Сім'я як об'єкт соціології

Сім'я як об'єкт соціології

План

1.    Сім’я як об’єкт соціологічною вивчення

2.    Сім’я як соціальний інститут і як мала соціальна група

3.    Суспільні та індивідуальні функції сім’ї

Кожен з нас є складовою частиною малої спільноти під назвою «сім'я». Сімейні відносини можуть розглядатися як зменшена модель відносин в суспільстві. Їм характерні всі ознаки і процеси, що відбуваються у суспільстві в цілому. До того ж ефективність функціонування великих спільнот напряму залежить від стану сімейних відносин їх учасників. Саме тому сім'я завжди була одним з головних об'єктів, який досліджували соціологи.

1.    Сім’я як об’єкт соціологічного вивчення

Соціологія сім’ї - спеціальна галузь яка вивчає умови життя сім’ї, чисельність і структуру, етапи життєвого циклу, рольову поведінку її членів, суспільні функції, мотивацію шлюбів і розлучень тощо.

Об’єктом соціології сім’ї виступає сім’я у двох іпостасях: як мала соціальна група і як соціальний інститут.

Предметом соціології сім’ї є закономірності та специфічні соціальні відносини, що виникають між сім’єю і суспільством, а також всередині сім’ї в процесі її функціонування та розвитку.

Соціологія сім’ї досліджуючи шлюбно-сімейні стосунки, використовує такі поняття і категорії, що відображають основні аспекти функціонування сімейної групи – сім’я, шлюб, умови та спосіб життя сім’ї, її структура, функції, спосіб мислення, успішність функціонування, етапи життєвого циклу.

У соціології сім'я розглядається і як соціальний інститут, і як мала соціальна група.

Як соціальний інститут, сім'я – сукупність соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, що регламентують взаємовідносини між подружжям, батьками й дітьми, між родичами.

При аналізі сім’ї як соціального інституту зазвичай розглядаються не конкретні сім’ї, а зразки сімейної поведінки, специфічні для певного типу культури: характерні ролі в сім'ї, специфіка формальних і неформальних норм і санкцій у сфері шлюбно-сімейних відносин, функції сім'ї стосовно суспільства й особистості, основні ролі, які відіграють індивіди в сім'ї.

Як соціальна група, сім'я – заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою.

При аналізі сім’ї як малої соціальної групи розглядається групова динаміка; згуртованість сім’ї, залученість індивіда в сім’ю, стабільність сім'ї, рольова поведінка й рольові взаємодії, рольові очікування.

Сім'я проходить ряд етапів, із яких складається життєвий цикл сім'ї. Виділяють різну кількість фаз цього циклу.

Стадії життєвого циклу сім'ї:

1 етап: утворення сім’ї – перше одруження;

2 етап: початок дітонародження - народження першої дитини;

3 етап: закінчення дітонародження - народження останньої дитини;

4 етап: одруження й відділення із сім'ї останньої дитини;

5 етап: припинення існування сім'ї – смерть одного з подружжя.

Життєвий цикл також називають моделлю розвитку сім’ї, що досліджується за шкалою віку подружжя (або одного з них).

Запитання

1.      Що є об'єктом і предметом вивчення соціології сім'ї?

2.      З яких позицій розглядається сім'я в соціології?

3.      Перерахуйте етапи життєвого циклу сім'ї.

2. Типологія сімей

Соціологи класифікують сім'ї за різними критеріями:

За числом членів сім'ї:

Бездітна сім'я

Повна сім'я (наявність батьків і дітей)

неповна сім'я (наявність у сім'ї тільки одного з батьків).

Неповні сім'ї утворюються внаслідок розірвання шлюбу, позашлюбного народження дитини, смерті одного з батьків або окремого їх проживання. У зв'язку з цим розрізняють такі основні типи неповної сім'ї: осиротіла, позашлюбна, розлучена та що розпалася. У залежності від статі одного з батьків виділяють материнські й батьківські неповні сім'ї.

