Майданек, Треблінка та ін. Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн осіб. Загалом Україна втратила близько 70 % від кількості єврейського населення, що проживало тут до війни.

Під час окупації населення України скоротилося на 13,6 млн осіб (за іншими даними — на 14,5 млн).

Остарбайтери – особи з окупованих східних територій, що примусово залучалися на роботи до Німеччини.

Колабораціонізм – добровільна співпраця населення окупованих територій з загарбниками.

Причини:

1. Прагнення забезпечити нормальні умови життя.

2. Помста радянському режиму.

3. Бажання зробити кар'єру.

4. Політичні переконання.

5. Прагнення за допомогою німців вибороти незалежність України.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

 

Запитання

1. В чому проявлявся нацистський терор на окупованих територіях?

2. Що таке Голокост?

3. Хто такі остарбайтери?

4. Якими були умови життя населення під німецькою окупацією?

5. Чи можна всіх осіб, що співпрацювали з окупантами вважати зрадниками Батьківщини? Поясніть свою думку.

 

3. Розгортання руху Опору та його течії в Україні.

Рух Опору - це боротьба поневолених народів проти окупантів.
 Причини розгортання руху Опору

1)   Окупація батьківщини загарбниками.   

2)   Жорстокість окупаційного режиму.

3)   Цілеспрямована діяльність радянського керівництва з органі­зації руху опору на окупованих територіях.

 Форми діяльності руху опору.

1)   Пасивні:

а)  різноманітна допомога партизанам;

б)  відмова співпрацювати з окупаційною владою;

в)  саботаж заходів окупаційної влади;

-  випуск неякісної продукції;

-  зрив поставок продовольства для окупаційної армії;

-  ухилення від робіт тощо.

2)   Активні:

а)  партизанський рух;

б)  діяльність підпілля:

-  диверсійна діяльність;

-  пропагандистська діяльність.

  Джерела формування партизанських загонів.

1)   Залишені в тилу ворога спеціально сформовані загони.  

2)   Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися для з'єднання з фронтовими части­нами.

3)   Окремі громадяни, які не були призвані до армії, але були здатні носити зброю і за своїми переконаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу.

4)   Примусове залучення до загонів, іноді під страхом смерті.
 

  

Запитання

1. На які адміністративні частини німецькі окупанти поділили Україну?

2. Назвіть основні заходи «нового порядку».

3. Розшифруйте терміни: голокост, остарбайтер, колабораціонізм.

4. Як і чому змінилося ставлення населення України до німців?

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

 

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал § 36-37 (Н.М. Сорочинська; О.О. Гісем «Історія України 10 клас»)

Політика «прискорення та її наслідки в Україні

                         Політика "прискорення" та її наслідки в Україні

План уроку

1. Перебудова: причини і початок;

2. Основні напрямки політики реформ М.Горбачова;

3. Політика "прискорення" та її наслідки для України;

 

Критичне становище, у якому опинився СРСР у середині 80-х років, свідчило про необхідність радикальних перетворень.

 1. Причини і початок «перебудови»

Докорінні зміни внутрішній і зовнішній політиці розпочалися, коли 11 березня 1985 р. після смерті Костянтина Черненка Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано Михайла Горбачова. На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС Горбачов уперше заявив про «необхідність перебудови господарського механізму». Тому квітень 1985 р. вважається початком перебудови в СРСР, хоч власне поняття «перебудова» з’явилося значно пізніше.

П е р е б у д о в а (рос. «перестройка») — теоретично-політична програма реформування командно-адміністративної, бюрократичної соціальної системи СРСР. Метою перебудови був перехід до демократичного соціалізму та ринкової економіки, що зумовлювалось низкою факторів. Перебудова мала охопити п’ять провідних сфер життєдіяльності суспільства:

- ЕКОНОМІКУ – перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних;

- ВНУТРІШНЮ ПОЛІТИКУ – демократизація суспільного життя та забезпечення народовладдя;

- ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ – припинення "холодної війни" та побудова загальноєвропейського дому;

- СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ – поліпшення матеріального та культурного добробуту населення;

- ІДЕОЛОГІЮ – ліквідація цензури, гласність, вільне виявлення думки громадян.

 

Причини перебудови

1. Очевидна науково-технічна відсталість країни порівняно з передовими західними країнами, що дедалі поглиблювалась.

2. Уповільнення темпів економічного розвитку.

3. Низька якість більшості вітчизняних промислових товарів.

