Соціальна структура та соціальна стратифікація

                          Соціальна структура та соціальна стратифікація

 

План

1.      Соціальна структура суспільства та її складові елементи.

2.      Соціальні інститути

3.      Соціальна стратифікація, соціальна мобільність

4.      Сучасна соціальна структура України

 

Суспільство – це досить складна система взаємовідносин між людьми. Тому велику увагу при його дослідженні соціологи приділяють основним елементам суспільства – соціальним спільнотам. Сьогодні ми дізнаємося, як розрізняють соціальні спільноти, яким чином вони формуються та як може змінюватися статус індивіда всередині спільноти.

 

1.       Соціальна структура суспільства та її складові елементи.

Суспільство як соціальна система характеризується різноманітними, багатогранними людськими відносинами та певним внутрішнім устроєм. Соціальна структура суспільства — це сукупність його елементів (індивідів, соціальних спільностей та інститутів), взаємозв’язок між ними.

Соціальні спільноти — це групи людей, об’єднаних якими-небудь спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільними справами, спільною діяльністю тощо. Існують певні види соціальних спільностей, що характеризуються кількісними та якісними особливостями.

 

Робота з таблицею

Основні види соціальних спільнот

За ступенем стійкості	За розмірами	За способом утворення	За змістом
Стійкі Середньостійкі Тимчасові (нестійкі)	Великі Середні Малі	Формальні Неформальні	Демографічні Професійні Територіальні Етнічні Конфесійні

 

Одні спільноти складаються об'єктивно, незалежно від волі та бажання людей (класи, верстви, нації), інші ж утворюються свідомо і цілеспрямовано (політичні організації, громадські організації, партії та інші ).

Між окремими компонентами соціально структурованого суспільства існують необхідні взаємозв'язки, тобто соціальні відносини.

Соціальні відносини органічно пов'язують соціальні спільноти в соціальну структуру, виступаючи її механізмом, а соціальна структура являє собою форму, яка організовує їх у певну цілісність.

Соціальні відносини об'єднують соціальні спільноти у цілісну соціальну систему.

Процеси диференціації, що відбуваються в суспільстві, є результатом розподілу економічної, політичної та культурної структур, поділу та кооперації праці, відносин до власності та ін.

 

Запитання

1.      Що таке соціальна структура?

2.      Які розрізняють види соціальних спільнот?

3.      Що пов'язує індивідів у соціальних спільнотах?

 

2. Соціальні інститути

Ефективне функціонування суспільства, як соціальної системи забезпечує наявність у ньому соціальних інститутів.

Соціальні  інститути – це стійкі, організовані форми діяльності груп людей і способи здійснення спеціалізованої діяльності, які забезпечують функціонування суспільних відносин. Соціальні інститути виникають в процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин

в межах соціальної організації суспільства. Соціальні інститути встановлюють в суспільстві

певний набір стандартів поведінки конкретних осіб в конкретній ситуації. Кожний соціальний інститут характеризується наявністю мети діяльності конкретними функціями, що забезпечують її досягнення, набором соціальних позицій та ролей, типових для певного соціального інституту, а також системою санкцій.

За типом вирішуваних завдань соціальні інститути можна розділити на п'ять груп:

Групи соціальних інститутів

‪1. економічні, що займаються виробництвом і розподілом мате­ріальних благ, організацією праці і т. ін. (власність);

‪2. політичні, пов'язані із здійсненням функцій влади (влада, уряд, держава);

‪3. інститути стратифікації, які визначають розподіл позицій і людсь­ких ресурсів;

‪4. родинні інститути (сім'я, шлюб);

‪5. культурні інститути, що пов'язані з релігійними звичаями, з науковою і художньою творчістю; організують відношення людей до релігії, культури та ін. (церква, мистецтво).

 

Запитання

1. Що таке соціальні інститути?

2.      Які функції вони виконують?

