Утвердження США як провідної країни повоєнного світу

 Утвердження США як провідної країни повоєнного світу

План

1. Зміцнення міжнародного статусу США після Другої світової війни

2. Внутрішня і зовнішня політика американських адміністрацій в 40–50-х рр.

3. Політика Дж. Кеннеді та Л. Джонсона

4. США у 70-80-х рр. ХХ ст.

5. «Нова економічна філософія». США на поч. ХХІ ст.

 

1. Зміцнення міжнародного статусу США після Другої світової війни

 Особливості повоєнного становища

1. Порівняно незначні втрати в роки війни — фінансово-економічний і воєнно-політичний лідер західного світу.

2. Національний дохід за роки війни збільшився удвічі, у США було зосереджено 73 % світового запасу золота.

3. США випускали 50 % обсягу світової продукції.

4. Основні конкуренти або тимчасово вибули з боротьби (Німеччина, Японія), або потрапили у фінансово-економічну залежність (Велика Британія, Франція).

5. США володіли атомною зброєю і впливали на хід подій в усіх регіонах світу завдяки сучасному флоту і військово-морським базам.

6. Швидко розвивались електротехнічна, хімічна галузі промисловості.

Проблеми: високий рівень безробіття, розгортання страйкового руху, боротьба національних меншин за свої права, реконверсія (перехід промисловості на мирні рейки).

Висновок. США заволоділи новими ринками, збільшили експорт товарів і капіталу, створили велику «імперію долара».

 

Напрями зовнішньої політики

1. Протидія посиленню впливу СРСР.

Створення НАТО	«Доктрина Трумена»	«План Маршалла»
04.04.1949 р.	1947 р.	1947 р.
Мета: колективна Оборона від агресії	Під виглядом допомоги Греції та Туреччині створити плацдарм проти СРСР і соцкраїн	Програма відбудови і розвитку Європи після Другої світової війни

2. Боротьба з СРСР за вплив на Китай і Корею.

3. Вплив на Латинську Америку.

4. Загострення відносин з СРСР, початок «холодної війни».

 

2. Внутрішня і зовнішня політика американських адміністрацій в 40–50-х рр.

 Першим повоєнним президентом після смерті Ф. Д. Рузвельта

став Г. Трумен (1945–1953). Він висунув доктрину американського лідерства у світі, головними інструментами якої стали монополія на ядерну зброю, економічне та технічне лідерство США після Другої світової війни і політика «стримування комунізму». Ця політика стала основою зовнішньополітичного курсу адміністрації Трумена з 1946 р. і, відповідно, була спрямована на загострення відносин з СРСР.

Зазначений зовнішньополітичний курс було відтворено у проголошеній у березні 1947 р. так званій «доктрині Трумена» про право США втручатися у внутрішні справи зарубіжних країн у разі виникнення небезпеки для їх розвитку.

 Робота з таблицею

Внутрішня політика Трумена

Проблеми, що постали

Заходи щодо їх розв’язання

У повоєнний період спостерігають: • скорочення державних замовлень; • зменшення попиту на робочу силу; • зменшення заробітної плати; • зростання страйкового руху; • невдоволення підприємців діяльністю профспілок (вони вимагали їх «приборкання»)

Оголосив «справедливий курс»: • реконверсія (перехід промисловості на мирні рейки); • «Солдатський білль про права» 1945 р. — пільги в освіті, кредитуванні житла і бізнесу; • закон Тафта–Хартлі 1947 р. — обмеження прав профспілок; • 1947 р. було створено Раду національної безпеки, Центральне розвідувальне управління (ЦРУ), реорганізовано військові органи. Закон про перевірку на лояльність державних службовців 1947 р. — виявлення «підривних» організацій, пошуки «ворогів» американської нації — «маккартизм» з 1950 р.

 Запитання

Як би ви охарактеризували ці заходи? Чи були вони справді демократичними?

 Робота над поняттям

М а к к а р т и з м — протидія й боротьба з комуністичним проникненням та шпигунством на користь СРСР, переважно в апараті влади й серед інтелектуальної еліти.