4. Неспроможність колгоспно-радгоспного ладу забезпечити країну продуктами сільського господарства.

5. Вражаюча безгосподарність в усіх ланках народногосподарського комплексу.

6. Нездатність режиму забезпечити більш-менш задовільний рівень життя для своїх громадян.

7. Нескінченні дефіцити найнеобхідніших продуктів і товарів.

8. Нещадне переслідування владою будь-яких форм дисидентства, інакомислення та опозиції.

9. Всевладдя партійної номенклатури.

10. Значне поширення корупції, соціальної апатії, пияцтва та інших негараздів у радянському суспільстві.

 Запитання

1. Що таке «перебудова»? Назвіть її причини.

 

2 Основні напрями політики реформ М. Горбачова

1. Демократизація суспільства. Створення правової держави.

2. Гласність.

3. Реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади.

4. Утвердження багатопартійності.

5. Запровадження інституту президентства.

6. Підготовка нового союзного договору.

7. Політика нового мислення у зовнішніх відносинах.

8. Підтримка демократичних революцій у Східній Європі

 Робота з документами

Леонід Кравчук, перший президент України

«Нам хотілося, щоб все це змінилося: цей консерватизм, щорічні похорони генсека, щорічні виклики вночі, писати від ЦК траурні документи… Все це настільки вже обридло, настільки було неавторитетним, що коли було проголошено перебудову й визначено основні її шляхи — насамперед науково-технічний прогрес (це те, на чому найдовше у своїй доповіді зосередився Горбачов: що нам потрібні нові технології, що ми не можемо відставати від Заходу) — це було сприйнято більшою частиною пленуму на «ура». …Основне значення перебудови полягало в тому, що вона відкрила очі партійним керівникам, інтелігенції, політичній еліті на те, що ми відстали від західних країн на 50–100 років».

 Запитання

Яке ставлення партійного діяча до реформ? Чому саме таке ставлення?

 Визрівання політичного курсу перебудови. Трансформація радянського суспільства розпочалася як типова революція «згори». У квітні 1985 р. на Пленумі ЦК КПРС було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Перетворення на початковому етапі не були системними і стосувалися передусім економіки (наведення елементарного порядку, зміцнення трудової та технологічної дисципліни, підвищення відповідальності кадрів тощо). Характерні ознаки першого періоду

1. Джерелом реформаторських імпульсів є політичний центр держави.

2. Вичікувальна позиція апарату партійно-державних органів.

3. Визрівання потреби в політичних узагальненнях та чіткій програмі перебудови.

4. Консерватизм, інертність, зорієнтованість на політичний центр суспільної думки.

В Україні перебудовчі процеси загалом збігалися із загальносоюзними. Проте вони мали і свої особливості:

 • уповільнений темп розвитку;

• порівняно низький рівень активності населення;

• тривале збереження при владі старої брежнєвської еліти;

• відсутність відвертого насилля як засобу розв’язання внутрішніх проблем.

 Запитання

1. Якими ознаками характеризувався період «перебудови»?

2. Які особливості перебудови в Україні?

 

3. Політика «прискорення» та її наслідки в Україні.

7 травня 1985 р. — ухвала Радою Міністрів СРСР постанови «Про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму, викорінення самогоноваріння». 23 травня 1986 р. — ухвала Радою Міністрів СРСР постанови «Про заходи щодо посилення боротьби з нетрудовими доходами». 19 листопада 1986 р. — Верховна Рада СРСР прийняла Закон СРСР «Про індивідуальну трудову діяльність». Перші результати реалізації курсу прискорення соціально-економічного розвитку України були доволі обнадійливими: після невпинного зниження процента середньорічного приросту, що тривав з початку 60-х років, він уперше почав зростати. У країні різко, більш ніж наполовину, скоротилося виробництво всіх алкогольних напоїв, у тому числі пива і шампанського Протягом 1986–1989 рр. в Україні було знищено до 60 тис. га виноградників, що призвело до зменшення середньорічного збору винограду на 20 %. За даними тодішнього голови Ради міністрів СРСР М. Рижкова, бюджет у 1985р. недоотримав 60 млрд. руб. прибутку порівняно з планом, а в Україні ця цифра становила 10 млрд. руб. Втрати загальносоюзного бюджету у 1986 р. склали 38 млрд., у 1987 р. — 35 млрд., у 1988 р. — 40 млрд. рублів.