 

3.      Соціальна стратифікація, соціальна мобільність

Сучасне суспільство характеризується наявністю груп, які мають в своєму розпорядженні значно більші ресурси багатства та влади, ніж інші групи. Існуючу в суспільстві (спільнотах та групах) нерівність між індивідами та об'єднаннями індивідів, що виявляється в неоднаковому доступі до соціальних благ і ресурсів та володінні ними, називають соціальною стратифікацією.

Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві, в певний історичний період.

Ієрархічно організовану структуру соціальної нерівності, можна уявити у вигляді розподілу всього суспільства на страти, ранги, класи. Існують 3 основні підходи до вивчення соціальної стратифікації.

 

Функціональний підхід – в суспільстві існують позиції, посади більш і менш важливі для його функціонування. Важливіші посади потребують більше знань і кваліфікації. Щоб спонукати індивідів здобувати їх (жертвувати чимось) їм надають більше можливостей доступу до соціальних благ.

Конфліктний підхід – обмеженість ресурсів викликає боротьбу за них (багатство, владу, славу). В цій боротьбі і формуються прошарки суспільства.

Соціальна стратифікація має такі особливості:

•         стратифікація - це рангове розшарування населення, коли вищі верстви знаходяться у більш привілейованому становищі, ніж нижчі;

•         кількість вищих верств значно менша, за нижчих.

Стратифікація має такі основні виміри (критерії):

Дохід	Гроші
Влада	Кількість підлеглих
Освіта	Дипломи, роки, знання
Престиж	Рівень поваги (суб'єктивний показник)

 

Соціальна мобільність — це переміщення людей у суспільстві з одних соціальних верств, прошарків в інші, а також просування їх на позиції з вищим або нижчим, залежно від їхніх власних якостей та соціальних умов, статусом.

Виділяють два типи соціальної мобільності — горизонтальну та вертикальну.

 

Горизонтальна мобільність — це переміщення індивіда або соціальної групи від однієї соціальної позиції до іншої, що лежать на такому самому рівні, тобто без зміни соціального статусу.

Вертикальна мобільність — це сукупність взаємодій, що сприяє переходу індивіда або соціальної групи з однієї соціальної верстви, соціального статусу на більш високий, або більш низький рівень.

У свою чергу, вертикальна мобільність може бути висхідною, коли індивід збільшує свої доходи, підвищує освіту, здобуває владу, визнання, престиж, статус - здійснює соціальний підйом і є мобільним угору, і низхідною, коли індивід втрачає у власності, владі, визнанні, статусі.

Вертикальна мобільність може бути як індивідуальною, яка стосується окремого індивіда, так і колективною, яка характерна для цілої групи.

 

Запитання

1.      Що таке соціальна стратифікація?

2.      Які основні підходи до її вивчення?

3.      Назвіть критерії виміру соціальної стратифікації.

4.      Що таке соціальна мобільність? Які існують її види?

 

4. Сучасна соціальна структура України.

Трансформація українського суспільства, що розпочалася з 90-х років, характеризується передусім формуванням найрізноманітніших форм власності: приватної, акціонерної, кооперативної, концесійної, змішаної тощо. І за кожною формою власності стоїть людина та певна соціальна спільність, які по-своєму сприймають соціальну реальність, по-своєму будують та здійснюють взаємодії, самоорганізуються, самоуправляються, залишаючись у системі державного регулювання та управління.

У зв’язку з цим сучасна соціальна структура українського сус­пільства є дуже складною, її формування триває, але і сьогодні можна виокремити та визначити основні її елементи.

Побудова схеми

На схемі відображено ті соціальні групи, що вже, в основному, сформувалися, але поглиблення диференціації українського суспільства виявляється дедалі більше, можна простежити й певні тенденції.

 

Закріплення нових знань

1. З яких елементів складається соціальна структура суспільства?

2. Чому з'явилась соціальна стратифікація? Який її вплив на функціонування суспільства?

     3. Виділіть особливості сучасної соціальної структури українського суспільства.