 Провали реформаторської діяльності демократів сприяли зростанню авторитету республіканської партії. Популярний національний герой Ейзенхауер (головнокомандуючий військами союзників в Європі під час Другої світової війни) став офіційним кандидатом від республіканців на посаду президента. Вибори 1952 р. перетворилися на особистий тріумф Д. Ейзенхауера.

 

Робота з таблицею

Політика Д. Ейзенхауера (1953-1961)

Внутрішня політика

Зовнішня політика

• Обмеження державного регулювання і втручання у справи бізнесу; • покращення матеріального становища більшості американців; • різке зменшення золотого запасу країни до рівня 1940 р.; • помітне відставання темпів зростання економіки від інших розвинених країн; • періодичні спади в розвитку економіки; • розгортання НТР; • міністерство оборони — Пентагон — одна із найвпливовіших сил країни: військові витрати досягали 60 млрд доларів

• Закінчення у 1953 р. Корейської війни; • неучасть у воєнних конфліктах; поліпшення відносин з СРСР (у 1959 р. відбувся візит лідера СРСР М. Хрущова до США); • США підтримали Францію під час війни в Індокитаї; • взяли участь в створенні 1954 р. СЕАТО — блоку держав Південно-Східної Азії та прилеглих до неї районів Тихого океану; • продовжували генеральну лінію для досягнення ядерної переваги над СРСР і зменшення його впливу у світі

 Завдання

Ознайомтеся з політикою Д. Ейзенхауера і назвіть позитивні і негативні ознаки його внутрішньої і зовнішньої політики США.

 

3. Політика Дж. Кеннеді та Л. Джонсона

 Перемога Дж. Кеннеді на виборах пожвавила реформаторську діяльність. Було вжито заходів для стимулювання економічного зростання.

Суть нової програми полягала у відродженні Америки як світового лідера за рахунок розширення функцій держави в економіці та зменшенні інфляції.

Багатообіцяюча кар’єра Дж. Кеннеді була несподівано перервана: 22 листопада 1963 р. у Далласі його було вбито. До сьогодні так остаточно і не з’ясовано, хто вбив президента і хто стояв за спиною вбивць. Новим президентом США став Ліндон Джонсон.

 Робота з таблицею

Учні заповнюють таблицю, опрацьовуючи відповідний текст підручника.

Демократ Дж. Кеннеді (1961–1963) Концепція «нових рубежів»		Демократ Л. Джонсон (1963–1969) «Безкомпромісна війна проти бідності в Америці»
Внутрішня політика	Зовнішня політика	Внутрішня політика	Зовнішня політика
Збільшення капіталовкладень в економіку. Оптимальне використання досягнень НТР. Підвищення кваліфікації та освіти працівників усіх рівнів, мінімальної погодинної оплати праці. Допомога збіднілим фермерам	Намагання збільшити вплив США на перебіг подій у світі. Не допустити поширення комунізму у світі. Карибська криза 1962 р. Спроби зменшити напруження в міжнародних відносинах	Закон «Про війну протии бідності». Реалізація програми виявилася малоефективною. Спад в економіці	1964 р. — Початок масштабних бойових дій у В’єтнамі

 Запитання

Назвіть досягнення і прорахунки Дж. Кеннеді і Л. Джонсона.

Як вони вплинули на позиції США у світі?

 

4. США у 70-80-х рр. ХХ ст.

 У 70-ті роки ХХ ст. президентами США були Р. Ніксон (1969–1974), Дж. Форд (1974–1977), Дж. Картер (1977– 1981).