нуклеарна сім'я (сім'ю складають 2 покоління);

складна (розширена) сім'я (більше 2 поколінь живуть під одним дахом).

За кількістю учасників шлюбу виділяють:

моногамія (шлюбний союз одного чоловіка з однією жінкою);

полігамія (шлюбний союз понад двох партнерів) - полігінія (один чоловік і багато жінок - гарем); поліандрія (одна жінка й багато чоловіків);

груповий шлюб (шлюбний союз кількох чоловіків із декількома жінками).

За місцем проживання партнерів:

матрилокальні (подружжя мешкає в батьків дружини);

патрилокальні (подружжя мешкає в батьків чоловіка);

неолокальні (подружжя мешкає окремо від батьків).

За структурою сімейних відносин:

Авторитарні (дружина підлегла чоловіку, діти – батькам)

Демократична (розподіл сфер відповідальності чи однакова участь всіх членів у розподілі обов'язків та прийнятті рішень).

Запитання

Сім'ї яких типів найпоширеніші в сучасній Україні (світі). Чому саме вони? Що можете сказати про історичні причини формування поширених типів сім'ї в Україні.

3. Суспільні та індивідуальні функції сім’ї

Зацікавленість суспільства в існуванні сім'ї стає зрозумілою, якщо розглянути функції, які вона виконує у суспільстві. Оскільки сім’я змінюється разом із суспільством, змінюються і її функції.

Сфера сімейної діяльності	Суспільні функції	Індивідуальні функції
Репродуктивна	Біологічне відтворення	Прагнення мати дітей
Виховна	Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної безперервності суспільства	Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізації в дітях
Господарсько- побутова	Підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми	Одержання господарсько-побутових послуг членами сім'ї
Економічна	Економічна підтримка, неповнолітніх і непрацездатних членів	Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги)
Первісного соціального контролю	Моральна регламентація поведінки членів сім ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і зобов’язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представ/атоми старшого і середнього поколінь	Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї
Духовного спілкування	Духовний розвиток особистостей - членів сім'ї Організація раціонального дозвілля Соціальний контроль у сфері дозвілля	Духовне взаємозбагачення членів сім ї Задоволення потреб у сумісному проведенні дозвілля, взаємозбагачення інтересів
Емоційна	Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія	Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримка в сім'ї. Задоволення потреб в особистісному щасті і любові
Сексуальна	Сексуальний контроль	Задоволення сексуальних потреб

Отже, люди створюють сім'ю з метою задоволення комплексу важливих для особистого життя потреб. Деякі з них можна задовольняти і поза сім’єю, але саме в ній їх задоволення здійснюється найбільш прийнятним для людини шляхом. У цьому і полягають причини міцності сім'ї як соціальної інституції.

Запитання

1.      Назвіть основні функції сім'ї

2.      Яку користь вони приносять суспільству і окремій людині?

Письмове завдання

Визначте оптимальний тип сім'ї, потрібний для найкращої реалізації її функцій. Обґрунтуйте свій вибір.

Окупаційний режим та Рух Опору

                                Окупаційний режим та Рух Опору 

 Здійснюючи агресію в Європі, Азії й Африці, країни Троїстого пакту проводили жорстоку окупаційну політику, яка включала нещадну експлуатацію та пограбування поневолених народів, жахливі знущання, терор і масове винищення населення. 
Претенденти на світове панування, взявши за основу расові теорії, проголошували «новий порядок», суть якого зводилася до ліквідації всіляких прав людини та демократичних свобод, до грубого насильства і безправ’я, геноциду щодо «неповноцінних народів» — слов’ян, євреїв, циган. 



1. Особливості окупаційного режиму

«Новий порядок» — терористичний режим нацистів в окупованих країнах. 
Рух Опору — антинацистський рух в окупованих країнах. 
Голокост — тотальний геноцид (винищення) нацистами євреїв, зокрема в Україні. 