Контрольна робота № 1

 І варіант

Завдання 1

У лівому стовпчику поданої нижче таблиці перелічені основні методи соціологічних досліджень, а в правому – різні об’єкти, що підлягають вивченню. Назвіть методи, за допомогою яких можливе вивчення кожного з перелічених об’єктів.

Основні методи	Досліджуваний об’єкт
1.анкетування, 2.аналіз документів, 3.інтерв’ю, 4. спостереження, 5. соціометричне опитування, 6. експеримент	А. газетні статті, Б. міжособистісні відносини, В.факти поведінки людини, Г.факти свідомості людини (думки, інтереси тощо)

 

Завдання 2

Предмет соціології розкривається на двох рівнях: макро- та мікро-. Спробуйте самостійно розібратися і висловити свою думку з приводу того, до якого рівня можна віднести перелічені нижче явища та процеси? Поясніть свій хід думок.

Революція. Сварка друзів. Вивчення соціально-психологічного клімату в групі. Страйкробітників великого підприємства. Явище глобалізації.

 

Завдання 3

Вкажіть і обґрунтуйте методи мотивації працівників (без залучення додаткових фінансових ресурсів), що знаходяться у І та ІV фазах кар'єри.

 

 

 

 

ІІ варіант

Завдання 1

У лівому стовпчику поданої нижче таблиці перелічені основні методи соціологічних досліджень, а в правому – різні теми, що підлягають вивченню. Назвіть методи, за допомогою яких можливе вивчення кожної з перелічених тем.

Основні методи	Досліджувана тема
1.анкетування, 2.аналіз документів, 3.інтерв’ю, 4. спостереження, 5. соціометричне опитування, 6. експеримент	А. політичні симпатії населення України, Б. визначення учнів, схильних до правопорушень, В.розпорядження місцевих органів влади, Г.дії людини у екстремальних умовах

 

Завдання 2

Предмет соціології розкривається на двох рівнях: макро- та мікро-. Спробуйте самостійно розібратися і висловити свою думку з приводу того, до якого рівня можна віднести перелічені нижче явища та процеси? Поясніть свій хід думок.

Міжнаціональний конфлікт. Самоврядування студентів національного університету. Призначення старости групи. Інфляція у світовій економіці. Сімейний конфлікт.

 

Завдання 3.

Вкажіть і обґрунтуйте методи мотивації працівників (без залучення додаткових фінансових ресурсів), що знаходяться у ІІІ та VІІ фазах кар'єри.

Соціологія праці

 Соціологія праці

 

План

1.      Поняття і функції соціології праці

2.      Мотивація праці. Службова кар'єра

3.      Соціальне управління

4.      Соціологія вільного часу

 

Суспільство забезпечує життя людей, продукуючи матеріальні блага. Переважна більшість людей в суспільстві зайняті певною працею. На роботі людина проводить більшість свого часу. Тож праця, безумовно, є одним з найважливіших предметів вивчення в соціології.

1.      Поняття і функції соціології праці

Соціологія праці, як галузь соціології, виникла водночас із соціологією економіки в 60-ті роки XX ст. спочатку як її аспект. Але паростки соціології праці ми знаходимо в філософських, політологічних та соціальних творах учених значно раніше.

Так що ж таке праця? Які її основні характеристики та функції? Чому їй надається велике значення? У чому полягає сутність соціології праці? Саме ці питання висвітлюються в даному розділі цієї теми.

Праця — це цілеспрямована, суспільно корисна діяльність із створення предметів (речей) і умов, необхідних для задоволення потреб індивіда і суспільства. Тому праця — це основна умова життя суспільства.

Основне призначення праці — задоволення потреб людини і суспільства, досягнення практично корисних утилітарних результатів.