 Робота з таблицею

Характерні ознаки ро звитку США в 70-ті роки

Політичні ознаки	Економічні ознаки	Зовнішня політика
• Часта зміна президентів; політична криза: Уотергейтська справа; • корумпованість політиків; • спад активності суспільно-політичних рухів, профспілкового руху; • поява руху «зелених»	• Зниження темпів Господарського зростання; інфляція; • перехід на ресурсозберігаючі технології; • другий етап НТР — автоматизація, застосування ЕВМ; • освоєння космічного простору — 1969 р. — висадка на Місяць	• Послаблення зовнішньополітичних позицій США; • початок розрядки Міжнародної напруженості; • підписання документів, що закріплювали принцип міжнародного співіснування, скорочення озброєнь

 На чергових президентських виборах 1972 р. Р. Ніксона було обрано президентом на новий термін.

Найбільш рельєфно протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади проявилось у так званій «уотергейтській справі». Під час виборчої кампанії 1972 р. у штаб-квартирі Демократичної партії, що розміщувалася у вашингтонському кварталі Уотергейт, поліція затримала групу зловмисників, які намагалися встановити підслуховуючу апаратуру. Після виборів було оприлюднено факти про те, що президент і його найближче оточення не тільки були поінформовані щодо згаданої акції, але й всіляко намагалися затушувати цей неприємний інцидент. Вибухнув гучний скандал, ця справа стала предметом розслідування у Конгресі та вищих судових інстанціях.

Що ж до самого Р. Ніксона, то слідство у його справі зайшло так далеко, що конгрес розпочав процедуру імпічменту — усунення президента з обійманої ним посади. За такої ситуації Р. Ніксону не залишалося нічого іншого, як піти у відставку (серпень 1974 р.), наступним президентом став Дж. Форд.

 Запитання

1. В одній зі своїх промов Кеннеді говорив: «Не питайте мене, що для вас зробила Америка, а спитайте себе, що ви особисто зробили для Америки». Як ви розумієте це висловлювання?

2. У чому виявилося загострення внутрішньополітичної боротьби у США в 70-ті роки?

 Політика, яку почав проводити Р. Рейган (1981-1989), дістала назву «рейганоміка», складовими якої були: підтримка приватного бізнесу, зменшення соціальних виплат, зменшення податків на доходи до 10 %, мілітаризм.

 

Робота з таблицею

Рейганоміка

Основні заходи
Підтримка приватної ініціативи. Відмова від жорстокої регламентації бізнесу. Скорочення витрат всіх державних відомств за винятком Пентагону (військово-промислового комплексу). Зменшення федеральних витрат. Зменшення податків. Орієнтація соціальної політики на середній клас
Результати
Позитивні	Негативні
Подолання кризових явищ, покращення економічної кон’юнктури. Збільшення частки наукомістких галузей економіки. Приток іноземних інвестицій. Розширення сфери послуг. Переозброєння американської армії	Закордонні капіталовкладення перевищили американські закордонні активи. Посилення конкуренції з товаровиробниками з Європи та Японії. Зростання воєнних витрат. Зростання державної заборгованості. Посилення соціального розшарування

 Запитання

1. Які кроки були здійснені для реалізації стратегічного задуму Р. Рейгана?

2. Чи вдалося йому досягти поставленої мети?

 

 5. «Нова економічна філософія». США на поч. ХХІ ст.

 Позитивні зрушення в житті США були закріплені після приходу до влади республіканця Джорджа Буша (1989– 1993).

За правління Дж. Буша в міжнародних відносинах було досягнуто нових домовленостей з Радянським Союзом (згодом з Росією, Україною, Казахстаном, Білорусією) про скорочення ядерних озброєнь, було остаточно розв’язане німецьке питання (у 1990 р. Німеччина об’єдналася). Дж. Буш санкціонував агресію американських військ у Панаму під приводом боротьби з наркоманією (1989 р.). Найбільшим його досягненням стала перемога у війні з Іраком 1991 року (операція «Буря в пустелі»).

Новим президентом у 1993 р. став лідер демократичної партії Б. Клінтон, навколо якого було створено імідж такої собі «людини з натовпу», яка живе інтересами пересічного американця.

 

Робота з таблицею

Президентство Білла Клінтона 1993–2001 рр.