 Планом окупації країн Європи передбачалося колонізувати Радянський Союз і країни Центрально-Східної Європи, знищити мільйони людей. Планувалося виселити протягом 30 років 65 % населення Західної України, 75 % населення Білорусі, 80–85 % поляків з території Польщі, значну частину населення Латвії, Литви, Естонії — загалом 31 млн осіб. Пізніше німецьке керівництво збільшило число осіб, які підлягали виселенню зі Східної Європи, до 46–51 млн. Намічалося на вивільнені землі переселити 10 млн німців, а місцевих жителів, що залишалися (за розрахунками гітлерівців — близько 14 млн), поступово «понімечити».
Сенс «нового порядку», як нацисти називали встановлений ними режим, зводився до ліквідації незалежності і суверенітету всіх демократичних і соціальних здобутків, безмежної економічної експлуатації і свавілля окупантів. 
Економіку всіх поневолених країн було поставлено на службу загарбникам. Промисловість працювала на замовлення окупантів. 
Сільське господарство постачало їх продовольством, робоча сила використовувалася на будівництві воєнних об’єктів. 
Мільйони жителів Європи були примусово вигнані на працю до Німеччини. Ближче до кінця війни нестача робітників стала настільки гострою, що нацисти використовували навіть працю дітей. 
Для утримання населення в покорі широко використовувалася система заручництва і масових екзекуцій. Символами цієї політики було повне знищення жителів сіл Орадур у Франції, Лідице в Чехословаччині, Катинь у Білорусі. Протягом окупації в республіках Прибалтики, Білорусі, Україні, Російській Федерації гітлерівці знищили понад 10 млн чоловіків, жінок, дітей. Нацистський режим демонстрував всьому світові свою антилюдську сутність. 

Запитання
Назвіть основні складові частини «нового порядку». 


2. Рух Опору на окупованих територіях

Рух Опору — боротьба демократичних сил в окупованих країнах проти загарбників, який можна поділити на два напрями — національний і комуністичний. Якщо в країнах Західної Європи ці два напрями у роки війни співпрацювали, то у Центральній та Південно-Східній Європі його представники, як правило, одночасно боролися з фашизмом і воювали між собою. 
Форми його були різноманітними. В одних випадках це були збирання і передача союзникам цінної інформації, в інших — саботаж, зрив воєнних постачань, порушення ритму військового виробництва, диверсії. В ці ж роки з’являються перші партизанські загони у Польщі, Югославії, Албанії, Греції. Одним із головних актів європейського Руху Опору стало повстання у варшавському гетто 1943 р. Майже місяць погано озброєні жителі гетто, приречені на знищення, боролися з німецькими військами. 
На території, окупованій Японією, становище було дещо іншим. В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Бірма, Індонезія і Філіппіни до війни не мали незалежності. Японська окупація означала лише зміну метрополії. Більше того, деякий час народи цих країн сподівалися, що з рук Японії вони отримають незалежність, адже для виправдання своїх завоювань вона висувала гасло «Азія для азіатів». 
Але ця ілюзія швидко розвіялася. Японський окупаційний режим виявився набагато жорстокішим за колоніальний. Антияпонський рух виник у Бірмі, Малайзії, Індонезії і на Філіппінах. 

                                            Особливості Руху Опору
Франція: Організація «Вільна Франція» на чолі з генералом Ш. де Голлем. Створення у країні розгалуженої агентурно-диверсійної мережі. 
Листопад 1942 р. — угода Ш. де Голля з компартією про спільні дії. 
Травень 1943 р. — створення Національної ради Опору. 
Червень 1943 р. — створення Французького комітету національного Визволення (ФКНВ), який оголосив себе урядом 

Комуністична партія Франції (КПФ). 
Створення партизанських загонів (макі). Вересень 1943 р. — створення Паризького  комітету визволення 
Особливість французького руху Опору: тісна співпраця всіх течій 

Югославія: Організація четників генерала Д. Михайловича (чета — загін) 
Народно-визвольна армія під командуванням Й. Броз Тіто 
Особливість руху Опору в Югославії: протиборство між течіями руху Опору 

Польща 
Емігрантський уряд у Лондоні і підпорядкована йому Армія Крайова під командуванням генерала Бур-Комаровського 
Польська робітнича партія і створена нею Армія Людова 
Особливості руху Опору в Польщі: Значний авторитет серед населення Армії Крайової, керованої з Лондона емігрантським урядом, та Армії Людової, створеної Польською робітничою партією (комуністичною). Існування серйозних розбіжностей між двома силами Опору 

Запитання
Чим рух Опору в Польщі відрізнявся від руху Опору в Югославії та Франції? 