Основні характеристики праці

 Свідома, цілеспрямована, суспільно корисна діяльність

Можлива тільки у взаємодії людей

Має перетворювальний і видозмінюючий реальний світ характер

Виробляє матеріальні й духовно-культурні блага для задоволення потреб людей

Забезпечує прогрес суспільства

 

Вивчаючи працю, як явище та процес, соціологія праці виконує наступні функції:

Діагностична – оцінка діяльності організації, її здатність до конкуренції;

Прогностична – на що може очікувати організація в майбутньому

Соціотехнічна – вдосконалення з метою уникнення негативних явищ, зростання продуктивності

Гуманістична – формування колективу, покращення його роботи

Ціннісна – формування мотивації працівників, їх системи цінностей та життєвих цілей.

Запитання

1.      Що таке праця?

2.      Яке її призначення?

3.      Назвіть функції соціології праці.

 

2.      Мотивація праці. Службова кар'єра

Для соціології праці дуже важливим є аналіз мотивів та мотивів праці. Мотиви праці — це осмислені спонукання, викликані впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Складання і аналіз схеми

Узагальнюючи концептуальні підходи до аналізу мотивації трудової діяльності, можна, допускаючи певні спрощення, основні мотиви подати таким чином.

Основні мотиваційні форми праці:

Ротація – циклічна зміна завдань, які виконують працівники (зміна операцій чи виду діяльності). Використовується в галузях з великим фізичним навантаженням.

Розширення виробничого циклу – поєднання операцій, які виконує працівник, збільшення його свободи дій. Дозволяє економити час, потребує високої кваліфікації.

Збагачення змісту праці – розширення повноважень працівників, виконання групових завдань, використання самоорганізації колективу.

Крім мотивації праці для діяльності колективу дуже важливим є його персональний склад. Адже від того, на якому етапі кар'єри знаходиться працівник, залежать його якості. Загалом соціологи виділяють 7 основних фаз службової кар'єри.

Фаза кар'єри	Основні ознаки	Позитивні риси	Негативні риси
І (16-22 роки)	Пошук напряму діяльності, основний стимул – незалежність від батьків	Береться за будь-яку роботу, проявляє старання	Низька дисципліна, відповідальність, часта зміна місця роботи
ІІ (22-29 років)	Становлення соціальної зрілості	Створення сталих стосунків у колективі, підвищення кваліфікації	Відволікається на особисті та сімейні проблеми
ІІІ (29-32 роки)	Період пошуку, початок кар'єрного зростання	Набуття досвіду, поява управлінських навиків	Зміна місця роботи та роду діяльності (якщо є розчарування)
ІV (32-39 років)	Стабілізація, усвідомлення своїх можливостей, аналіз помилок	Надійність, відповідальність, бажання розвинути кар'єру	Можлива активізація кар'єрних пошуків; прояви кар'єризму
V (39-43 роки)	Період вичікувань. Одні припиняють пошук, інші готують останню спробу щось змінити в кар'єрі	Відповідальність, кваліфікованість, досвід, висока працездатність	Непомірні амбіції, пошук кращих умов праці
VІ (43-50 років)	Активізація кар'єри, проба сил у інших видах діяльності, прагнення довести профпридатність	Високий авторитет в колективі, підвищення кваліфікації, поєднання видів роботи, залучення на керівні посади	Кардинальні зміни роду діяльності, часто – закінчення кар'єри
VІІ (понад 50 років)	Найкраще використання набутих знань і досвіду	Ефективні дії в складних ситуаціях, центр об'єднання колективу	Припинення вдосконалення, несприйняття змін, раціоналізації

Запитання

1.      Що таке мотивація праці?

2.      Назвіть складові частини мотивації праці

3.      Назвіть основні ознаки фаз службової кар'єри.

 

3. Соціальне управління

Соціальне управління як діяльність виникло тоді, коли стала реальною потреба у спільній праці людей. На початку XXI ст., коли суспільство як соціальна система дуже ускладнюється, проблема соціального управління, його організації, механізму, підвищення ефективності стає найважливішою, від її розв’язання багато в чому залежить майбутнє суспільства.

У чому ж сутність соціального управління? Яким є його механізм? Які функції виконує соціальне управління?

Соціальне управління — це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на суспільство (або на його окремі спільності) з метою упорядкування, збереження якісної специфіки, стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.