30 червня 1987 p. «Про державне підприємство (об’єднання)» У травні 1988 р. було прийнято Закон «Про кооперацію». Він доповнював і розвивав норми Закону «Про індивідуальну трудову діяльність». В українських кооперативах наприкінці 80-х рр. працювало близько 700 тис. осіб., які виробляли товари або надавали послуги на суму до 5 млрд. руб. щороку. При цьому третина кооперативного обороту обслуговувала потреби державних підприємств, а дві третини — населення. Майже 60 % кооперативів працювали у сфері громадського харчування. Регламентоване згори планування підштовхувало підприємства до збільшення своїх прибутків не за рахунок ефективності та якості роботи, а за рахунок підвищення цін. А це призводило до цілковитого ігнорування інтересів споживача, неконтрольованого зростання грошових виплат на виробництві, порушення договірних зв’язків. Підприємства ухилялися від виробництва дешевих товарів і зосереджувалися на випуску виробів, які могли прискорити виконання плану з реалізації, що вимірювався в рублях, а не в натуральних показниках. Економісти влучно назвали нашу економіку «самоїдською», бо вона сама споживала те, що продукувала. Економіка республіки дедалі гостріше відчувала тиск низькоприбуткових і збиткових видобувних галузей — вугільної, залізорудної, чорної металургії. Інвестиції централізовано спрямовували переважно на забезпечення прискореного розвитку атомної енергетики, оновлення військово-промислового комплексу, будівництво малоефективних водогосподарських об’єктів тощо. Внаслідок повільних темпів модернізації та реконструкції підприємств основні фонди швидко старіли.

Уже в 1988–1989 рр. стало очевидним, що перебудова гальмує, а «прискорення» призвело до ще більшого спаду виробництва. Старі виробничо-економічні зв’язки зруйнувались, а нові «перебудовчі» не почали функціонувати. Це зумовило безладдя у міжгалузевих відносинах, ускладнило економічні відносини між республіками, областями, підприємствами. У 1990 р. стагнація економіки переросла у затяжну кризу. Товарний голод, тотальний дефіцит посилювали соціальне напруження в суспільстві.

 Запитання

1. Які основні заходи проведені радянським урядом в рамках перебудови?

Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника (Хлібовська Г,; Наумчук О. «Історія України 11 кл.») §25.

Письмове завдання

Яку думку хоче донести автор карикатури?

Чому перебудова призвела саме до такого результату?

 

Початок звільнення України

 

Початок звільнення України від німецьких окупантів

 

План

1. Бої на Лівобережжі. Звільнення Києва
2. Звільнення Правобережної та Південної України
3. Примусове виселення кримських татар

 

Сталінградська битва, яка тривала з 17 липня 1942 р. до 2 лютого 1943 p., стала початком корінного перелому в Другій світовій війні та початком визволення території України. У ході загального контрнаступу війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнецова 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села Півнівка Міловського району на Луганщині. Цього ж дня були визволені й деякі інші населені пункти цього ж району. Відповідно до плану Ставки на початку 1943 р. потужний наступ радянських військ розпочався в напрямку Донбасу й Харкова. Червоній армії вдалося визволити ряд північно-східних районів Донбасу й м. Харків. 19 лютого 1943 р. з районуКраснограда й Красноармійська німецькі війська завдали по радянських військах танкових ударів. До 15 березня в жорстоких боях було вбито і поранено 156 тис. радянських солдат і офіцерів. 16 березня 1943 р. німецькі війська знову захопили Харків, а 18 березня — Бєлгород.

 

Проблемне завдання

• Як ви вважаєте, яке стратегічне та ідеологічне значення мала Сталінградська битва для подальшого перебігу воєнно-політичних подій Другої світової війни?

 

1. Бої на Лівобережжі. Звільнення Києва

 

Битва на Курській дузі (5 липня — 23 серпня 1943 р.) закріпила корінний перелом в ході Великої Вітчизняної та Другої світової війн. Перемога в цій битві відкрила для Червоної армії можливість широкомасштабного наступу на всьому південному напрямку радянсько-германського фронту. З серпня почалась битва за Харків. У ній взяли участь 980 тис. радянських солдат і офіцерів за підтримки 2 400 танків, 1 300 літаків, 12 тис. гармат.

Супротивник мав втричі менше живої сили, вчетверо менше танків й артилерії, 800 літаків.

