Основні тенденції розвитку країн Заходу у другій половині ХХ - на початку ХХІ ст.

 

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КРАЇН ЗАХОДУ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX — НА ПОЧАТКУ XXI СТ.

 

План

1.      План Маршалла та відбудова економіки

2.      Інтеграційні процеси у Європі у другій половині XX — на початку XXI століття

 

Основні дати:

■     Квітень 1951 р. — утворення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) — Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

■     Квітень 1949 р. — створено Північноатлан­тичний оборонний альянс (НАТО).

■     Січень 1960 р. — створено Європейську асо­ціацію вільної торгівлі (ЄАВТ) — Велика Бри­танія, Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція.

■     Березень 1957 р. — у Римі представники шес­ти країн ЄОВС підписали договір про ство­рення Європейського економічного співтова­риства (ЄЕС — Спільний ринок):

■      1973 р. — вступ до ЄЕС Великої Британії, Да­нії, Ірландії;

■      1981 р. — Греції;

■      1986 р. — Іспанії і Португалії;

■      1995 р. — Австрії, Фінляндії, Швеції;

■      2004 р. — Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Чехії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Кіпру, Мальти;

■      2007 р. — Румунії, Болгарії;

■      2013 р. — Хорватії.

 

Під час Другої світової війни Європа протягом тривалого часу була ареною бойових дій, внаслідок яких європейські кра­їни зазнали значних втрат. Насильницький розрив традиційних економічних зв’язків та­кож негативно вплинув на економіку Європи. Для того, щоб подолати спільними зусилля­ми повоєнну розруху та, найголовніше, про­тистояти загрозі комуністичної агресії з боку СРСР, з’явилася ідея об’єднання демократич­них країн Європи в політичні та економічні союзи. Так розпочався процес інтеграції, що покликав до життя діяльність НАТО та ЄС. Ці організації і сьогодні успішно розвива­ються, мають перспективу на майбутнє, до них прикутий інтерес усієї світової спільно­ти. Україна також хоче увійти до складу цих об’єднань. Тому сьогодні на уроці ми маємо з’ясувати глибше і повніше інтеграційні про­цеси у Європі.

 

1. План Маршалла та відбудова економіки

5 червня 1947 року у своєму виступі в Гарвардському університеті дер­жавний секретар США генерал Маршалл по­відомив про готовність США здійснити про­граму допомоги постраждалим під час війни європейським країнам.

«План Маршалла» спочатку передбачав подання допомоги усім країнам Європи, за винятком фашистської Іспанії, включаючи й СРСР. Проте сталінське керівництво кате­горично відхилило таку допомогу і піддало план Маршалла критиці, виходячи, насам­перед, з ідеологічних настановлень. А Поль­щі, Чехословаччині й іншим країнам Східної Європи, які прагнули приєднатися до плану, Москва заборонила це робити.

У квітні 1948 року 16 західноєвро­пейських країн (Велика Британія, Фран­ція, Італія, Португалія, Ірландія, Греція, Нідерланди, Ісландія, Бельгія, Люксембург, Швейцарія, Туреччина, Австрія, Данія, Швеція і Норвегія) підписали із США окре­мі угоди про надання їм фінансової допомо­ги на загальну суму 17 млрд дол. протягом 4 років. Основною умовою надання допомоги була відмова від націоналізації промислових об’єктів, всебічне стимулювання розвитку приватного підприємництва. 60 % коштів, за «планом Маршалла», одержала Велика Бри­танія, Франція, Італія і Західна Німеччина.

Внаслідок реалізації «плану Маршалла» було здійснено швидке відновлення економі­ки країн Західної Європи на принципах роз­витку ринкових відносин, сталася стабіліза­ція їхнього внутрішнього становища, посили­лись інтеграційні процеси.

Запитання

1.      Які умови мали виконати держави для участі у «плані Маршалла»?

2.      Який вплив мала дана програма на відновлення та розвиток європейських держав?

3. Поясніть, що хотіли показати автори даного плаката.

 

2. Інтеграційні процеси у Європі у другій половині XX — на початку XXI століття

 

Завдання

Заповнити таблицю

Назва організації	Час виникнення	Мета діяльності	Країни-учасники
НАТО
Рада Європи
Європейський Союз
Організація з безпеки та співробітництва в Європі

 

Впливовою міжнародною си­лою стала Рада Європи (РЄ) — міжурядова організація країн Західної Європи, заснована 1949 року, до якої увійшли 23 країни. Ме­тою Ради Європи було забезпечення єдності її членів, сприяння їхньому економічному й соціальному прогресу. Діяльність організа­ції спрямована на підтримку «європейської ідеї», тобто єдності Західної Європи. Політи­ка Ради Європи змінювалася відповідно до мінливості політичного клімату на континен­ті. Підтримуючи спочатку «холодну війну» і наслідуючи військово-політичний курс НАТО, Рада Європи з 70-х років стала підтри­мувати тенденції розрядки.

Вирішальний вплив на позиції РЄ спра­вили позитивні результати Наради з безпе­ки й співробітництва у Європі і підписання Заключного акта в Хельсінкі (1975 р.), які створили нову систему колективної безпеки на континенті.

У вересні 1995 року постійним членом Ради Європи стала Україна.

Проблеми європейської безпеки в 1990-ті роки успішно вирішувалися в рамках країн- учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), яка з 1995 року одержала нову назву — Організація з безпеки і співро­бітництва в Європі ( ОБСЄ).

2-3 грудня 1996 року у Лісабоні (Порту­галія) відбулася зустріч керівників держав і урядів країн-учасниць ОБСЄ, в якій взяла участь делегація України. Основним доку­ментом самміту стала розгорнута декларація «Про моделі загальної і всеосяжної безпеки для Європи XXI сторіччя». У цьому докумен­ті, який не має аналогів в практиці НБСЄ/ ОБСЄ, зафіксовано ряд принципових поло­жень, що визначають контури майбутнього європейського устрою. Серед них виокрем­люються: загальне розуміння неприпусти­мості зміцнення своєї безпеки за рахунок безпеки інших, домовленість про обов’язкове врахування законних інтересів безпеки дер­жав, які не входять до військово-політичних союзів, принцип співробітництва міжнарод­них організацій і структур, які займаються питаннями безпеки (мається на увазі непри­йняття претензій на домінування якоїсь од­нієї організації або групи держав). Інший важливий результат Лісабона — прийняття документа про відновлення Договору про зви­чайні збройні сили у Європі. Це дозволить до­магатися матеріальних гарантій забезпечен­ня безпеки, у тому числі шляхом подальших обмежень військових можливостей НАТО.

 

Презентація 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 10 с. 53-59

Заповнити таблицю