Найбільшого розмаху партизанський рух досяг на території України, Білорусії, у західних районах Росії. 
Початок 30-х рр. — створення в західних районах СРСР таємних партизанських баз на випадок війни. 
• 1937– 1939 рр. — повна ліквідація секретних баз; 
• Цілеспрямоване створення Руху Опору радянським командуванням, поряд з цим стихійні виступи на місцях; 
• національні (Українська повстанська армія) — антирадянські організації Руху Опору 

 Диверсії на комунікаціях; розгром ворожих штабів (комендатур і т. ін.); руйнування ліній зв’язку, доріг, мостів; «рейкова війна»; убивства колабораціоністів 
Колабораціоністи — представники місцевого населення, які співпрацюють з окупаційною владою. 

Висновок. 
Патріотичний та антинацистський Рух Опору відіграв визначну роль у перемозі над нацизмом. І хоча його учасники обирали різноманітні форми і засоби боротьби проти ворога за свободу і незалежність своїх країн, їхня діяльність суттєво послаблювала ворога і наближала перемогу. 

Запитання 
1. У чому полягав план «Ост»? 
2. Визначте особливості «нового порядку» в окупованих країнах Європи. 
3. Охарактеризуйте Рух Опору в окупованих країнах на прикладі однієї з них. 
4. Чим пояснюється участь у Русі Опору різноманітних прошарків населення незалежно від політичних і релігійних переконань? 

3. Голокост 

Слово «голокост » означає катастрофу, або знищення єврейського народу в роки Другої світової війни. 
 «Новий порядок» передбачав здійснення особливої расової політики, жертвами якої стали євреї, цигани, а згодом і слов’янське населення Східної Європи. 1942 р. керівництво Німеччини прийняло рішення про початок фізичного знищення всіх євреїв у Європі. По всій окупованій території запрацювали «фабрики смерті», концентраційні табори, найбільшими з яких були Освенцім (з травня 1940 до січня 1945 р. тут було знищено понад 4 млн осіб), Майданек (тут загинули 1,5 млн в’язнів), Треблінка на території Польщі; Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен і Равенсбрюк у Німеччині; Маутхаузен в Австрії. Серед ув’язнених були військовополонені, цивільне населення, учасники Руху Опору. Загалом у концтаборах опинилося 18 млн чоловік, 12 млн з яких були знищені. Серед загиблих євреї становили 6 млн осіб. Тільки в Бабиному Яру окупанти знищили 195 тис. чоловік, 150 тис. з яких були євреями. Криваві погроми провадили спеціально створені зондер-команди. 

Зокрема після двох років панування гітлерівців у Галичині, у Львові та інших містах Східної Галичини євреїв тут майже не залишилось, усі вони загинули у львівському гетто, Яновському таборі та інших концтаборах. Наприклад, єврейська громада Львова, яка існувала тут ще із XIII ст., до війни налічувала 160 тис. чоловік. 
Після звільнення міста в 1944 р. нарахували, за одними даними, 800, за іншими — 300 осіб єврейського населення. Усього на окупованій території колишнього Радянського Союзу, до війни проживало 2,75–2,9 млн євреїв. Після війни в живих залишилося кілька десятків тисяч. 

Запитання

1. Пригадайте, чому політика нацистів була спрямована проти євреїв?

2. Які наслідки мав Голокост для окупованих територій?

3. Чи був Голокост актом геноциду? Відповідь обґрунтуйте. 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

 Домашнє завдання 
Підручник: Сорочинська Н.М.; Гісем О.О. Всесвітня історія 10 кл. – Тернопіль, 2018 р.

