План
1.
План
Маршалла та відбудова економіки
2.
Інтеграційні
процеси у Європі у другій половині XX — на початку XXI століття
Основні
дати:
■
Квітень 1951 р. —
утворення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) — Франція, ФРН,
Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.
■
Квітень 1949 р. —
створено Північноатлантичний оборонний альянс (НАТО).
■
Січень 1960 р. —
створено Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ) — Велика Британія,
Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція.
■
Березень 1957 р.
— у Римі представники шести країн ЄОВС підписали договір про створення
Європейського економічного співтовариства (ЄЕС — Спільний ринок):
■
1973 р. — вступ
до ЄЕС Великої Британії, Данії, Ірландії;
■
1981 р. — Греції;
■
1986 р. — Іспанії
і Португалії;
■
1995 р. —
Австрії, Фінляндії, Швеції;
■
2004 р. —
Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Чехії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Кіпру,
Мальти;
■
2007 р. —
Румунії, Болгарії;
■
2013 р. —
Хорватії.
Під час Другої світової
війни Європа протягом тривалого часу була ареною бойових дій, внаслідок яких
європейські країни зазнали значних втрат. Насильницький розрив традиційних
економічних зв’язків також негативно вплинув на економіку Європи. Для того,
щоб подолати спільними зусиллями повоєнну розруху та, найголовніше, протистояти
загрозі комуністичної агресії з боку СРСР, з’явилася ідея об’єднання демократичних
країн Європи в політичні та економічні союзи. Так розпочався процес інтеграції,
що покликав до життя діяльність НАТО та ЄС. Ці організації і сьогодні успішно
розвиваються, мають перспективу на майбутнє, до них прикутий інтерес усієї
світової спільноти. Україна також хоче увійти до складу цих об’єднань. Тому
сьогодні на уроці ми маємо з’ясувати глибше і повніше інтеграційні процеси у
Європі.
1. План Маршалла
та відбудова економіки
5 червня 1947 року у
своєму виступі в Гарвардському університеті державний секретар США генерал
Маршалл повідомив про готовність США здійснити програму допомоги постраждалим
під час війни європейським країнам.
«План Маршалла» спочатку
передбачав подання допомоги усім країнам Європи, за винятком фашистської
Іспанії, включаючи й СРСР. Проте сталінське керівництво категорично відхилило
таку допомогу і піддало план Маршалла критиці, виходячи, насамперед, з
ідеологічних настановлень. А Польщі, Чехословаччині й іншим країнам Східної
Європи, які прагнули приєднатися до плану, Москва заборонила це робити.
У квітні 1948 року 16
західноєвропейських країн (Велика Британія, Франція, Італія, Португалія,
Ірландія, Греція, Нідерланди, Ісландія, Бельгія, Люксембург, Швейцарія,
Туреччина, Австрія, Данія, Швеція і Норвегія) підписали із США окремі угоди
про надання їм фінансової допомоги на загальну суму 17 млрд дол. протягом 4
років. Основною умовою надання допомоги була відмова від націоналізації
промислових об’єктів, всебічне стимулювання розвитку приватного підприємництва.
60 % коштів, за «планом Маршалла», одержала Велика Британія, Франція, Італія і
Західна Німеччина.
Внаслідок реалізації
«плану Маршалла» було здійснено швидке відновлення економіки країн Західної
Європи на принципах розвитку ринкових відносин, сталася стабілізація їхнього
внутрішнього становища, посилились інтеграційні процеси.
Запитання
1. Які умови мали виконати держави для участі у «плані
Маршалла»?
2. Який вплив мала дана програма на відновлення та
розвиток європейських держав?
3. Поясніть, що хотіли показати автори даного плаката.
2. Інтеграційні
процеси у Європі у другій половині XX — на початку XXI століття
Завдання
Заповнити
таблицю
Назва організації |
Час виникнення |
Мета діяльності |
Країни-учасники |
НАТО |
|
|
|
Рада Європи |
|
|
|
Європейський Союз |
|
|
|
Організація з безпеки та співробітництва в Європі |
|
|
|
Впливовою міжнародною силою
стала Рада Європи (РЄ) — міжурядова організація країн Західної Європи,
заснована 1949 року, до якої увійшли 23 країни. Метою Ради Європи було
забезпечення єдності її членів, сприяння їхньому економічному й соціальному
прогресу. Діяльність організації спрямована на підтримку «європейської ідеї»,
тобто єдності Західної Європи. Політика Ради Європи змінювалася відповідно до
мінливості політичного клімату на континенті. Підтримуючи спочатку «холодну
війну» і наслідуючи військово-політичний курс НАТО, Рада Європи з 70-х років
стала підтримувати тенденції розрядки.
Вирішальний вплив на
позиції РЄ справили позитивні результати Наради з безпеки й співробітництва у
Європі і підписання Заключного акта в Хельсінкі (1975 р.), які створили нову
систему колективної безпеки на континенті.
У вересні 1995 року
постійним членом Ради Європи стала Україна.
Проблеми європейської
безпеки в 1990-ті роки успішно вирішувалися в рамках країн- учасниць Наради з
безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), яка з 1995 року одержала нову назву
— Організація з безпеки і співробітництва в Європі ( ОБСЄ).
2-3 грудня 1996 року у Лісабоні
(Португалія) відбулася зустріч керівників держав і урядів країн-учасниць ОБСЄ,
в якій взяла участь делегація України. Основним документом самміту стала
розгорнута декларація «Про моделі загальної і всеосяжної безпеки для Європи XXI
сторіччя». У цьому документі, який не має аналогів в практиці НБСЄ/ ОБСЄ,
зафіксовано ряд принципових положень, що визначають контури майбутнього
європейського устрою. Серед них виокремлюються: загальне розуміння неприпустимості
зміцнення своєї безпеки за рахунок безпеки інших, домовленість про обов’язкове
врахування законних інтересів безпеки держав, які не входять до
військово-політичних союзів, принцип співробітництва міжнародних організацій і
структур, які займаються питаннями безпеки (мається на увазі неприйняття
претензій на домінування якоїсь однієї організації або групи держав). Інший
важливий результат Лісабона — прийняття документа про відновлення Договору про
звичайні збройні сили у Європі. Це дозволить домагатися матеріальних гарантій
забезпечення безпеки, у тому числі шляхом подальших обмежень військових
можливостей НАТО.
ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ
Опрацювати § 10 с. 53-59
Заповнити
таблицю
Немає коментарів:
Дописати коментар