Внутрішня політика

Зовнішня політика

План «економічного відродження» США та зростання добробуту американців: • створення нових робочих місць за рахунок державних інвестицій у розвиток інфраструктури; • охорона навколишнього середовища; • будівництво житла; • реформа систем освіти та охорони здоров’я; • безперервне зростання економіки США. Профіцит бюджету. Виникають проблеми, пов’язані з особистим життям президента. Це спричинило ініціацію процедури імпічменту

Головна увага приділялась проблемам боротьби з тероризмом, наркобізнесом. Проводилися «миротворчі операції» в «гарячих точках» планети (Югославія, Сомалі, Камбоджа, Близький Схід) з метою забезпечення національних інтересів США. Процес налагодження відносин з новими незалежними державами, які виникли на теренах колишнього СРСР та Югославії

 Вибори 2000 р. були особливими в історії США: вони стали випробуванням для американської демократії, зокрема системи виборів. Переможцем було оголошено кандидата від Республіканської партії Джорджа Буша (молодшого).

Відносне економічне благополуччя дало змогу адміністрації Дж. Буша-молодшого основну увагу зосередити на зовнішній політиці.

Проте активне втручання США в усі осередки політичного напруження, що виникали у світі, зумовило наростання антиамериканських настроїв.

11 вересня 2001 р. стало переломним у житті США і світу: стався терористичний акт, у результаті якого було зруйновано Світовий торговий центр у Нью-Йорку і пошкоджено будівлю Пентагона (Міністерства оборони США).

США були поставлені перед необхідністю розгорнути широкомасштабну боротьбу з тероризмом. Для цього утворилась антитерористична коаліція держав світу на чолі із США. Першою серйозною акцією США стало втручання у внутрішні справи Афганістану на боці сил, що вели боротьбу із рухом Талібан (рух підтримував діяльність терористичної мережі Аль-Каїда на чолі з Бен Ладеном, на яку було покладено відповідальність за теракт 11 вересня 2001 р. та цілу низку терористичних актів).

Узимку 2002–2003 рр. США розгорнули масову антиіракську кампанію з метою повалення президента Саддама Хусейна.

Війна в Іраку викликала невдоволення всередині США. Цим скористалася Демократична партія, яка 2006 р. перемогла на виборах до конгресу США. Проте адміністрація Дж. Буша-молодшого продовжувала проводити жорсткий курс.

Початок нового тисячоліття приніс також і економічні проблеми для США. Країною прокотилася хвиля банкрутств великих компаній. Сталося значне падіння акцій компаній, пов’язаних з «новою економікою» (цифрові технології і програмне забезпечення), які в попередньому десятилітті засвідчували феноменальні темпи зростання. Відновилося суперництво на міжнародній арені. Світове лідерство США вже не виглядає безумовним

 

 Узагальнення та систематизація знань

 1. Як змінилася роль США у світі після Другої світової війни?

2. Які причини таких змін

3. Виділіть найкращий і найгірший період для розвитку США у ХХ ст. Чому вибрано саме ці періоди?

 Презентація

Домашнє завдання

 Опрацювати §2 п. 3; §9 п. 4-5; §10 п. 4

Виписати в конспект «Основні загрози американському світовому лідерству на сучасному етапі»

Франція у другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст.

 Франція у другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст.

 

 

План

1. Соціально-економічний та політичний розвиток Четвертої Республіки

2. Становлення П’ятої Республіки. Травневі події 1968 р. Шарль де Голль

3. Внутрішня і зовнішня політика Франці ї у 70–90-ті рр.

4. Франція наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

 

Франція з 1958 р. — президентська республіка, унітарна держава. Столиця — м. Париж. Президент — голова уряду і держави. Законодавча влада належить двопалатному парламенту (національні збори і сенат). До складу Франції входять «заморські департаменти» (Мартініка, Гваделупа та ін.).

Під час Другої світової війни Франція зазнала величезних економічних збитків, внаслідок яких рівень промислового виробництва у 1944 р. складав 38 % від довоєнного. Гостро постало питання: якими методами відбудовувати країну? Почалась жорстока політична боротьба між лівими партіями на чолі з ФКП, які вважали, що потрібна націоналізація промисловості, з одного боку, і правими партіями, що виступали категорично проти націоналізації, — з іншого.