23 серпня 1943 р. було звільнено Харків (загинули й були поранені 255 тис. радянських солдат. У ході Донбаської наступальної операції (13 серпня — 22 вересня 1943 р.) були звільнені найважливіші промислові центри Донбасу, а 8 вересня — м. Сталіно (зараз м. Донецьк). 21 вересня авангардні частини Центрального і Воронезького фронтів вийшли до Дніпра. Були звільнені обласні центри: Суми — 2 вересня, Чернігів — 21 вересня, Полтава — 23 вересня.

Війська Червоної армії вийшли до Дніпра фронтом від Києва до Запоріжжя.

21 вересня 1943 р. почалося форсування Дніпра. (с. 235 таблиця)

Запитання

Втрати радянських військ при форсуванні Дніпра склали близько 500 тис. Осіб. В чому причини? Чи можна було запобігти таким втратам?

 

6 листопада 1943 р. війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна звільнили м. Київ.

 Складання хронологічної таблиці

 

ПОЧАТОК ВИЗВОЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

 

Дата	Подія
19 листопада 1942 р. — 2 лютого 1943 р.	Сталінградська битва поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР
18 грудня 1942 р.	Звільнення першого населеного пункту УРСР — село Півнівка Ворошиловградської області
Січень — початок березня 1943 р.	Наступальні операції радянських військ, у ході яких було звільнено значну частину Донбасу. 16 лютого уперше звільнено Харків
5 липня — 23 серпня 1943 р.	Курська битва, у ході якої було звільнили Лівобережну Україну та Донбас (23 серпня 1943 р. остаточно звільнено Харків)
Вересень-листопад 1943 р.	Битва за Дніпро
6 листопада 1943 р.	Звільнення Києва

 

Запитання

1. Яке стратегічне значення для військ Червоної армії мало оволодіння столицею України?

2. Як ви вважаєте, чому Сталін наполягав на звільненні Києва за будь-якої ціни до 6 листопада 1943 p.?

 

2.  Звільнення Правобережної та Південної України

 

У звільненні України брали участь до 40 % особового складу радянської армії (О. Субтельний). Упродовж січня 1943 р. — жовтня 1944 р. загальні втрати Червоної Армії склали 3 млн 492 тис. бійців і офіцерів.

 

Складання хронологічної таблиці

Дата	Назва операції
24.12.1943-14.01.1944	Житомирсько-Бердичівська
5-16.01.1944	Кіровоградська
24.01-17.02.1944	Корсунь-Шевченківська (оточення)
27.01-11.02.1944	Луцько-Рівненська
30.01-29.02.1944	Нікопольсько-Криворізька
4.03-17.04.1944	Проскурівсько-Чернівецька (оточення)
5-26.03.1944	Умансько-Ботошанська
8.04-12.05.1944	Кримська

 

Завдання

1. Назвіть основні наступальні операції Червоної армії з визволення Правобережної та Південної України. Укажіть їх результати.

2. Покажіть на карті територію України, яка була визволена на середину 1944 р.

 

3.  Примусове виселення кримських татар

Робота з терміном

Депортація — вигнання, висилка з постійного місця проживання або держави окремих осіб чи народів.

Кримсько-татарське населення півострова, звинувачене у співпраці з окупантами, рішенням Державного Комітету Оборони (ДКО) у травні 1944 р. було примусово виселене до Середньої Азії. У травні 1944 р. з Криму було виселено 165 тис. татар і 35,5 тис. представників інших національностей. Із загальної кількості виселених понад 80 % були жінки і діти.

Близько 50 % загинули дорогою та у перші роки перебування на нових місцях проживання. Незабаром така ж доля спіткала грецьке, вірменське, а згодом і болгарське населення Криму. Лише за часів незалежності України розпочалося повернення кримських татар і представників інших народів на півострів, а витрати, пов’язані з їх поверненням й облаштуванням у Криму, лягли на плечі уряду України.

 

Робота з таблицею

ТАТАРИ В РОКИ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОЇ ВІЙНИ

У боротьбі проти фашистів

• У боях з нацистами на фронтах загинули 26 тис. бійців-татар; • чесно служили Батьківщині чотири генерали-татари, понад 80 полковників, 100 підполковників, сім Героїв Радянського Союзу; • відомий військовий льотчик-ас А. Хан-Султан був удостоєний цього звання двічі; • із 32 керівників кримського підпілля 26 були татарами, із 30 комісарів партизанських загонів — 10

Запитання

Чи виправданою, на ваш погляд, була депортація татарського населення з Криму?

 

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника (Сорочинська Н.М; Гісем О.О. «Історія України 10 кл.»). §38. Зробити опорний конспект.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