 

Планування – передбачення засобів дій, які можуть виникнути в майбутньому, визначення шляхів розвитку організації.

Організація виконання – забезпечення спільності дій колективу в досягненні певної мети.

Мотивація – пошук засобів впливу на людей для ефективного досягнення цілей організації

Контроль – вироблення механізму запобігання відхилень від встановлених норм у виробничому процесі.

 

Рівні управління

Низовий – керівник відповідає за працю і поведінку людей, з якими безпосередньо стикається.

Середній – управління людьми через керівників низового рівня.

Вищий – керівник повністю відповідає за стан організації, визначає напрями її розвитку.

Запитання

1. Що таке соціальне управління?

2. Для чого воно потрібне?

3. Чим відрізняються рівні управління?

 

4.      Соціологія вільного часу

Кожна складова часу має своє призначення, соціально-економічний зміст, функції.

Суспільство зацікавлене у повній реалізації функцій, в оптимальному використанні фонду часу. Тому нині актуальним є науковий аналіз проблем, пов'язаних із характером і масштабом особистих та суспільних потреб у вільному часі, ступенем їх задоволення і виробленням на цій підставі соціальних прогнозів щодо використання вільного часу.

Це зумовлює необхідність систематичного дослідження того:

·   як особистість чи група, до якої вона належить, і суспільство загалом використовують вільний час: як розподіляється він між різними сферами діяльності:

·   які основні тенденції зміни структури та змісту вільного часу;

·   за допомогою яких соціальних механізмів реалізуються його функції тощо.

Ці питання є предметом вивчення соціології вільного часу.

Соціологія вільного часу — галузь соціології, яка вивчає особливості поведінки особистості, соціальної групи чи спільноти у час, вільний від праці, навчальної діяльності, задоволення різноманітних фізіологічних потреб.                                                                                                           

Поняття «соціальний час» охоплює дві основні сфери життя людини і суспільства — виробничу і невиробничу.

Виробничий час є узаконеним обов'язком людини, яка повинна працювати, щоб задовольните свої потреби.

Неробочий час поділяється на час, пов'язаний з домашньою працею і побутовими справами, і час, спрямований на задоволення фізіологічних потреб (сон, споживання їжі тощо) та вільний час

Вільний час — складова соціального часу, звільнена від виробничих та побутових справ, яка охоплює сферу вільної діяльності людини,

Можна виділити такі функції вільного часу:

·    відновлення для продуктивної праці (рекреаційну);

·    розвиток особистості; задоволення потреб;

·    спілкування;

·    передача життєвого досвіду.

За способом використання вільного часу людей можна поділити на декілька типів, жоден з яких у чистому вигляді не існує                                 

Перший тип представлений людьми, які прагнуть у вільний час максимально задовольнити свої духовні потреби у творчості.

Другий пов'язаний з пошуком у вільний час насамперед розваг.

Третій тип репрезентують люди, які віддають значну частину його домівці, сім'ї, дітям.

До четвертого належать люди, які основну частину вільного часу присвячують спорту. Представників п'ятого типу можна назвати активістами: майже весь вільний час вони віддають громадській роботі.

Представники шостого типу присвячують його передусім набуттю матеріальних благ. Сьомий тип об'єднує людей, діяльність яких має відверто виражений антигромадський характер.

Восьмий тип становлять люди, які розглядають вільний час як втечу від життя.

Отже, вивчення вільного часу за допомогою кількісних методів дає уявлення лише про його структуру. А повне уявлення про вільний час дає комплексне вивчення його структури та змісту.

Раціональне використання вільного часу - поєднання видів занять, їх активних і пасивних форм, яке найефективніше впливає на особистість, розвиток її сутності, фізичної, емоційної, інтелектуальної сфер життєдіяльності.

Запитання

1.      Охарактеризуйте предмет соціології вільного часу.

2.      Розкрийте структуру соціального часу.

3. Якими є функції вільного часу?