§ 39; с. 210-217

Угорщина та Румунія після Першої світової війни

Угорщина та Румунія після Першої світової війни

План

1. Революція в Угорщині

2. Встановлення диктатури М. Горті

3. Наслідки війни для Румунії

4. Диктатура Антонеску

1. Революція в Угорщині

Внаслідок розпаду Австро-Угорщини 16 листопада 1918 р. проголошено Угорську Республіку. Важке матеріальне і політичне становище призвели до зростання впливу комуністів. У березні 1919 р. вони підняли повстання і проголосили Угорську радянську республіку, яку очолив Б. Кун. Розрахунок на допомогу Росії.

Заходи: воєнний комунізм і «червоний терор».

Не отримавши допомоги, перебуваючи у ворожому оточенні (Румунія, Чехословаччина, Антанта, контрреволюційні сили М. Горті) у серпні комуністичний уряд було повалено.

Запитання

1. Коли проголошено Угорську Республіку?

2. Причини встановлення радянської влади в Угорщині?

2. Встановлення диктатури М. Горті

Після повалення комуністичного уряду і виведення іноземних військ влада в Угорщині перейшла до М. Горті. 1920 р. відновлено монархію, Горті проголошено регентом.

Особливості режиму М. Горті

1. Консерватизм

2. Обмеження демократичних свобод

3. Збереження представницьких інститутів влади

4. Легальне існування опозиційних сил, обмеження їх діяльності

5. Панування земельної аристократії

6. Зосередження влади в руках М. Горті

7. Відсутність масової партії та пануючої ідеології

Запитання

Який політичний режим встановлено в Угорщині?

Чи можна сказати, що режим Горті був фашистським?

У 30-х рр. в угорщині посилились ідеї ревізії Тріанонського договору. На цій підставі відбулося зближення з Німеччиною. У 1938-39 Угорщина бере участь у поділі Чехословаччини.

Запитання

Чому країна пішла на зближення з Німеччиною?

3. Наслідки війни для Румунії

1) Перемога у війні; 2) Збільшення території за рахунок Росії, Австро-Угорщини і Болгарії;

3) Економічна і політична нестабільність, зростання впливу радикальних політичних сил; 4) Національні суперечності.

У 1923 р. ухвалено демократичну конституцію, але на практиці її принципи не реалізовувались. Відбулася серія селянських повстань (Татарбунари 1924).

Повоєнні кризи породили ідею правління «твердої руки». Створюються фашистські організації – «Залізна гвардія»

10 лютого 1938 р. король Кароль ІІ скасував конституцію і зосередив владу в своїх руках.

Особливості політичного режиму в Румунії

1. Вся повнота влади зосередилася в руках короля

2. Парламент перетворився на дорадчий орган

3. Наявність єдиної офіційної партії

4. Корпоратизація промисловості

5. Опорою режиму стали армія та організація «Залізна гвардія

Запитання

Який вид політичного режиму встановлено в Румунії?

4. Диктатура Антонеску

Невдала зовнішня політика призвела до втрати Буковини, Бессарабії, частини Добруджі. Зниження авторитету влади викликає незадоволення військових. Під їх тиском Кароль ІІ 6 вересня 1940 р. зрікся влади. Встановлено військову диктатуру на чолі з ген. Й. Антонеску.

Заходи:

1. Антонеску проголошено вождем держави;

2. Переслідування євреїв;

3. Створення концтаборів;

4. Масові репресії.

Запитання

1. Який вид політичного режиму встановлено в Румунії у 1940 р.?

2. Чому з 1940 р. різко змінюється вектор зовнішньої політики Румунії?

3. Чому Угорщина і Румунія на початку 1940-х рр. опинилися серед союзників Німеччини?

4. Чим відрізнялися політичні режими, встановлені в цих країнах?

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Домашнє завдання

Підручник: Сорочинська Н.М.; Гісем О.О. Всесвітня історія 10 кл. – Тернопіль, 2018 р.

§ 22-23

Зміни в соціальній структурі населення. Масові репресії.