 

1. Соціально-економічний та політичний розвиток Четвертої Республіки

 

Після Другої світової війни у Франції загострюється боротьба між численними політичними угрупованнями і партіями, частина з яких під час окупації співпрацювала з нацистами.

Зростає вплив комуністів і соціалістів, а також утвореної в листопаді 1944 р. католицької партії «Народно-республіканський рух» (МРП).

У Франції протягом 1944—1946 рр діяв Тимчасовий уряд, який очолив генерал Шарль де Голль. До складу уряду увійшли представники партій, що брали участь у русі Опору, а також антифашисти, які перебували в еміграції.

13 жовтня 1946 р. була затверджена П. Рамадьє.Конституція Четвертої республіки і сформовано уряд на чолі з П. Рамадьє.

 

Робота з історичним джерелом

 

«Франція в ХХ ст. Всесвітня історія»

«У 1946 р. було прийнято Конституцію Четвертої республіки — найбільш демократичну за всю історію Франції. У країні запроваджувалось загальне виборче право, гарантувались права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення та освіту. Країна проголошувалась парламентською республікою. Головну роль у житті країни мав відігравати двопалатний парламент, який обирав президента з обмеженими повноваженнями.

Вибори 1946 р. до нового парламенту закріпили провідну роль у політичному житті країни ФКП, СФІО, МРП».

 

Запитання

1. Яку форму правління встановлено у Франції за Конституцією Четвертої республіки?

2. Чому Конституцію Четвертої республіки вважають найбільш демократичною за всю історію Франції?

 

Робота з таблицею

 

Франція за часів Четверто ї республіки

Внутрішня політика	Зовнішня політика
Політика «програмування економічного розвитку»: • надання кредитів підприємцям; • надання податкових пільг; • державні замовлення тощо	Приєднання до плану Маршалла. Входження до НАТО. Колоніальна війна в Індокитаї 1946–1954 рр. («брудна війна»). Колоніальна війна в Алжирі 1954–1962 рр. Участь в інтервенції проти Єгипту 1956 р.

 

Висновок. Режим Четвертої республіки не був стабільним. Значний вплив на розвиток внутрішньополітичних процесів мала «холодна війна». ФКП підтримувала СРСР, і це неодмінно впливало на роботу парламенту й уряду. За 1946–1958 роки в країні змінилось 14 урядів. Наростало напруження між комуністами і соціалістами, що згодом призвело до розриву відносин між цими партіями. Знижувався життєвий рівень населення. Промисловці були невдоволені проведенням політики націоналізації.

Політика Четвертої республіки спричинила постійні зміни урядів, зростаючу інфляцію, наслідком чого стало повне розчарування французів у владі. Це, у свою чергу, зумовило загострення політичної ситуації у країні, що призвело до падіння республіки.

 

Запитання

Чим викликана політична і економічна криза у Франції періоду ІV Республіки?

 

 

2. Становлення П’ятої Республіки. Травневі події 1968 р. Шарль де Голль

 

У 1958 р. за умов чергової урядової кризи Національні збори призначають Шарля де Голля прем’єр-міністром, схвалюють представлені ним законопроекти про розширення повноважень президента з метою забезпечення політичної стабільності як умови економічного і соціального прогресу країни.

Після цього обидві палати парламенту були розпущені. Четверта Республіка стала історією.

Того ж року було проведено референдум про зміну форми правління — на питання про встановлення президентської республіки 80 % населення проголосувало «за».

Після цього було прийнято нову Конституцію, згідно з якою Франція ставала президентською республікою.

 

Робота з історичними джерелами

 

«Франція в ХХ ст. Всесвітня історія»

«1958 р. став переломним в історії Франції. 1 червня 1958 р. де Голль отримав надзвичайні повноваження й одразу розпустив парламент. У вересні на референдумі французи схвалили Конституцію, розроблену де Голлем. За новою Конституцією розширялися права президента, якого обирали на 7 років. Президент дістав право видавати ордонанси, які мають силу закону, призначати прем’єр-міністра та інших посадових осіб, розпускати національні збори.