Зміни в соціальній структурі населення. Масові репресії.

В 20-30-х роках ХХ століття  разом з реалізацією форсованої індустріалізації і колективізації, разом із зростанням обороноздатності країни, подоланням економічної відсталості, виник і надзвичайно зміцнів безоглядно деспотичний режим, який власне вів війну зі своїм народом.

Проблемне питання: Які чинники сприяли початкові масового терору в 30-ті роки? Яку мету мав Й. Сталін, практикуючи репресії?

1. Зміни в соціальному складі населення

Причина змін	Суть змін
Розгортання індустріалізації	Зросла кількість робітників, високі темпи урбанізації, зменшення кількості селян
Здійснення колективізації, голодомор	Перетворення селян на колгоспників, прикріплення їх до землі
Залучення додаткової робочої сили в господарство	Збільшення кількості жінок на виробництві, використання дитячої та надурочної праці
Потреба управління та контролю над господарством	Зростання кількості чиновників, службовців силових структур, поява партійної номенклатури (визначення с. 151)
Фінансування господарських програм	Зниження життєвого рівня населення, погіршення умов життя і праці, карткова система розподілу товарів (до 1936 р.)

Запитання

1. які основні зміни відбулися в структурі населення України?

2. Які прошарки зникли з цієї структури, а які нові з'явилися?

2. Завершення формування тоталітарного режиму

Протягом 20-30-х рр. ХХ ст. радянським урядом було здійснено цілеспрямовані заходи з метою встановлення тоталітарного комуністичного режиму в Україні:

1. Однопартійна система: владу здійснює ВКП(б) та її республіканська структура КП(б)У

2. Поширення ідеологій через освіту і культуру: створення творчих спілок, профспілок, молодіжних організацій на основі панівної ідеології.

3. Культ особи вождя: визначення с. 152.

Запитання

Які ознаки свідчать про завершення формування тоталітарного режиму?

3. Масові репресії

- Дореволюційна інтелігенція (з серед 20-х рр.)

- Учасники національних утворень під час революції і громадянської війни (СВУ 1929 р.)

- Активісти українізації та НЕПу

- З 1934: чистки в партійних і державних органах, армії, промисловості, культурі (розстріляне відродження)

Запитання

1. Які категорії осіб потрапили під репресії?

2. Як відбувалося слідство та покарання репресованих?

3. Чим викликані зміни в соціальній структурі населення України 30-х рр.?

4. Якими були причини масових репресій?

5. Передбачте наслідки репресій.

Домашнє завдання

Підручник: Сорочинська Н.М.; Гісем О.О. Історія України 10 кл. – Тернопіль, 2018.

§ 25; с. 150-155

Період розрядки в міжнародній політиці

Період розрядки в міжнародній політиці

План

1.      Передумови розрядки

2.       Рецидиви «холодної війни»

3.       Нове політичне мислення

Протистояння ядерних держав у процесі «холодної війни» турбувало весь світ. Наслідки застосування атомної бомби в Хіросімі та Нагасакі ясно показало, що чекає людство у разі початку нового глобального конфлікту. Протягом кінця 1940-х - 1960-х рр. світ декілька разів

тому на початку 70-х рр. був ініційований так званий період «розрядки».

1. Передумови розрядки

На початку 70-х рр. провідні країни світу вступили в період переходу від конфронтації до нормалізації міжнародних відносин.

Причини початку періоду «розрядки»

•        Військово-стратегічний паритет між США і СРСР;

•        Економічні наслідки гонки озброєнь;

•        Загострення соціальних проблем у супердержавах;

•        Усвідомлення катастрофічності ядерного конфлікту.

Яка з причин зіграла основну роль у початку «розрядки»? Чому?

Початок процесу покладено ще в 60-х рр., коли всі ядерні держави підписали угоду про заборону ядерних випробувань в атмосфері, гідросфері та космосі.

Де випробовували ядерну зброю після цього?

Найважливіше значення для періоду «розрядки» мали радянсько-американські договори, підписані протягом 1972-1974 рр.

Основні положення радянсько-американських договорів

•        Обмеження систем протиракетної оборони:

•        Тимчасове обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСВ-1);

•        Запобігання ядерній війні;

•        Обмеження підземних випробувань ядерної зброї.

Яка основна мета цих угод?

В подальшому співпраця в цьому напрямку була розвинута.

 1972 р. – договір між Великою Британією, СРСР і США про заборону розробки і знищення запасів бактеріологічної зброї.

1974 р. - договір між СРСР і США про контроль над озброєннями;

1979 р. - Договір ОСВ-2 не ратифікований Сенатом США.

Апогеєм періоду «розрядки» стала Гельсінська конференція 1975 р.. В ній взяли участь 33

європейські держави, США і Канада та підписанням її Підсумкового Акту. Згідно цього документу держави зобов’язалися забезпечувати дотримання прав людини і громадянина на своїй території. Рішенням Акту створено Нараду з безпеки та співробітництво в Європі (НБСЄ, з 90-х рр. – ОБСЄ)

Основні напрямки діяльності ОБСЄ

-          Захист прав людини;

-          Питання безпеки і роззброєння;

-          Співпраця в сфері економіки та охорони довкілля.

Запитання

1. Що передбачав період «розрядки»?

        2. Які його причини?

3. Які основні результати Гельсінської конференції?

2.      Рецидиви «холодної війни»

На жаль у 70-х роках розрядка міжнародної напруженості не стала незворотнім процесом.

Основною причиною стала активізація нестабільності в країнах «третього світу», яка супроводжувалася громадянськими війнами та державними переворотами в Чилі (1970); Ефіопії (1974); Анголі та Мозамбіку (1974-1975); В'єтнамі (1964-1975); Камбоджі, Лаосі, Нікарагуа,

Супердержави прагнули привести до влади в цих регіонах лояльні до них політичні сили. Саме це і загострювало протистояння між СРСР і США. Апогеєм цього процесу стало вторгнення радянських військ в Афганістан (грудень 1979 р.)

Загострення протистояння між СРСР і США у 70-80-х рр. ХХ ст.

Дії США	Дії СРСР
Збільшення військових витрат НАТО Розміщення ракетного озброєння в Західній Європі Початок у 1983 р. програми Стратегічна оборонна ініціатива (глобальна протиракетна оборона з елементами космічних озброєнь)	Збільшення фінансування ОВД Розміщення ракетного озброєння в країнах Центрально-Східної Європи Збільшення власного ядерного потенціалу

Запитання

Чому незважаючи на підписані сточи СРСР і США продовжували протистояння?

3.       Нове політичне мислення

Поступово негативні наслідки протистояння супердержав зростали і першим на примирення пішов СРСР. З приходом до влади М. Горбачова та початком «перебудови» в країні сформувалися ідеї «нового політичного мислення».

Основні положення ідеології «нового політичного мислення»:

1)      Гарантія виживання людства

2)      Піроритет загальнолюдських цінностей

3)      Право кожного народу, кожної людини на життя, мир і прагнення до щастя

4)      Повага права вибору кожного народу (соціальної та політичної систем).

 Чи погоджуєтеся ви з цими положеннями? В чому позитивні та негативні риси цих ідей?

В рамках «нового політичного мислення» було здійснено ряд дипломатичних кроків, які, здавалося, привели до завершення «холодної війни»:

-          1985 р. СРСР і США домовилися про 50% скорочення стратегічних озброєнь;

-          1987 р. – угода про подальше скорочення і ліквідацію окремих класів ядерних ракет;

-          1991 р. – взаємне скорочення ядерних озброєнь на 30-40%  (в 2019 р. США відмовилися від договору);

-          1993 р. – обмеження стратегічних наступальних озброєнь (договір СНО-2), до якого приєдналася і Україна.

Запитання

1. Чому відбувалися рецидиви «холодної війни»?

2. Які основні ідеї «нового політичного мислення»?

Відеоурок

Презентація

Домашнє завдання

§20. С. 203-211