Президент є головнокомандувачем збройних сил. У країні було запроваджено нову виборчу систему. Був змінений адміністративно-територіальний поділ країни. Колонії перетворювались на заморські департаменти.

Найбільшою партією став деголлівський Союз за нову республіку.

Друге місце посіли прихильники де Голля, які не увійшли до Союзу, — незалежні. Ці дві партії посіли домінуюче становище в парламенті. У грудні 1958 р. де Голля було обрано президентом».

 

Запитання

Порівняйте основні положення конституцій Четвертої і П’ятої республік. У чому відмінність конституції, підготовленої де Голлем?

 

Висновок. Нова конституція Франції, прийнята 28 вересня 1958 р., значно звузила повноваження парламенту і суттєво розширила права президента. Глава держави практично отримав можливість одноосібно визначати внутрішню і зовнішню політику країни.

21 грудня 1958 р. президентом Французької республіки було обрано Шарля де Голля.

Оцінюючи створення П’ятої республіки, демократичні сили Франції вважали, що це «режим особистої влади» генерала де Голля. Прихильники генерала створили нову політичну партію «Союз на захист нової республіки» (ЮНР). ЮНР провела до парламенту 188 своїх представників, домігшись перемоги над іншими партіями. Головною проблемою П’ятої республіки залишалася проблема Алжиру. Де Голль бачив своє завдання у відновленні величі Франції. Вона уявлялася йому могутньою державою, яка здійснює незалежну політику. Колоніалізм був перешкодою на шляху до вирішення цього завдання.

1960 р. де Голль надав незалежність 14 африканським колоніям. З Алжиром було складніше, але генерал діяв рішуче і пішов на конфронтацію з ультраколоніалістами, хоча вони й сприяли його приходові до влади. Ультра створили «Організацію таємної армії» (ОАС) і розпочали відкритий терор проти прихильників незалежності Алжиру; декілька замахів було організовано і на де Голля. Але президент спирався на підтримку більшості французів.

1962 р. було підписано угоду з Тимчасовим урядом Алжиру. Франція надала Алжиру незалежність і попрощалась із колоніальною імперією.

Режим П’ятої Республіки позначився посиленням втручання держави у сферу економіки і соціальних відносин. За допомогою державних законів, субсидій та інших пільг швидкими темпами розвивалися нові галузі, пов’язані з науково-технічним прогресом, — атомна і ракетна, виробництво ЕОМ, радіоелектроніка. Було здійснено докорінну реконструкцію металообробної, хімічної, авіаційної промисловості. Зросло виробництво товарів массового споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів). Посилювалися заходи щодо стабілізації фінансової системи. Було проведено девальвацію франка, внаслідок чого курс іноземних валют відносно французької зріс на 17,55 %, випущено акції внутрішньої позики.

У 60-ті роки практично зник зовнішньоторговельний дефіцит.

У зовнішній політиці де Голль мав на меті три основних завдання: відродити велич Франції, зміцнити її незалежність і самостійність, послабити вплив США в Європі. Негативно ставлячись до комуністичного режиму, він пішов на зближення з СРСР, щоб створити противагу США. 1966 р. президент заявив про вихід Франції з військової організації НАТО за збереження участі в політичних структурах Північно-Атлантичного блоку. Де Голль приділяв першорядну увагу модернізації збройних сил, їхньому оснащенню сучасною зброєю. Франція створила атомну бомбу, атомні підводні човни, балістичні ракети. Президент заперечував проти перетворення ЄЕС на національну організацію й наполягав на створенні «Європи батьківщин», виступав проти прийняття до ЄЕС Великої Британії, вважаючи її провідником впливу США в Європі. Здійснюючи курс на зближення з ФРН, він залишався принциповим і послідовним противником неофашистських і реваншистських тенденцій.

 

Запитання

1. Які наслідки для політичної і економічної стабілізації мала конституція П’ятої республіки?

2. Які зміни відбулися у зовнішній політиці Ш. де Голля?

 

Робота з таблицею

 

Травневі події 1968 р.

Причини	Суть	Зміст	Наслідки
Повільне зростання заробітної платні. Зростання безробіття. Зростання податків	Гостра сутичка робітничого класу і демократичних сил (барикади, акції протесту тощо), до яких приєдналися службовці та урядові війська	Початок травня 1968 р. — студентські акції з вимогою реформи вищої школи. 10 травня — розгін поліцією демонстрації студентів у Латинському кварталі Парижа. 13 травня — масові акції протесту по всій Франції й початок загального страйку робітників	Розпуск президентом Національних зборів. Введення до складу уряду лівих голлістів, які виступали з проектом соціально- економічних реформ. Відставка Ш. де Голля. Наступники: Ж. Помпіду (1969–1974), В. Жискар д’Естен (1974–1981 рр.)

 

Запитання

1. Назвіть причини і наслідки травневих подій 1968 р.

2. Чи можна ці події назвати революцією?

 

Висновок. 1968-го загинула післявоєнна Франція, народилася нова — Франція Фуко, Дельоза, Деньов, Помпіду. Усі керманичі сучасної Франції, актори, режисери, композитори, письменники, правозахисники — вихідці з 1968-го. І дозволив його, не придушив Шарль де Голль. Разом із затвердженням нової Конституції та наданням незалежності Алжиру — це його найбільша заслуга.

А головне — за десятиліття президентства де Голля чисельність французів збільшилось з 45 до 50 мільйонів! А це, погодьтесь, врешті-решт, найбільш досконалий показник ефективності економічних реформ.

 

3. Внутрішня і зовнішня політика Франці ї у 70–90-ті рр.

 

Робота з таблицею

Дата	Подія
1969 р.	Президентом Франції обраний Ж. Помпіду — прибічник «голлізму». Уряд проводить низку соціальних реформ
1972 р.	У політичному житті країни посилюється роль лівих партій, які виробили спільну програму розвитку Франції
1974 р.	Президентом Франції обраний В. Жискар д’Естен — лідер партії незалежних республіканців. Розпочався певний відхід від «голлізму» в зовнішній політиці — Франція розширила співробітництво з НАТО
1981 р.	Президентом Франції обраний Ф. Міттеран — соціаліст, прибічник націоналізації і розширення соціальних програм. Уряд зосередив зусилля на забезпеченні економічного підйому
1986 р.	На виборах в Національні збори перемогу здобув блок правих сил, їхній лідер Ж. Ширак очолив уряд. Почалася денаціоналізація, були зменшені витрати на соціальну допомогу
1988– 1990 рр.	Президентом знову обраний Ф. Міттеран. Розпочалась економічна криза 1990–1993 рр.
1995 р.	Президентом Франції обраний Ж. Ширак. Посилився страйковий рух у відповідь на соціальні реформи (збільшення податків, обов’язкові сплати у фонд соціального страхування). Зростало безробіття
Наприкінці 90-х років економічне становище Франції та її міжнародна політика не зазнали радикальних змін. Франція бере активну участь в європейській інтеграції, НАТО

 

Запитання

Визначте основні тенденції розвитку Франції в 1970-1990-ті рр.

 

4. Франція наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

У 2007 р. президентом Франції став прихильник голлізму Ніколя Саркозі. Цей політичний курс продовжив Е. Макрон.

Основні риси сучасної політики Франції

 Значна частка державного сектору в економіці

Захист державою соціальних інтересів громадян

Виважена внутрішня і зовнішня політика

Загострення міжнаціональних відносин

Проблема мігрантів

 Запитання

1. Які основні проблеми сучасної Франції?

2. Які цінності сповідує Франція на сучасному етапі?

 

Домашнє завдання

§6 пункт 2; §8 пункт 5.